її проведення вивчається характер дії економічних законів, встановлюються тенденції економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Її виконання передбачає також вивчення причин відхилень, які можуть зустрічатися в практичній діяльності підприємства.
Науковість. Аналіз повинен базуватись на положенні наукової
теорії, враховувати загальноекономічні закони суспільства, використовувати нові досягнення науково-технічного прогресу, проводитись на базі наукових методів, нових досягнень науки та світового досвіду.
Комплексність. Податковий аналіз повинен мати комплексний характер, тобто охоплювати всю податкову систему в цілому як у державі, так і на підприємстві.
Системність. Податкова політика підприємства повинна розглядатись в цілому та як система, що складається з різних елементів, які пов’язані між собою та із зовнішнім середовищем. Вивчення податкової політики підприємства має здійснюватись з урахуванням зв’язкувсіх елементів як із внутрішнім, так і з зовнішнім середовищем. Системний підхід дає змогу глибше і повніше провести дослідження яквсієї системи, так і її складових.
Об’єктивність. Податковий аналіз має проводитись на достовірній, перевіреній інформації, яка відображає об’єктивну економічну ситуацію. Тільки на підставі такої інформації можна зробити реалістичні та конкретні розрахунки. Досягти цього можна, постійно удосконалюючи організацію отримання інформації, обміну її, на досить високому рівні проводячи аудит підприємства.
Дієвість. Проведений податковий аналіз повинен своєчасно визначити недоліки, прорахунки, огріхи в роботі. Тоді з’являється реальна можливість активного впливу на прийняття рішень керівництвом підприємства та проведення відповідних змін у податковій політиці. На підставі податкового аналізу розробляється план заходів щодо проведення змін у податковій системі, нормативів, які розроблені на підприємстві, та проводиться регулювання залежно від ситуації.
Плановість. Податковий аналіз повинен проводитись постійно зарозробленим на підприємстві планом, тобто податковий менеджментповинен мати відповідний план і потрібно дотримуватись його якщодо змісту, так і строків. При цьому, крім планових заходів, проводиться розподіл обов’язків між тими працівниками, які займаються розробкою податкової політики на підприємстві.
Оперативність. Сутність цього принципу полягає в тому, що, крім планового, на підприємстві має проводитись і оперативний податковий аналіз, який дає змогу ухвалювати управлінські рішення оперативно, залежно від ситуації. Цей принцип пов’язаний з тим, що в зовнішньому економічному податковому середовищі дуже часто відбуваються зміни, пов’язані з нестабільним і непостійним податковим законодавством.
Демократизм. Для ефективного проведення податкового аналізу, крім необхідної інформації, потрібно залучати широке коло фахівців, працівників інших економічних служб (найперше податкових менеджерів). Це уможливить застосування передового досвіду в проведенні цього аналізу.
Ефективність. Щодо підприємства в цілому, то сутність цього ринципу полягає в тому, що витрати на проведення податкового налізу повинні приносити набагато більший ефект у вигляді скорочення податкових платежів.
Послідовність проведення податкового аналізу:
Дослідження об’єкта як системи в цілому
Визначення показників аналізу та їх ефективності
Розробка економіко-математичних схем і моделей
Робота з моделями
Методика податкового аналізу має такі складові:
· -мету та завдання податкового аналізу;
· -об’єкт аналізу;
· -систему показників, необхідних для проведення аналізу;
-послідовність та періодичність проведення аналізу;
· -способи проведення дослідження податкової політики;
· -джерела отримання інформації для проведення аналізу;
· -технічні засоби для проведення досліджень;
· -перелік та характеристику документів для оформлення результатів аналізу;
· -споживачів результатів аналізу.
3. Порядок і етапи податкового планування на підприємстві
Основною складовою податкового менеджменту є планування податкових платежів. Воно являє собою процес розробки податкових планів, виходячи з нормативів (ставок), які затверджені в законодавчих актах — законах України, указах Президента України, постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а також у підзаконних актах з метою своєчасного й повного визначення податкових зобов’язань перед бюджетами всіх рівнів (державним, місцевим), а також обов’язкових платежів і зборів у позабюджетні фонди.
Податкове планування підприємства має примусовий характер. Воно відбувається згідно з тією законодавчою базою, яка існує в державі, у тому числі й з підзаконними актами, які затверджуються на державному та місцевому рівнях. Існує різниця в мотивації розрахунку податкових платежів. Якщо на державному та регіональному рівнях загальна сума податкових платежів розраховується на підставі витратної частини бюджету, то на рівні підприємства податки спла чуються незалежно від бюджету підприємства, тобто від його витрат та прибутків (наприклад, непрямі податки). Тому планування поддаткових платежів на рівні підприємства має свої особливості. Якщо підприємство виступає як суб’єкт господарювання і має можливість вибору напрямів діяльності, обсягів виробництва (виконання робіт, надання послуг), інших параметрів, у нього є більше можливостей для маневрування при визначенні своєї податкової політики, у тому числі при плануванні її на майбутнє.
Планування податкових платежів на всіх рівнях управління, у тому числі і на державному, здійснюється різними методами.
По-перше, це загальні методи планування, які за своєю суттю є універсальними й можуть застосовуватись для планування будь-яких показників і процесів. До них належать балансовий, експертних оцінок, економіко-математичні тощо.
По-друге, застосовуються й особливі методи, які дають можливість досягти найбільшого ефекту. Основні з них такі:
1. Методи кореляції та регресії, якими користуються при розрахунку планів податкових платежів на підставі встановлення взаємозв’язків між різними чинниками або їх групами. За їх допомогою тенденції, що були в попередньому періоді, переносяться на майбутній період. Найбільший ефект досягається при застосуванні комп’ютерів та іншої обчислювальної техніки.
2. Економіко-статистичні методи. До них належать методи теорій ігор, масового обслуговування, стохастичного програмування тощо. Найчастіше вони застосовуються при визначенні обсягів пропозиції товарів, зміні цін та їх структури, стану податкової дисципліни.
3. Метод варіантної розробки плану. При цьому методі розробляється кілька варіантів плану й поступово відхиляються