визначення потреби у продукції, що виготовляється, і оцінювання попиту на неї. Центральне місце у схемі взаємодії основних економічних ка-тегорій маркетингу належить потребі як вихідному і кінцевому пункту маркетингової діяльності підприємства Попит на промислові товари має характерні ознаки, що від-різняють його від попиту на споживчі товари:
нееластичність (зміни цін на промислові товари неістотно змінюють попит на них);
нестійкість (пов'язана з динамічнішою зміною технічних процесів виробництва, постійним оновленням засобів виробництва);
парність (зумовлена тим, що здебільшого попит на один промисловий товар водночас зумовлює попит на інший, який використовують у комбінації з першим. Наприклад, придбання транспортних засобів передбачає відповідно наймання водіїв і ку-
півлю пального, придбання токарних верстатів — наймання токарів відповідної кваліфікації і використання електроенергії);
вторинність (попит на промислові товари визначається по-питом на споживчі товари, тобто є похідним. Дослідження попиту на промислові товари потребують великих витрат, оскільки необхідно вивчати тенденції змін у попиті на споживчому ринку.Збільшення попиту на споживчому ринку в середньому на 10 %
спричинює збільшення попиту на промисловому щонайменше у5 разів).
Кожна галузь промисловості забезпечує свої потреби за ра-хунок інших галузей і, у свою чергу, створює умови для задово-лення потреб інших галузей. У такому розумінні кожна галузь, підприємство є водночас і постачальником, і споживачем промис-лової продукції.
На формування потреб у засобах виробництва впливає багато факторів. Так, на перспективну потребу в окремих виробах для служби сервісу значною мірою впливає зміна продуктивності ус-таткування, на якому такі вироби встановлені. У свою чергу, про-дуктивність устаткування визначається соціальними, організацій-ними і технічними умовами, які діють на кожному робочому місці і постійно змінюються. Урахувати всі першопричини при форму-ванні потреби неможливо. Проте знаючи фактори зміни інтенсив-ного та екстенсивного використання устаткування, можна оцінити перспективну потребу в ньому. Така оцінка завжди містить фак-тор невизначеності, який відображає обмеженість знання потреби і вимірюється за допомогою ймовірнісних характеристик.
Поточна потреба у виробах для фірмового обслуговування тех-ніки визначається обсягом, що необхідний для досягнення запла-нованого рівня розвитку системи, її експлуатації в об'єктивно існуючих господарських умовах.
Розглядаючи потреби в засобах виробництва та їх роль у рин-кових відносинах, необхідно розрізняти абсолютні, дійсні та фак-тично задоволені потреби [19, с.123], а також ураховувати факто-ри, під впливом яких одна форма потреби переходить в іншу.
До абсолютних належать усі наявні суспільні потреби, які об'єктивно можливі при існуючому рівні життя суспільства, але лише теоретично. З абсолютних потреб формується система дійс-них економічних потреб, яка виражається в сукупності створених і освоєних виробництвом певних споживчих вартостей та відповід-ного сукупного робочого часу, необхідного для їх виробництва. Дійсні потреби в засобах праці формуються на основі абсолют-них. На відміну від абсолютних дійсні потреби поділяються на дві групи:
перспективні (середньо- та довгострокові), що мають виперед-жальний характер, тобто охоплюють цілі, засобів досягнення яких ще не існує (при плануванні ці потреби називають інтервалом прогнозування);
поточні, що виражаються у вигляді ринкового попиту, на який впливають рівень виробництва в галузях-виробниках та спожива-чах товару, цілі суспільства в певний період, а також діючий ме-ханізм виробництва та розподілу продукції.
Система фактично задоволених потреб характеризує перетво-рення можливості задоволення потреб у фактичне їх задоволення. Ця система формується в межах системи дійсних потреб, яка, у свою чергу, визначається як абсолютна потреба. Фактори, що впливають на кожну з розглянутих потреб, зоб-ражено на
СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВОГО РИНКУ
Протягом останніх десятиріч у багатьох країнах світу промис-ловий ринок розширюється. Наприклад, у США ринок підпри-ємств складається з 13 млн організацій, які щорічно купують то-вари та послуги на трильйони доларів.
Будь-який товарний ринок є елементом внутрішнього ринку країни. За характером споживання придбаних товарів ринок поді-ляється на промисловий і споживчий. За призначенням об'єктів ринкових відносин у сучасному розвиненому товарному госпо-дарстві налічується понад 20 видів ринків, зокрема, засобів ви-робництва, технологій і науково-технічних досягнень, інформації; споживчих товарів; землі; капіталів, валюти і цінних паперів; ро-бочої сили та ін. Усі вони мають певну специфіку, особливості ре-алізації товарів, проте органічно взаємопов'язані.
Промисловий ринок охоплює систему ринків. Основними з них є такі:
засобів виробництва;
технологій;
науково-технічної продукції;
інтелектуальної власності;
інформаційного продукту;
промислових послуг;
патентів та ліцензій.
Ринок засобів виробництва — це сукупність економічних від-носин між виробниками і споживачами ТВП у сфері обігу.
Основними організаційними формами ринку засобів виробниц-тва є товарні біржі, торговельно-посередницькі фірми, комерційні центри, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, страхові фонди. Різновиди бірж в Україні наведено в табл. 2.2 [36, с. 328].
Найвищі темпи розвитку мають товарні і товарно-сировин-ні біржі, кількість яких у 1999 р. порівняно з 1998 р. збільшила-ся на 31,5%.
На товарній біржі відбувається постійна, організована за пев-ними правилами широкомасштабна оптова торгівля за зразками, стандартами і пробами. З цією метою визначаються середні нор-ми якості товарів. Потреба у товарних біржах зумовилась розши-ренням торгівлі окремих товарів, насамперед сировини і сільсько-господарської продукції.
Реалізація товарів на біржі має певні особливості:
відсутні наявні товари і гроші;
угоди укладаються на однорідні масові товари (бавовну, цу-
кор, зерно, метал, нафту та ін.).
За зразками групуються партії товарів з однорідними, рівно-цінними властивостями. Угоди укладаються, як правило, на пев-ний строк: продавець зобов'язується поставити покупцеві товар у певний строк за узгодженою ціною. На товарній біржі найпоши-реніший шестимісячний строк. Наприклад, бавовну купують, як правило, у липні, а поставляють у грудні того самого року.
У класичному розумінні товарна біржа — це об'єднання тор-говців чи біржових посередників, які спільно сплачують витрати з організації торгів, встановлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення.
Мета біржової торгівлі — якнайшвидше купити або продати товар, прискорити обіг та зменшити його витрати. Товарні