штрафи та стягували пеню за неповну та несвоєчасну сплату податків. Ми маємо підстави стверджуватти, що переважну більшість штрафних санкцій підприємства сплачують не через скриття доходів і навмисну несплату податків, а через допущені помилки в бухгалтерському і податковому обліку із-за протирічивості й неоднозначності законоположень та неймовірної складності роботи бухгалтерів за чинними нормативними і інструктивними документами; із-за неоправдано частих змін податкового законодавства, за якими вгнатися та прослідкувати практично не можливо.
Уже пора зрозуміти, що розроблена система оподаткування та контролю за сплатою податків згубна, що необхідно рішуче від неї відмовитись, Хіба зміни, здійснені в оподаткуванні в 1997 році дали позитивні результати, сприяли розвитку виробництва й збільшили надходження податків до державного бюджету ? Не дали й дати не могли, бо розроблена без врахування конкретних умов, що склалися в Україні, система оподаткування, обліку, звітності і контролю за сплатою податків в своїй основі помилкові, належно не відпрацьовані, прийняті в пожарному порядку, і експериментально не перевірені. Тому й маємо те, що маємо, але мати не повинні.
В результаті оподатковуються не реальні, а ілюзорні показники доходів, хоча й розраховані за надто складною системою податкового обліку, системою, в якій податківці самі належно не розібрались. Про це свідчать інструктивні листи Державної податкової адміністрації України, видані в 1998 р., але стосуються операцій, здійснених в 1997 р. Чи не тому деякі податківці, що погано знають як бухгалтерський, так і податковий облік, вимагають, щоб показники прибутку за даними декларації про прибуток підприємства були тотожні балансовому прибутку ?
Хто сказав би при відсутності відповідної статистики, скільки підприємств в цих умовах вимушені були припинити свою діяльність, перестали сплачувати податки до державного бюджету ? А як пояснити, чим керувався наш уряд, який в першому варіанті державного бюджету на 1999 р. запланував збільшення надходжень до бюджету від штрафних санкцій і пені на 10 відсотків ? В газеті «Голос України» від 2 жовтня ц.р. в статті «Проект уряду - програма занепаду» голова комітету Верховної Ради з питань бюджету Ю. Тимошенко, аналізуючи урядовий проєкт бюджету на 1999 р., пише: «Маємо катастрофічне посилення податкового та штрафового тиску на всіх, хто ще намагається хоч що-небудь виробляти в Україні».
Планування штрафних санкцій та пені як збільшення надходжень до державного бюджету взагалі не допустиме, бо приводить до «державного рекету»: штафи й пеню нараховують всупереч чинному законодавству, про що свідчить відміна великої кількості рішень податкових органів про стягнення з підприємств штрафних санкцій. Враховуючи ці обставини та перехід за Указом Президента України на дострочну слату з 1 жовтня 1998 р. податку на додану вартість за моментом відвантаження продукції (робіт, послуг), ми скоро прийдемо до того, що підприємства із-за втрати залишків оборотних коштів взагалі перестануть працювати та сплачувати будь-які податки. Втратимо й ті надходження до бюджету, що ще маємо тепер.
На наш погляд, основна причина наших неудач у справі перебудови народногосподарського обліку в незалежній Україні в тому, що вирішуються актуальні його питання без достатньої методологічної підготовки й відпрацювання практичної сторони нормативних документів з обліку, в прийнятті їх в пожарному порядку. Вирішити актуальні проблеми обліку, і в першу чергу основного виду народногосподарського обліку - бухгалтерського обліку без залучення до їх підготовки висококваліфікованих бухгалтерів-практиків, наукових працівників, включаючи експериментальне відпрацювання прийнятих рішень, не можливо.
Треба виходити з того, що в наших умовах жодний додатковий облік, жодні додаткові первинні документи збільшення надходжень до державного бюджету не дадуть, не ефективні. Єдиний найбільш доцільний шлях - це раціональне удосконалення первинної бухгалтерської документації, системи бухгалтерського обліку й інструктивних документів з організації і ведення бухгалтерського обліку в народному господарстві України.
Автор статті, що п’ятдесят років безпосередньо зв’язаний з організацією і веденням бухгалтерського обліку, з науково-практичним вирішенням його актуальних завдань має всі підстави стверджувати, що такої плутанини в методології його ведення та в звітності, як в останній час, ще не було. І це ненормальне та шкідливе для економіки України явище мусить бути якнайшвидше ліквідоване на державному рівні.
Удосконалення народногосподарського обліку, посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку має стати складовою частиною заходів щодо виведення економіки незалежної України з кризи. Складається враження, що облікова та звітна плутанина створена навмисно на шкоду економіці України, для утиску підприємництва. Хотілось би вірити, що це не так, що причини інші. Здається, перший теоретичний крок в напрямку до ліквідації податкового обліку та посилення функцій бухгалтерського обліку вже зроблено. На з’їзді бухгалтерів і аудиторів Росії начальник Управління методології бухгалтерського обліку Мінфіну України В.М. Пархоменко підкреслив: «Питання, що обговорюються на цьому форумі, близькі і зрозумілі нам, оскільки вони подібні деякими принциповими положеннями, що дає змогу сподіватися на можливість перспективного співробітництва». А з’їзд бухгалтерів і аудиторів Росії прийняв резолюцію, в якій підкреслена необхідність «збереження у системі бухгалтерського обліку функцій фінансового, управлінського і податкового обліку господарських операцій, оцінки майна і зобов’язань» (журнал «Бухгалтерський облік і аудит», № 6 за 1998 р., с. 43).
Нам не вперше запозичувати в Росії добре й погане. Так може й ми в Україні послідуємо розумному, доцільному рішенню й прикладу «старших братів». Розумне рішення залишається розумним, хто б його не прийняв. Від податкового обліку необхідно рішуче відмовитись. Надія на раціональне і ефективне вирішення проблем бухгалтерського обліку в Україні залишається.
Залишається також надіятись, що творці економічної політи незалежної української держави, податкових законів