набагато вища, ніж в усій сукупності потенційних спо-живачів цього товару. Послідовним розподілом (на дві частини) сукупність споживачів поділяється на підгрупи. За допомогою цього методу можна послідовно розподілити ринок на сегменти відповідно до заданих критеріїв. Приклад (розроблений автором) послідовного розподілу сукупності об'єктів за методом АГО (авто-матичний детектор взаємодії) наведено на рис. 3.4.
Для сегментації ринку використовують також методи багатови-мірної класифікації, тобто за комплексом ознак, що аналізуються. Ці методи базуються на таких принципах: в один тип об'єднують-ся підприємства-споживачі, схожі за низкою ознак (причому рі-вень схожості в цьому типі вищий за рівень схожості в різних ти-пах). За допомогою цих методів розв'язуються завдання типізації одночасним використанням як основних, так і додаткових ознак сегментації.
Гніздовий метод поетапної сегментації
Після поділу ринку на окремі сегменти необхідно оцінити сту-пінь їх привабливості і лише потім вирішити, з якою кількістю сегментів і з якими саме має працювати підприємство, тобто обра-ти цільовий ринок.
Отже, цільовий ринок — це найвигідніша для підприємства група сегментів ринку (або один сегмент), на яку спрямовується його діяльність.
На завершальному етапі процесу цільового маркетингу необхід-но здійснити позиціонування промислового товару і розробити маркетингову програму (для одного чи кількох сегментів).
Позиціонування товару — це засіб оцінювання товару з боку споживачів порівняно з товарами конкурентів.
Основою для позиціонування промислових товарів можуть бути такі характеристики товарів: технологія; імідж; якість; сис-тема розподілу; ціна; послуги. приклад, позиціонування в межах технології передба-чає, що фірми використовують такі характеристики товару:
межі життєвого циклу;
межі, в яких конкуренти зможуть виробити рівноцінний то-
вар або товар вищої якості;
систему контролю за нововведеннями тощо.
Позиціонування за ціною передбачає, що фірми, економля-чи на масштабах, пропонують споживачам нижчі ціни за товар або доставку товару.
Позиціонування за якістю особливо ефективне, коли фір-ма пропонує споживачеві вищу якість товару за ціною, аналогіч-ною цінам конкурентів. Це дає фірмі змогу збільшити обсяги про-дажів і прибуток, а відтак вона може знижувати ціни.
Позиціонування за іміджем. Чимало фірм і компаній, які легко можуть копіювати стратегію конкурентів щодо цін, техно-логії чи якості, можуть використовувати свій імідж як конкурент-ну позицію.
Позиціонування за послугами — це надання споживачам фінансових послуг, технічної допомоги, послуг з доставки, ремон-ту, забезпечення запасними деталями тощо.
Проте необхідно пам'ятати, що позиціонування товару потре-бує постійного оновлення інформації про конкурентну позицію товару щодо аналогів і внесення змін у маркетинговий комплекс для цільового ринку.
Після оцінювання конкурентних позицій фірма повинна обра-ти конкурентну стратегію.
До основних типів конкурентних стратегій фірми на ринку на-лежать такі:
лідера;
виклику лідеру;
наслідування лідера;
захоплення ринкової ніші.
Стратегію лідера можуть обирати фірми, які займають значну частку ринку і мають стійке фінансове становище. Вони лідиру-ють завдяки механізмам рухомих цін, високій якості товарів, си-стематичним нововведенням, системі розподілу та просування, тобто всім елементам маркетингової діяльності.
Ці фірми зберігають позиції лідерів, відшукуючи засоби підви-щення попиту на свою продукцію чи утримання існуючої часткиринку завдяки захисту ринкових позицій чи застосуванню насту-пальної політики.
Упереджуюча оборона передбачає атаку фірмою конку-рентів, перш ніж вони розпочинають атакувати її.
Контроборона — це реакція на стратегію, яку здійснюють конкуренти.
Для реалізації зазначених та інших конкурентних стратегій фірма потребує великих фінансів, а також застосування адмініст-ративних та інтелектуальних зусиль. Тому не всім компаніям вдається зберігати свої ринкові позиції.
Стратегію наслідування найчастіше використовують ком-панії, які є другими або третіми серед лідерів ринку. Ці компанії можуть прийняти два протилежних рішення: атакувати лідера в боротьбі за частку ринку чи наслідувати його.
Рішення атакувати лідера ризиковане. Для його реалізації не-обхідні як значні фінансові витрати, так і переваги в маркетин-говій стратегії: вищу якість продукції за тієї самої ціни, кращі можливості систем розподілу і просування тощо.
Стратегія захоплення ринкової ніші передбачає вибір невели-кої за масштабами сфери господарської діяльності з вузьким рин-ковим сегментом, який найбільшою мірою відповідає конкурент-ним перевагам виробника. Найпоширенішими засобами такого вибору для підприємств є нововведення у сфері реалізації товарів і комплексі маркетингу.
У практиці ринкового господарювання розрізняють два методи: пошук вертикальної та горизонтальної ринкових ніш.
Пошук вертикальної ринкової ніші передбачає пошук ка-налів реалізації функціонально близьких товарів для вузьких ринкових сегментів, горизонтальної — диверсифікацію вироб-ництва, тобто випуск нових товарів для цільового ринку з метою якнайбільшого задоволення потреб.
За допомогою стратегічного планування керівники підприєм-ства мають змогу оцінити і скоординувати свої внутрішні можли-вості з попитом споживачів, стратегіями конкурентів та постачаль-ників, тобто визначити характер взаємодії з різними сегментами мікромаркетингового середовища
ФАКТОРИ РИЗИКУ ПОШУКУ ЦІЛЬОВИХ РИНКІВ
Ринкова сегментація, орієнтуючи підприємство на споживача і задоволення його потреб, є ефективним інструментом маркетингу, який забезпечує комерційний успіх виробничо-збутової діяльності промислового підприємства. Проте цим інструментом слід ко-ристуватися дуже обережно, оскільки результати та економіч-ні наслідки можуть бути для підприємства небажаними. Аналіз практичної діяльності компаній розвинених індустріальних країн підтвердив ці застереження. Було виявлено такі причини неефек-тивного сегментування:
неправильний вибір та обгрунтування ринкового сегменту;
надмірна сегментація товарного ринку, яка призвела до не-виправданої диференціації товару;
концентрація зусиль підприємства на одному сегменті з ігноруванням інших, не менш перспективних;
переоцінка можливостей підприємства щодо створення ви-робу певних параметрів якості;
помилкова сегментація ринку через неправильно визначені потреби окремої групи споживачів.
Тому підприємствам доцільно проаналізувати промисловий ри-нок з метою виявлення запитів споживачів і розробити на основі результатів аналізу та можливостей підприємства таку продукцію, яка б користувалася попитом, удосконалюючи чи модифікуючи ту, що вже виготовляється, і освоюючи виробництво нової. Основ-ним методом аналізу ринку є його сегментація, а точність і якість її здійснення значною мірою зумовлюють точність пошуку товаро-виробником свого місця на ринку, від якого здебільшого і зале-жить успішна діяльність підприємства. Проте рішення