Угода – це основна одиниця виміру в сфері маркетингу.

Угода – це комерційний обмін цінностями між двома сторонами, вона припускає наявність декількох умов:

1. Існування двох об'єктів, які мають цінність і значимість.

2. Погоджених умов її здійснення.

3. Погодженого часу здійснення.

4. Погодженого місця проведення.

Ринок – це сукупність існуючих і потенційних покупців та продавців товару. У розвинутому суспільстві ринок – це не обов'язково якесь фізичне місце для здійснення угод. За наявності сучасних засобів зв'язку і транспорту обмін здійснюється через рекламу, телебачення, Інтернет тощо без вступу у фізичний контакт із покупцями.

Сучасна економіка базується на поділі праці, за яким кожен виробник спеціалізується на виробництві певного товару, отримує за нього гроші і за них купує все необхідне для виробництва. Отже, сучасна економіка складається із багатьох ринків. Виробник звертається до ринку ресурсів (ринок сировини, ринок праці, валютний ринок), купує ресурси, перетворює їх на товари і послуги, продає посереднику, а той продає їх споживачу. Споживач продає свою працю і отримує за неї заробітну плату, яку витрачає на оплату товарів та послуг.

Держава також бере участь у ринкових відносинах, при цьому відіграє відразу декілька важливих ролей. Вона купує товари на ринках ресурсів, виробників і посередників, вона їм оплачує, вона збирає податки з цих ринків (в т.ч. з ринку споживачів), вона забезпечує необхідні державні послуги (які надаються державними установами і підприємствами громадського призначення). Таким чином, економіка кожної країни та економіка всього світу являє собою складний комплекс ринків, які пов’язані між собою процесами обміну.

В бізнесі термін “ринок” використовується для позначення групи споживачів, які об’єднані якою-небудь ознакою. Можна згадати, зокрема, ринок потреби (один з таких ринків створюють, наприклад, споживачі, які піклуються про своє здоров’я і прагнуть отримати винятково високоякісні товари); ринки товарів (наприклад, ринок електронної побутової техніки); демографічні ринки (наприклад, підлітки); географічні ринки (США або Західна Європа). Це поняття використовується не тільки для позначення специфічних груп споживачів. Наприклад, ринок праці складається з людей, які пропонують свою робочу силу в обмін на заробітну плату чи товари. Різні організації, з-поміж яких агентства з працевлаштування та фірми-консультанти з питань найму, виникають із метою полегшення його функціонування. Велике значення мають фінансові ринки, тому що люди мають такі потреби, як брати і давати в кредит, нагромаджувати і зберігати свої гроші.

Маркетинг – це завершальне поняття ринкового циклу, це робота з ринком для здійснення обмінів, метою якої є задоволення людських потреб і запитів.

Процес обміну вимагає значної роботи: це пошук покупців, виявлення їх потреб, проектування відповідних товарів, просування на ринок, складування, перевезення, ціноутворення, організація сервісу, рекламування.

Шлях від «реалізації продукції» до маркетингу як «керівної філософії», тобто від традиційної торговельно-збутової діяльності фірм до загальноприйнятого в усьому світі поняття маркетингу, потрібно розглядати насамперед як результат розвитку ринкових відносин.

Історично розвиток збутових і виробничо-збутових систем відбувався в тісній залежності від характеру ринкових відносин і співвідношення попиту та пропозиції на ринку. Одночасно з цим змінювалися і підходи до керування фірмою.

Початкова стадія розвитку ринку являє собою період, коли виробники товару займають міцну позицію через великий попит та обмежену пропозицію (ринок продавця). В цих умовах підприємницькі зусилля спрямовані головним чином на розвиток (раціоналізацію) виробництва і в меншій мірі на збут, який при таких ринкових відносинах не вимагає великих зусиль. Тому тут мова йде про фазу орієнтації на виробництво або товар. Таким чином, на даному етапі підприємство витрачає небагато зусиль на залучення потенційного споживача.

Відповідно до концепції удосконалення виробництва вважається, що споживачі будуть купувати товари, які широко розповсюджені і доступні за ціною. У цьому випадку фірма повинна зосередити свої зусилля на удосконаленні виробництва і підвищенні ефективності системи розподілу. Застосування виробничоорієнтованої концепції доцільне в двох ситуаціях: коли попит на товар перевищує пропозицію і коли собівартість виробництва занадто висока і її необхідно знизити за рахунок підвищення продуктивності праці.

Концепція удосконалення товару припускає, що споживачі віддають перевагу товарам, які мають вищу якість, кращі експлуатаційні властивості і характеристики. У цьому випадку фірма повинна сконцентрувати всі сили на виробництві високоякісної продукції і її постійному удосконаленні. Продуктоорієнтована концепція може призвести до «маркетингової короткозорості». Виробник так «закохується» у свій товар, що може залишити поза увагою потреби клієнтів.

На наступному етапі розвитку ринку, коли попит та пропозиція знаходяться у відносній рівновазі, формується більш складний тип збутової системи «товар — система заходів для просування товару — ринок». У цьому випадку створюється ситуація, при якій необхідні покупцям товари постійно присутні на ринку й у завдання продавця входить здійснення низки заходів з метою зацікавити покупця і спонукати його купити саме даний товар, а не товар конкурентів.

Продавець повинен робити додаткові витрати на рекламування своєї продукції, стимулювання її збуту, здійснення технічного обслуговування та ін. Крім того, значним фактором зростання ефективності і прибутковості продажів для продавця є підвищення якості продукції. У такій ситуації фірми орієнтуються на управлінську концепцію інтенсифікації комерційних зусиль, відповідно до якої вважається, що споживачі не будуть купувати товари фірми в достатніх кількостях, якщо вона не буде докладати значних зусиль у сфері збуту і стимулювання (включаючи