продукції або вибірки; 2; — коефіцієнт вагомості і-го дефекту (у гривнях при ціновому оцінюванні або в балах при бальному оцінюванні); с?; — кількість дефектів і-го виду.
Приймаючи готову продукцію, рівень її якості оцінюють за приймальним рівнем дефектності на основі певного середнього значення коефіцієнта дефектності.
Оцінювання рівня якості продукції при експлуатації або спо-живанні. Під рівнем якості продукції при експлуатації або спо-живанні розуміють ступінь відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних значень показників якості продукції в процесі експлуатації або споживання. При цьому під стадією експлуатації або споживання розуміють увесь післявироб-ничий період існування продукції, що охоплює зберігання, техніч-не обслуговування, ремонт, транспортування, використання за призначенням.
Рівень якості продукції на цій стадії оцінюють здебільшого за такими самими показниками, що й на стадіях розробки і виготов-лення шляхом порівняння фактичних значень показників якості з тими, які були досягнуті на стадіях розробки і виготовлення про-дукції. Це дає змогу:
зробити обгрунтований висновок про якість розробки і ви-
готовлення продукції;
отримати інформацію про стабільність показників якості
продукції на післявиробничій стадії її існування;
зробити висновок про якість використання, зберігання, ре-
монту, транспортування та інших форм експлуатації або
споживання продукціїдяки оцінюванню якості продукції (послуги) визначається її здатність задовольнити заздалегідь виявлені чи передбачені по-треби. Оцінювати якість продукції необхідно для того, щоб визна-чити можливості впровадження конкретного товару на ринок, з'я-сувати відповідність властивостей виробу або послуг вимогам споживачів і встановити ціну цього виробу.
. СУТНІСТЬ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ І МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО її ОЦІНЮВАННЯ
Конкурентоспроможність продукції:
це здатність продукції вирізнятись серед аналогічних товарів, які пропонують на ринку фірми-конкуренти;
це вирішальний фактор комерційного успіху продукції на розвиненому конкурентному ринку;
це комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеритик товару, які визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього товару перед іншими в умовах широкогопропонування товарів-аналогів;
це специфічна властивість продукції, що спонукає споживачів до придбання саме цієї продукції при існуванні товарів-аналогів.
Конкурентоспроможність продукції — багатоаспектне поняття (набагато ширше від таких понять, як "якість товару" і "техніч-ний рівень товару"), яке означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживача не тільки за технічними, економічними та іншими характеристиками, а й за комерційними умовами його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, сервіс тощо). Часто якість та конкурентоспроможність вважають тотожними. Насправді на відміну від якості конкурентоспромож-ність товару визначається як сукупність тільки таких конкретних властивостей, що становлять інтерес для певного покупця і забез-печують задоволення конкретної потреби, а інші характеристики не враховуються. Існують й інші відмінності. Наприклад, з по-зицій якості для порівняння можна брати лише однорідні товари, тоді як з позицій оцінювання конкурентоспроможності (де за базу порівняння беруть конкретну потребу) можна порівнювати і не-
142днорідні товари, якщо вони пропонують інші можливості та спо-соби задоволення однієї й тієї самої потреби. При незмінності якісних характеристик конкурентоспроможність товару може змі-нюватись у дуже широких межах залежно від зміни цін, дій кон-курентів, кон'юнктури тощо. Конкурентоспроможність і якість — це концентроване вираження сукупності можливостей будь-якого виробника (і навіть країни) створювати, виготовляти та збувати продукцію і послуги. Для товаровиробників конкуренція має при-мусовий характер, оскільки змушує їх під загрозою витіснення з ринку постійно вдосконалювати якість продукції чи послуги.
В умовах розвиненого конкурентного ринку ефективним засобом розв'язання проблем якості та конкурентоспроможності товарів стає маркетинг. Це пояснюється тим, що конкурентоспроможність визначається тільки такими властивостями, які дають можливість найкраще задовольнити потребу споживача, а необхідну інформа-цію про поведінку покупця, стан попиту, властивості товарів кон-курентів тощо отримує і надає відділ (бюро) маркетингу.
Вивчати й оцінювати конкурентоспроможність товару слід си-стематично і безперервно, у тісному взаємозв'язку з етапами ЖЦТ для того, щоб своєчасно зафіксувати момент зниження показника конкурентоспроможності і прийняти відповідне рішення. Спо-чатку потрібно з'ясувати причини цього зниження, а вже потім відповідно до ситуації приймати рішення (наприклад, перейти до іншого сектора ринку, модернізувати товар, зняти його з вироб-ництва). Послідовність (етапи) такого оцінювання наведено на рис. 8.2 [33, с. 169]:
аналіз ринку і вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка (еталона для порівняння);
визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння;
розрахунки інтегрального показника конкурентоспромож-ності оцінюваного товару.
Вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка (етало-на для порівняння) має належати разом з аналізованим виробом до однієї групи товарів, відповідати певним умовам використан-ня й функціонального призначення, бути характерним для вибра-ного ринку, мати максимальні переваги для покупців. Зрозу-міло, що товар-еталон повинен повністю відповідати нормативним3ам майбутнього ринку, оскільки конкурентоспроможність в найширшому розумінні визначає можливість продажу товару на певному ринку. Конкурентоспроможною можна вважати продукцію з технічними параметрами і техніко-економічними показниками, ідентичними показникам проданого товару.
Оцінити конкурентоспроможність можна різними методами, зокрема експертним опитуванням споживачів на основі основних параметрів продукції. Наприклад, метод оцінювання конкуренто-спроможності продукції за групами параметрів найчастіше засто-совують для оцінювання новоствореної продукції. Відібрані для оцінювання параметри оцінюють за значущістю.
На першому етапі формують ідеальну споживчу модель. В ос-нову цієї моделі покладено інформацію, зібрану у процесі дослід-ження ринку. Модель охоплює сукупність технічно-економічних параметрів, важливих для споживача на цьому сегменті ринку; оцінювання споживачем значущості кожного параметра; опти-мальне значення кожного техніко-економічного параметра для споживача.
Параметри, що характеризують товар, поділяють на три групи:
нормативні — показники, які характеризують принципову можливість реалізації нововведень на певному ринку (на-приклад, патентна чистота є нормативним параметром);
технічні — призначення товару, надійність та довговічність;естетичні та ергономічні (параметри, що не мають числового значення, оцінюють у балах; параметри, що відбивають технологічність та економічність виробництва нового товару, в оцінку не включаються, оскільки вони вже відображені в ціні і не становлять інтерес для споживача);
економічні (ціна