Товарна біржа відіграє також роль особливого ціноутворюючо-го механізму. Збираючи широке коло покупців і продавців пев-ного товару в певному місці і в певний час, вона створює сприят-ливі умови для цінової конкуренції. Наслідком її є встановлення об'єктивних ринкових цін (цін котирування), які не залежать від окремих продавців та покупців і водночас ураховують результати всіх угод, укладених на біржі. З розвитком інформатики, застосу-19нням комп'ютерів товарна і фондова біржі розширюються за кількістю покупців і продавців. В результаті створюється високо-концентрований ринок. За таких умов ціни справді відбивають по-точний попит і пропозицію. Водночас на товарній біржі коливан-ня цін, по суті, непередбачене.

У світовій практиці нагромаджено досвід створення так званих розумних бірж. Об'єктами угод на таких біржах є ноу-хау, тобто науково-технічні, технологічні та інші нововведення.

Як зазначалося, на товарних біржах, як правило, реалізують-ся однорідні товари. Товари з різнорідними характеристиками на товарній біржі не реалізуються (виключається необхідна для бір-жі концентрація попиту і пропозиції в часі та просторі). Для та-ких товарів широко використовуються торгівля на замовлення або вільна торгівля.

До ринку засобів виробництва належить також ринок робіт і послуг виробничого призначення, який охоплює будівельні та бу-дівельно-монтажні роботи, транспорт виробничого призначення, об'єкти виробничої інфраструктури.

УЧАСНИКИ ПРОМИСЛОВОГО РИНКУ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

На промисловому ринку продаж і закупівля товарів виробни-чого призначення здійснюються здебільшого між підприємствами та організаціями, зокрема промисловими, торговельними, тран-спортними, будівельними, а також бюджетними установами, бан-ками, страховими та інвестиційними компаніями, громадськими та некомерційними організаціями

До основної групи учасників промислового ринку (ринку ор-ганізацій) належать підприємства, які купують для власних по-треб, перепродують чи здають в оренду ТВП, і без розвитку цих підприємств неможливе ефективне функціонування ринкової еко-номіки.

Розвиток ринкових відносин передбачає вільну торгівлю як за-собами виробництва, так і науково-технічними розробками, у тому числі й науково-технічними ідеями. Досвід промислово розвине-них країн свідчить, що одним з найважливіших чинників струк-турної перебудови в умовах кризи і переходу до стабілізації ви-робництва є створення і правове регулювання ринку інновацій, на якому права на об'єкти промислової власності є товаром. Концепція розвитку національної системи охорони прав на об'єкти про-мислової власності передбачає вдосконалення законодавчо-норма-тивної бази у сфері надання та захисту прав на винаходи і корисні моделі. Розвиток патентної системи сприяє поширенню резуль-татів інтелектуальної діяльності у формі товару, у тому числі че-рез торгівлю патентами та ліцензіями.

Потрібно звернути увагу на те, що в 1993 р. Україна надавала пільги щодо оподаткування ліцензійної діяльності. Скасування державного стимулювання інноваційної діяльності негативно по-значилося на формуванні національного ліцензійного ринку.

В Україні наявний значний потенціал у сфері нових техно-логій, нових конструкторсько-проектних розробок зі світовим івнем якості. Це стосується передусім авіа- і ракетобудування, біотехнології та медицини, створення нових матеріалів і їх об-робки.

Другу групу учасників промислового ринку становлять дер-жавні установи, які закуповують чи орендують товари, необхідні для виконання основних функцій управління (як у цивільному, так і у військовому секторі).

Здійснюючи закупівлю, державні установи перебувають під впливом тих самих факторів, що й покупці ТВП, зокрема орга-нізаційних, міжособистісних, індивідуальних, а також факторів навколишнього середовища. Як правило, державні установи від-дають перевагу вітчизняним постачальникам. У свою чергу, поста-чальники не завжди задоволені методами закупівлі державних ус-танов через тяганину, бюрократизм, великий обсяг канцелярської роботи, невиправдане регулювання, намагання одержати товар за найнижчими цінами, затягування часу для прийняття рішення.

Проте багато підприємств, компаній, які задовольняють потре-би державних установ у товарах, з певних причин у цьому разі не застосовують маркетинговий підхід тією мірою, як, скажімо, при задоволенні попиту інших промислових підприємств.

У багатьох зарубіжних компаніях ("ВгШзп Аегозрасе", "Еаз1> тап Косіак", "Ооосіуеаг" та ін.) створено спеціальні відділи мар-кетингу для роботи з державними установами. Ці відділи пропо-нують власні варіанти задоволення потреб державних установ, не чекаючи на заявку від них, пропонують зваженіші та обгрунтованіші ціни на торгах, збирають інформацію про конкурентів, знаходять переконливіші аргументи на користь компетентності своєї компанії.

Третьою групою учасників промислового ринку є некомер-ційні організації (школи, лікарні, в'язниці, спортивні заклади, молодіжні організації тощо).

Ці організації надають суспільству різні послуги і отримують від держави дотації. Вони різняться за призначенням і тим, хто їх фінансує. Більшість некомерційних організацій мають незначні бюджети і орієнтовані на певну категорію клієнтів, що, у свою чергу, передбачає закупівлю недорогих товарів, проте не найниж-чої якості. Товари закуповуються не для отримання прибутку, а для надання відповідних послуг. Наприклад, у школах України з

есни 1999 р. для учнів введено безкоштовне забезпечення склян-кою молока чи фруктового соку. Проведення національних чи молодіжних свят супроводжується врученням його учасникам по-дарунків, виступами художніх колективів та влаштуванням феєр-верків. Усе це так само потребує закупівлі відповідних товарів (оргтехніки, сувенірів, костюмів), залучення правоохоронців для підтримання порядку тощо.

Деякі підприємства за кордоном створюють окремі підрозділи з метою задоволення потреб некомерційних організацій.

Наведемо основні поняття, що стосуються промислового марке-тингу.

Патент:

Інтелектуальна власність — це не матеріальні цінності, а ре-зультат творчої діяльності людини. Інтелектуальну діяльність поділяють на промислову власність (винаходи) і твори науки та мистецтва, що охороняються авторським правом.

Промислова власність — це результат людської інтелектуаль-ної діяльності, до якої належать винаходи, нові технології, про-мислові зразки, нові художньо-конструктивні рішення.

Ліцензія — це дозвіл на впровадження і використання