Залежно від мотивів діяльності, потреб особистості ви-окремлюють такі види установок: установка на взаємо-дію, ділова установка (установка на завдання), особиста установка (спрямованості на себе). Установка на взаємо-дію виявляється тоді, коли вчинки людини зумовлені по-требами у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі стосунки зі своїми колегами. Ділову установку (установ-ку на завдання) характеризує переважання породжених діяльністю мотивів: захоплення процесом праці, прагнен-ня до пізнання, оволодіння новими навичками і вміння-ми. Сутністю особистісної установки (спрямованості на се-бе) є домінування мотивів власного добробуту: прагнення до особистої першості й престижу.

Знання закономірностей реалізації установки дає змо-гу менеджеру оцінити наміри підлеглих та вплинути на їх системи само мотивування.

Певна установка особистості часто залежить від наяв-ності відповідного інтересу (інтересів) (лат. interest — важливий, значущий) — емоційно забарвленої спрямова-ності людини на певний об'єкт чи діяльність, викликаної позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось. Поєднані інтереси членів колективу є важливою рушій-ною силою його результативної діяльності.

Люди схильні також обирати для себе певні ідеали (грец. idea — ідея, першообраз) — взірці досконалості, образи бажаного і уявлюваного майбутнього.

Ідеалом для окремої людини може бути інша людина, певний соціальний статус, певний психологічний стан, пев-не уявлення про спосіб поведінки. Наявність ідеалу дає змо-гу прогнозувати поведінку працівника за апологією з пове-дінкою ідеалу (якщо це інша людина) або орієнтуючись на параметри явища (процесу), визначені індивідом як ідеал. Сукупність якостей особистості є важливою психоло-гічною передумовою успішної її діяльності.

Можливості особистості. Менеджеру необхідно знати й використовувати такі якості особистості, як здібності, навички, біологічні характеристики тощо.

Здібності — анатомо-фізіологічні та психічні якості лю-дей, що дають їм змогу засвоювати знання і набувати нави-чок для певної діяльності. Здебільшого в системі набуття досвіду кожна людина може оволодіти необхідним мініму-мом знань, умінь і навичок. Однак за рівних зовнішніх умов різні люди оволодіватимуть ними з різними темпами і якістю. У деяких видах діяльності успіху може досягти ли-ше людина, наділена відповідними даними (здібностями).

Природа здібностей не досить вивчена. Відомо, що вони успадковуються, однак прямо від батьків до дітей не пере-даються. Менеджер повинен добирати людей, наділених здіб-ностями до виконання своїх функціональних обов'язків. Як-що певну роботу виконує людина без відповідних здібнос-тей, неминучими будуть помилки, прорахунки, недоліки.

Для виявлення здібностей людини до певної діяльнос-ті існують різноманітні тестові методики, однак навіть вони не забезпечують абсолютного результату. Тому нерідко вис-новки про наявність у людини конкретних здібностей роб-лять на підставі швидкості набуття нею навичок, необхід-них для виконання службових обов'язків.

Навички — способи автоматичного чи напівавтоматич-ного виконання компонентів процесу трудової діяльнос-ті. Формуються вони внаслідок створення у мозку люди-ни стійких ланцюжків нейронів, які дають змогу при повторенні однотипних (інколи й різнотипних) операцій виконувати їх, не обдумуючи послідовності чи способів виконання. За ринкових умов утверджується система при-йому працівників із випробувальним строком або поєд-нання такого випробування з контрактним найманням на роботу. Ця форма дає змогу проконтролювати формуван-ня навичок до праці у претендента, і на цій підставі про-довжити чи припинити трудові відносини з ними.

Невід'ємною складовою особистості є її біологічні харак-теристики. Індивідуальними біологічними особливостя-ми (зріст, вага, м'язова сила і т. д.) обумовлюються фізичні навантаження, працездатні, успіх у певних видах діяльності. Усе це впливає на психіч-ний стан особистості, тому оцінка біологічного компонен-та дає змогу краще зрозуміти її вчинки і поведінку.

Стиль (психологічні особливості поведінки). Цей ком-плекс складових особистості охоплює характер, темперамент, емоційність, форми її відносин із групою — конформізм (лат. conformis — подібний, відповідний) або нонконформізм.

Одним із найважливіших психологічних параметрів особистості є характер — сукупність стійких психологіч-них рис, що визначають лінію поведінки людини, її став-лення до справи, до інших людей і до самої себе. Вплив на характер підлеглого повинен виявлятися в упорядкуван-ні стабілізованих відносин, а за необхідності у відповід-них їх змінах. При цьому слід враховувати такі характе-рологічні аспекти, як: принциповість — безпринципність; тактовність — безтактність; організованість — неоргані-зованість; працелюбність — лінь; упевненість — невпев-неність; переоцінка власних сил — недооцінка; самокри-тичність — несамокритичність; вимогливість — невимо-гливість; акуратність — нечупарність; бережливість — нехлюйство; жадність — марнотратство та ін.

Певному типу характеру відповідає певний тип тем-пераменту — сутності індивідуальних особливостей осо-бистості, в основі яких типи вищої нервової діяльності, котрі характеризують сила, швидкість, напруженість, урівноваженість перебігу психічних процесів. Темперамент за-лежить від особливостей вищої нервової діяльності люди-ни, основних нервових процесів — збудження й гальму-вання. Ці процеси у різних людей можуть відрізнятися за силою, рухомістю й урівноваженістю. Поєднання їх вияв-ляється в певному темпераменті.

Таблиця

Тип вищої нервової діяльності |

Особливості нервових процесів |

Тип темпера-менту

Сила |

Урівноваженість |

Рухомість

Нестримний |

Сильний |

Неврівноважений |

Рухомий |

Холерик

Живий |

Сильний |

Урівнова-жений |

Рухомий |

Сангвінік

Спокійний |

Сильний |

Урівнова-жений |

Інертний |

Флегматик

Хвороб-ливий |

Слабкий |

Неврівноважений |

Гальмівний (емоційний) |

Меланхолік

Оцінювання за властивостями темпераменту є надій-ною методикою вивчення людей, підвищення ефективно-сті управлінської діяльності. При цьому необхідно спира-тися на позитивні риси темпераменту і долати негативні. Так, на невитриманість холерика слід реагувати тактов-ністю й стриманістю; інертності флегматика доцільно про-тиставити активність; емоційність і песимізм меланхоліка можна нейтралізувати оптимізмом.

Психологами помічено, що меланхоліки, коли їм, на-приклад, необхідно підготувати ділові папери, витрача-ють багато часу на чернеткові витрати, їхню перевірку, виправлення; сангвініки — пишуть чернетки скорочено або зовсім обходяться без них; холерики нерідко через неуважність роблять елементарні помилки; флегматики можуть затягнути виконання завдання.

З темпераментом людини тісно пов'язана