Неформальні - це дружні зв'язки, які встановлюються стихійно на основі особистих симпатій, поглядів, інтересів і т.п. У такому колективі (групі) з'являються лідери, які мають психологічний вплив, владу.

У своїх діях менеджер повинен рахуватися з неформальною структурою колективу, яка переплітається у формальні службово-виробничі стосунки. Чим дальше розходяться ці дві ієрархії, тим напруженіші взаємостосунки в колективі.

Ідеальний стан колективу організації, наприклад, буває коли формальні і неформальні групи максимально співпадають, тобто працівники відділів, служб, конкретні виконавці утворюють групу друзів, однодумців, а заступник начальника, директора виявляється найшанованішим і найавторитетнішим серед них.

У зарубіжній та вітчизняній науках з'явилася навіть особлива дисципліна - соціометрія, центральною тезою якої є заклик до пе-ретворення всіх неформальних стосунків у формальні або ж навпа-ки. Таким чином, стверджує засновник соціометрії Дж.Л.Мороно, можуть бути подолані і розв'язані всі існуючі та навіть можливі в майбутньому соціальні конфлікти.

У цьому є раціональне зерно. Полягає воно в ідеї вивчення вза-ємовідносин людей у малих групах або первинних колективах.

Власне кажучи, дана ідея не відрізняється великою оригінальні-стю, оскільки з давніх-давен люди дуже прискіпливо стежили саме за груповими взаємостосунками, розуміючи важливу їх роль для свого власного успіху. Але соціометрична постановка таким чином питання має смисл як впорядковане розуміння цієї важливої про-блеми.

Не абсолютизуючи соціометричну техніку, яка досить доклад-но описана у спеціальній літературі, вважаємо за доцільне акценту-вати, що кожний менеджер має можливість і повинен її використати як один з елементів у роботі з колективом.

Створюючи організаційну структуру і підбираючи начальників відділів, підвідділів, дільниць, служб, слід призначати на ці посади авторитетних працівників, які у будь-яких обставинах стали б вожа-ками, лідерами своїх груп. Природно, необхідно виключити та нейт-ралізувати тих, чий вплив базується на безпринципній основі.

Наблизивши формальну організацію до структури неформаль-них відносин, менеджер забезпечує максимальну, в даних умовах, працездатність колективу.

Група і колектив - ідентичні поняття, але термін «група» бі-льше поширений на Заході, а «колектив» - в Україні.

Група (колектив), як стверджує економіст США Марніка Шоу, - це дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною і впли-вають на інших та знаходяться під впливом інших. Великі організа-ції складаються з багатьох груп.

За волею керівників створюються такі типи формальних груп:*

командні групи (керівники);*

господарські групи;*

комітети.

Керівники керують організаціями - це директори банків, їх за-ступники, начальники відділів, президенти і віце-президенти, гене-ральні директори та інші.

Господарські групи, як правило, виконують одне завдання (спо-рудження будинку, конструювання лінії тощо).

Комітети - команди, товариства, яким організація делегує певні завдання. Вони бувають постійні і тимчасові.

Формальні і неформальні організації мають багато спільного, у тому числі:*

з метою розв'язання завдань на основі певної ієрархії управління здійснюється лідерами;*

коригуються і використовуються у своїй діяльності неписані норми та правила;*

застосовуються ідентичні методи стимулювання і заохочення. Між формальними і неформальними групами (лідерами) є і відмінності, на окремих ми вже акцентували увагу.

Менеджери повинні постійно дбати і формувати нормальний мікроклімат в організації та всередині її структур.

Коли ми говоримо про психологічний мікроклімат, то це озна-чає, що мова йде не про такі матеріальні речі, як вологість або тем-пературу повітря, або про умови праці чи її оплату, а про психологі-чне віддзеркалення всього комплексу, всіх явищ, причому відобра-ження швидше в настроях та емоціях, ніж у раціональній формі. Адже від цього великою мірою залежить успіх або невдача у вирі-шенні справи.

Враховуючи природу задоволення кожного працівника, мене-джер має можливість ефективніше стимулювати мотиви до праці, використовуючи, крім матеріальних, і моральні фактори (японська школа управління).

Менеджерам важливо знати всі позитивні фактори впливу та вміти їх використовувати в роботі. Це, насамперед, створення груп оптимальної чисельності (5-25 осіб), до складу яких вводити різних за поглядами людей, згуртовування груп, пошуки однодумців, за-безпечення колективу інформацією, відпрацювання механізму при-йняття рішень і контролю за їх виконанням та ін.

Менеджери у процесі своєї управлінської діяльності реалізують всі функції менеджменту і, в першу чергу, загальні - планування організації, стимулювання (мотивації), координації і контролю.

У зв'язку із зростанням кількості організацій (підприємств), створених на засадах різних форм власності - акціонерних, оренд-них, спільних тощо, менеджери повинні вміти організувати також і таку форму управління, як збори вищого органу управління (загаль-ні, збори уповноважених, конференції, ради тощо). Треба розуміти, що головним елементом дії груп (організацій) є збори, на яких вирі-шуються основні проблеми і приймаються кардинальні рішення життя колективу.

З метою ефективного проведення зборів і прийняття на них оп-тимальних рішень їх організаторам треба володіти методами діло-водства.

Треба чітко установити зміст проблем, технічні засоби, учасни-ків, періодичність проведення зборів тощо.

Американець Бредфорд, наприклад, рекомендує наступну схему:

1) скласти конкретний порядок роботи;

2) забезпечити вільний обмін інформацією між групами;

3) створити атмосферу самовираження, довіри;

4) повністю використовувати здібності всіх членів;

5) розглядати конфлікти як позитивний фактор і керувати ними;

6) забезпечити вільну передачу інформації;

7) призначити «опонентів» для висування альтернативних ідей та «адвоката» для захисту навіть неперспективної справи;

8) забезпечити вислуховування різних точок зору, їх критику;

9) вислухати ідеї підлеглих;

10) організувати збір та обговорення всіх пропозицій;

11) за результатами зборів підвести підсумки і розробити майбутні

заходи.

Стиль управління колективами і групами людей великою мірою залежить від структури організації (підприємства, фірми), установ-чих угод, статутів та положень, але у всіх випадках менеджери всіх рівнів застосовують у своїй діяльності адміністративно-розпорядчі, економічні та соціально-психологічні методи управління.

Для організації виконання складного багатоцільового рішення з тривалим терміном його дії доцільно скласти організаційний план