Держстан-дартом України. Застосовувати ці стандарти та стандарти фірм інших країн для виготовлення і поставки продукції на експорт можна лише за пропозиціями споживачів (замовників) цих країн на договірних (контрактних) умовах згідно з міжнародно визна-ним законодавством у сфері захисту авторських прав.
У разі поставки продукції на експорт відповідно до вимог між-народних, регіональних та національних стандартів інших країн або стандартів фірм зарубіжних країн, які встановлені в контрак-тах на поставку, на пропозицію споживача (замовника) слід вико-нувати обов'язкові вимоги державних стандартів України під час виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на тери-торії України.
Продукція підприємств України або громадян — суб'єктів підприємницької діяльності не підлягає реалізації за призначен-ням, якщо вона не відповідає обов'язковим вимогам, передбаче-ним діючими стандартами або технічними умовами.
Продукція, яка імпортується, повинна відповідати обов'язко-вим вимогам державних та галузевих стандартів України щодо безпеки та охорони навколишнього середовища.
Із розвитком зовнішньоторговельних та економічних відносин, науки і техніки постала потреба в об'єктивних випробуваннях виробів незалежно як від виробника, так і від споживача продукції, тобто третьою стороною. Такі випробування мали гарантувати відповідність виробу певним вимогам якості. Так з'явилась серти-фікація в сучасному розумінні цього слова.
Сертифікація — сукупність дій і процедур, які виконують з метою підтвердження (за допомогою сертифікату відповідності або знаку відповідності) того, що виріб чи послуга відповідає пев-ним стандартам.
Нині сертифікація стала одним з важливих механізмів управ-ління якістю, який дає змогу об'єктивно оцінити продукцію, на-дати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентоспроможність.
Необхідність у достовірному оцінюванні технічного рівня та якісних показників підсилюється з розвитком міжнародного по-ділу праці. У розвинених країнах світу безпека продукції для лю-дини і навколишнього середовища давно підтверджується серти-фікацією.
Залежно від того, хто здійснює сертифікацію, її поділяють на три види:
самосертифікація (здійснює безпосередньо виробник);
сертифікація, яку здійснює споживач;
сертифікація, яку здійснює третя сторона (спеціалізована
організація, що не залежить від виробника чи споживача).
Останній вид сертифікації користується найбільшою довірою, про що свідчить і вітчизняна, і міжнародна практика.
До системи сертифікації УкрСЕПРО (далі — Система) на-лежать:
КНД 50-002-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення;
КНД 50-003-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх акредитації;
КНД 50-004-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації;
КНД 50-005-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції;
КНД 50—006—93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення;
КНД 50-007-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи.
Система створена відповідно до міжнародних нормативних до-кументів ІЗО/ІЕС і передбачає такі взаємопов'язані види діяль-ності:
сертифікацію продукції (процесів, послуг);
сертифікацію систем якості;
атестацію виробництва;
акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);
акредитацію органів із сертифікації продукції;
акредитацію органів із сертифікації систем якості;
атестацію експертів-аудиторів за переліченими видами
діяльності.
Загальне керівництво системи, організацію та координацію робіт із сертифікації здійснює Держстандарт України, а його функції виконує безпосередньо Управління сертифікації Держ-стандарту України.
Організаційну структуру Системи утворюють:
Національний орган із сертифікації — Держстандарт України;
науково-технічна комісія;
органи із сертифікації продукції;
органи із сертифікації систем якості;
випробувальні лабораторії (центри);
експерти-аудитори;
науково-методичний та інформаційний центр;
територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України;
Український навчально-науковий центр із стандартизації, метрології та сертифікації.
Національний орган із сертифікації виконує такі основні функції:
розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;
організовує, координує та виконує роботу із забезпечення
функціонування Системи;
взаємодіє з національними органами із сертифікації інших
держав та міжнародними організаціями, що здійснюють
діяльність із сертифікації;160
організовує розробку та вдосконалення організаційно-методичних документів Системи;
приймає рішення про приєднання до міжнародних систем та угод із сертифікації;
встановлює основні принципи, правила та структуру системи, а також знак відповідності та правила його застосування;
визначає правові та економічні основи функціонування Системи;
формує та затверджує склад науково-технічної комісії;
акредитує органи із сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує експертів-аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю органів та осіб;
веде реєстр Системи;
організовує роботу із сертифікації продукції у разі відсутності органу із сертифікації певного виду продукції;
затверджує перелік продукції, що підлягає обов'язковійсертифікації;
розглядає апеляції щодо виконання правил системи;
організовує інформаційне забезпечення діяльності із сертифікації в Системі;
несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені вистемі.
Науково-технічну комісію формує та затверджує Націо-нальний орган із сертифікації. Функції цієї комісії:
формує єдину політику з питань створення, функціонування та вдосконалення Системи;
вносить пропозиції щодо взаємодії з національними органа-ми інших держав та міжнародними організаціями із сертифікації.
Органи із сертифікації продукції призначає та акредитує Національний орган із сертифікації. Орган із сертифікації про-дукції виконує такі основні функції:
здійснює управління системою сертифікації закріпленої заним номенклатури продукції та несе відповідальність за її функціонування;
розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації закріпленої продукції;161а дорученням Національного органу із сертифікації здійснює акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);
визначає схему та порядок сертифікації закріпленої продукції;
організовує та здійснює атестацію виробництв;
здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та її виробництвом;
видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.
Органи із сертифікації систем якості призначає та ак-редитує Національний орган із сертифікації. Орган із сертифі-кації систем якості виконує такі основні функції:
розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації систем якості;
організовує та здійснює сертифікацію систем якості;
за пропозицією органу із сертифікації продукції організовуєся та здійснює атестацію виробництв;
здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами
якості та атестованими виробництвами;*
видає сертифікати на системи якості.
Випробувальні лабораторії (центри) акредитує Націо-нальний орган із сертифікації або за його дорученням — орган із сертифікації продукції. Випробувальна лабораторія виконує такі основні функції:
випробовує продукцію, що сертифікується, відповідно до сфери акредитації і видає протоколи випробувань;
за пропозицією органу із сертифікації продукції бере участь у здійсненні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за пропозицією Національного органу із
сертифікації — у здійсненні інспекційного контролю;
за пропозицією