У січні 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) було підписано угоду, що стала основою четвертої світової валютної системи — Кінгстонської (Ямайської), яка набула чинності 1 квітня 1978 р.

Головні положення Кінгстонської валютної системи були юридично оформлені у серії поправок до Статуту МВФ, суть яких така:* 

кожна країна — член МВФ на свій розсуд може вибирати режим курсу власної валюти, тобто фактично узаконювався режим "плаваючих" курсів, до яких більшість країн прийшла раніше, коли в березні 1973 р. було введено режим "плаваючих" курсів для своїх валют всупереч вимогам Статуту МВФ;* 

золото перестає бути еталоном вартості в міжнародній валютній системі і відповідно відміняється його офіційна ціна, яка становила на початок 1976 р. 42,2 од. СДР за 1 унцію. При цьому відпадали всілякі обмеження на операції центральних банків з золотом і на переоцінку ними наявних золотих резервів за ринковими цінами. Наданими правами швидко скористалися країни з розвинутою ринковою економікою, які розпочали враховувати золоті запаси за ринковими цінами. Досить широку програму аукціонів із продажу золота з державних запасників здійснили США, які протягом 1978 р. і до липня 1979 р. на 15 аукціонах Казначейства реалізували 382,6 т золота;*  

відбувається процес повної демонетизації золота — виведення цього благородного металу з внутрішньої сутності грошово-валютних відносин, як це було при системі золотомонетного стандарту, і перетворення його на звичайний, хоча і стратегічний, товар з правом вільної купівлі-продажу на світових валютних аукціонах. На основі цього відбулася відміна зобов'язань країн — учасниць Кінгстонської системи використовувати золото в операціях з МВФ і відміна повноважень Фонду на прийняття від цих країн золота. В Статуті МВФ була зафіксована принципова згода його членів на реалізацію офіційних золотих запасів Фонду — 150 млн. унцій, або 4665 т;*  

юридичне надання права кожній з валют країн — учасниць Кінгстонської системи виконувати роль резервної валюти, однак у перспективі перевага надавалася СДР (з перетворенням останньої в головний резервний актив міжнародної валютної системи);*  

взаємна домовленість учасників Кінгстонської угоди про надання виконавчому органу МВФ — Директорату — широких повноважень для здійснення нагляду за виконанням

країнами своїх зобов'язань за угодою, особливо щодо дотримання ними погоджених валютних курсів.

Отже, Кінгстонська валютна система фактично легалізувала практику валютних відносин, яка стихійно склалася на початку 70-х років у період розпаду Бреттон-Вудської системи. Узаконений примат ринкових методів регулювання валютних курсів і в цьому випадку, як і завжди в історії, надає переваги найбільш економічно сильним партнерам по Кінгстонській угоді. Відтепер США, наприклад, отримали можливість не створювати значних валютних резервів, а також не турбуватися про систематичну підтримку курсу долара, як це було в період дії Бреттон-Вудської системи.

2. Валютні системи.

2.1. Валютні курси.

Вільно плаваючі валютні курси. Вільно плаваючі валютні курси визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Розглянемо курс, або ціну, по якій, скажімо, американські долари можуть бути обміняні на британські фунти стерлінгів.

Падаючий попит на фунти вказує на те, що якщо фунт стане менш дорогим для американців, то і британські товари стануть для них дешевшими. Це змушує американців розширити попит на британські товари а, отже, на фунти, з допомогою яких можна купити ці товари.

Пропозиція фунтів падає, тому що по мірі того як ціна фунта, виражена в доларах підвищується, у британців з'являється схильність купувати більше американських товарів. Причина, кінцево, полягає в тому, що при більш високих цінах на фунти в доларах, англійці зможуть отримати більше американських доларів і тому більше американських товарів на кожний фунт. Таким чином, американські товари стають дешевшими для британців, що в свою чергу стимулює купівлю більшої кількості американського товару. Купуючи американські товари, вони постачають фунти на валютний ринок, оскільки для придбання американських виробів вони повинні обміняти фунти на долари. Крапка перетину попиту і пропозиції на фунти визначить ціну фунта в доларах.

Валютний курс, що встановлюється вільними ринковими силами, може змінюватися і дійсно змінюється. Коли ціна фунта в доларах збільшується, то кажуть, що вартість долару понизилася або долар знеціниться по відношенню до фунту. У більш загальному вигляді знецінення валюти означає, що для покупки однієї одиниці будь-якої іноземної валюти потрібно більше одиниць національної валюти. Якщо долар знецінюється по відношенню до фунту, то фунт відносно долару дорожчає і навпаки.

Які ж сили здатні зумовити подорожчання і знецінення долару? Розглянемо деякі з найбільш важливих факторів:

- зміни в уподобаннях споживачів. Будь-які зміни в уподобаннях і звичках споживачів до виробів інших країн змінюють попит і пропозицію на валюту цієї країни, а також змінюють валютний курс. Наприклад, якщо технологічні досягнення американців у виробництві комп'ютерів роблять їхню техніку більш привабливою для британських споживачів і промисловості, то вони, купуючи більше американських комп'ютерів, постачають більше фунтів на валютний ринок, і курс долару підвищується. І навпаки, якщо англійський товар стане більш популярним в США, то попит на фунт зростає і курс долару знизиться.

- відносні зміни в доходах. Якщо зростання національного доходу однієї країни обганяє зростання цього показнику в інших країнах, то курс її валюти, по всій видимості, знизиться. Імпорт країни знаходиться в прямій залежності від рівня її доходу. Наприклад, по мірі підвищення доходів в США американські споживачі стануть купувати більше вітчизняних та іноземних товарів. Якщо економіка США швидко ширшає, а британська економіка стагнує, то американський імпорт британських товарів а, отже, попит в США на фунти буде рости. Ціна фунта в