Ринок нормально функціонує лише тоді, ко-ли він збалансований, тобто коли на ньому підтримується повна відповідність між попитом і пропозицією. Відсутність такої відповідності негайно відбивається на ході реалізації й виробництва. Досягається така відповідність у результаті дії закону відповідності попиту і пропозиції. Закон попиту і пропозиції - економічний закон ринку. Він виражає діалектичну єдність попиту і пропозиції, їх взаємо-зв'язок і взаємодію, об'єктивний потяг до відповідності. Тому основна його вимога - це збалансованість ринку. Така дія поєднує цей закон з законом вартості, але на відміну від останнього він діє виключно у сфері обміну. Проте і в цій сфері закон попиту і пропозиції не підміняє закон вартості, а діє одночасно з ним як форма вираження, як елемент механізму його реалізації.

2. Теорія розподілу доходів.

Ціноутворення на фактори виробництва

Серед доходів є такі, які мають споживче призначення, тоб-то використовуються для задоволення особистих потреб членів сус-пільства. Саме вони розглядаються в цьому розділі. Джерела одер-жання їх різноманітні: надання послуг робочою силою, колективно-кооперативна та індивідуальна трудова участь, підприємницька діяльність. Існують також доходи для задоволення важливих соціаль-них потреб населення із суспільних фондів споживання і доходи від власності. Ці доходи в основному синтезуються в сімейних доходах і використовуються в різних напрямах. Отже, питання, що розгляда-ються в цьому розділі, стосуються економічних інтересів усіх верств населення і безпосередньо вивчення його життєвого рівня.

Розподіл доходів — це стадія відтворення, яка займає про-міжне місце між виробництвом і споживанням. Реалізована на рин-ку продукція перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий доход (або новостворена вартість). У процесі розподілу цього дохо-ду виникають вертикальні економічні зв'язки: між державою і підприємством, між державою і членом суспільства, між підприємствами та їхніми працівниками, між власниками засобів виробницт-ва і найманими працівниками тощо. У цих зв'язках виявляються різно-манітні форми розподілу доходів, кожна з яких має своє економічне призначення.

Виникають також горизонтальні економічні зв'язки по розпо-ділу доходів. Це відносини розподілу між спільними підприємства-ми з участю іноземного капіталу і спільними підприємствами однієї країни. Горизонтальні розподільчі відносини виникають при розподілі доходів між підрозділами підприємства, а також між працівниками виробничої бригади тощо.

Об'єктивно розподіл доходів залежить від того, що новостворе-на вартість складається з необхідного продукту, який іде на задово-лення потреб безпосередніх виробників, додаткового продукту, який використовується для задоволення загальних суспільних потреб (роз-ширення виробництва, соціальної та духовної сфери, створення ре-зервів).

Є багато методів ціноутворення. І кожна фірма має право обрати той з них, який відповідає її інтересам.

Найпростіший метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за формулою:середні витрати виробництва плюс прибуток. Другий додаток іноді називають націнкою, її розмір залежить від виду товару, попиту на нього, вартості товарної одиниці, обсягу продажу тощо.

Для багатьох підприємців дуже зручний метод ціноутворення на основі рівноваги попиту і пропозиції.

Як уже зазначалося, продавець відчуває цю рівновагу за стійким попитом на свої товари. Популярний також метод розрахунку ціни на основі аналізу безбитковості та забезпечення цільового прибутку.

Цей метод заснований на вивченні графіка беззбитковості. Виробник знає, що покриття валових витрат виробництва потребує певного обсягу виробництва товаврних одиниць.

Такий метод ціноутворення передбачає аналіз різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту. Він необхідний для подолання рівня беззбитковості та одержання бажаного прибутку.

У ринковій економіці все ширше використовується метод встановлення цін на осанові вілчутності та цінності товару. Сутність його полягає в тому, що головним чинником ціноутворення стають не витрати продавця, а купівельне бажання покупця, використання обстановки, в якій здійснюється купівля-продаж. Наприклад, чашка кави у престижному ресторані коштує дорожче, ніж у звичайній закусочній.

Метод встановлення цін з урахуванням рівня поточних цін користується значною популярністю. Підприємці вважають, що рівень поточних цін відбиває колективну мудрість, справедливу норму прибутку, гарантує певну рівновагу в межах галузі.

В окремих випадках ціни встановлюють на закритих торгах. Цей метод ціноутворення зумовлений конкурентною боротьбою, прагненням одержати замовлення. Коли фірма зацікавлена в укладенні контракту з вигідним клієнтом, вона може піти на деяке зниження ціни. Проте тут є обмеження: ціна не може бути нижчою, ніж собівартість, і значне зменшення прибутку загрожує фінансовому становищу виробника.

Встановлення цін на новий товар. Досвід показує, що спочатку виробник встановлює на товар, який раніше не вироблявся, високі ціни. У такому разі говорять, що фірма знімає «вершки» з ринку. Проте це можливо за певних умов: великий попит, висока ціна не повинні швидко «створювати» нових конкурентів і, нарешті, висока ціна має відповідати високій якості товару.

Список використаної літератури