ті з них, які дають негативний результат. Врешті-решт, залишається тільки один план, найсприятливіший для підприємства в певних умовах.
4. Детерміновані моделі — насамперед лінійного та кількісного програмування. Ці методи застосовуються, коли діє багато змінних чинників, між якими встановлюються взаємозв’язки, й потрібно визначити найоптимальніший варіант.
Найбільшого ефекту ці методи досягають при застосуванні комп’ютерної техніки, яка дозволяє обробляти великі масиви інформації за короткий час.
Загалом планування податкових платежів відрізняється від планування інших видів фінансово-господарської діяльності. На вибір методу планування не впливає вид податку, об’єкт оподаткування тощо. Головною є мета, яка ставиться при розробці плану, рівень кваліфікації працівників, які його розробляють, технічне оснащення підприємства.
На підприємстві виділяють три рівні планування , кожен з яких має свою мету, завдання та форми реалізації.
Стратегічне (майбутнє, чи прогнозне) податкове планування. Воно здійснюється на період від одного року й більше (як правило, на період не більший ніж три роки). Його мета — визначення податкової стратегії на майбутній період як складової загальної частини фінансової стратегії. Розробка цього плану здійснюється на підставі загальної економічної стратегії підприємства і його мети. Головне завдання стратегічного планування — це підвищення добробуту власників підприємства за рахунок збільшення отриманих доходів та прибутку і зменшення податкових платежів, які є частиною загальних витрат підприємства.
Розробка стратегічного плану податків тісно пов’язана з податковою політикою підприємства та з іншими стратегіями. Так, виробнича стратегія підприємства залежить від податкової, оскільки воно повинно розробляти свою виробничу стратегію оподаткування, виходячи з державної системи оподаткування, ставок оподаткування і розмірів податкових платежів. Розмір сплати більшості податкових платежів визначається обсягами діяльності.
Етапи розробки стратегії податковихплатежів на підприємстві:
1-й етап — визначення загального строку дії стратегії
2-й етап — дослідження зовнішніх чинників
3-й етап — формування стратегічних цілей податкового планування
4-й етап — розробка податкових платежів за окремими їх видами та напрямами діяльності
5-й етап — розробка організаційних заходів
6-й етап — оцінювання ефективності розробленої стратегії податкових платежів
Поточне планування. Цей вид планування базується на розробленій стратегії податкових платежів, загальній економічній стратегії підприємства на поточний період і розробляється по окремих видах діяльності підприємства. Період розробки цих планів податкових платежів до одного року з розбивкою по кварталах. При плануванні враховується:
· чинне законодавство про податки в Україні;
· чинна нормативна база;
· завдання підприємства на період до одного року;
· податкова політика підприємства на період до одного року;
· можливі зміни напрямів діяльності підприємства, його диверсифікація тощо.
На цьому етапі розглядається план податкових платежів як по податковій системі в цілому, так і по кожному податку. Крім плану податкових платежів, розробляється податковий календар як по всіх податках, так і по кожному окремо. У календарі зазначається кінцевий термін сплати податків і відповідна звітність. Він уможливлює упорядкування сплати податків за строками.
Завершальним етапом поточного планування податкових платежів є визначення ефективності податкової політики за певний період за допомогою загальних і часткових показників.
Оперативне планування. Його сутність полягає в розробці короткострокових планових податкових платежів (на період до одного місяця). При оперативному плануванні враховуються всі умови, що й при стратегічному та поточному плануванні. Особлива увага приділяється постійним змінам, які відбуваються в законодавчій базі, — порядку сплати податків, методикам розрахунку податкових платежів, ставок та інших елементів нормативної бази.
Висновок
Підсумовуючи зазначене вище, можна сказати, що:
1) податкове регулювання є частиною державного регулювання. Але головна мета його — встановлення рівноваги не тільки між державними, а й суспільними, корпоративними та приватними економічними інтересами. Це завдання зводиться до максимального забезпечення суспільних потреб. При цьому податкова політика забезпечує не тільки надходження коштів до дохідних частин бюджетів різних рівнів, а й повинна забезпечити отримання таких їх розмірів, які будуть достатні для суспільного відтворення. Крім того, повинно забезпечуватись і зростання загального добробуту населення;
2) податкове регулювання тісно пов’язане з такими способами державного регулювання, як ціноутворення, тарифне, валютне та грошове регулювання, політика державних позик тощо;
3) найефективнішим засобом податкового регулювання є надання пільг. Особливо це стосується стимулювання інвестиційних проектів за рахунок надання підприємствам, які їх здійснюють, різних податкових пільг і кредитів, податкових канікул тощо;
4) податкове регулювання має бути спрямоване на конструктивні зміни в економіці і не повинне мати репресивний характер.
Список використаної літератури:
ЗУ „Про систему оподаткування”
Я.В. Литвиненко „Податкова політика”, Київ 2003, МАУП
Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. „Налоговая система Украины”, К. МАУП, 2000
Мельник Д.Ю. „Податковий менеджмент”, 1999