післяпродажного обслуговування товару, відновлення устаткування і т.д.);
цінової політики (визначення рівня ціни за одиницю товару і динаміки цін у залежності від фаз життєвого циклу товару, установлення співвідношення цін фірми з цінами конкурентів на кожному сегменті ринку і т.д.);
збутової політики (створення каналів збуту, визначення моменту виходу на ринок, забезпечення системи товароруху і т.д.);
комунікаційної політики (здійснення заходів для просування товару на ринок: проведення рекламних кампаній, надання посередникам і споживачам відповідних пільг і знижок, стимулювання власних співробітників, що займаються збутом продукції, участь у виставках і ярмарках і т.д.);
кадрової політики (набір кадрів, навчання і перепідготовка персоналу, здійснення заходів щодо мотивації співробітників і т.д.).
4. Контрольна функція маркетингу здійснюється в процесі реалізації маркетингових програм, тобто протягом усієї маркетингової роботи, у той час як оцінка ефективності маркетингової роботи – на початковій стадії чергової маркетингової кампанії з метою попередньої оцінки можливої ефективності маркетингових заходів, щоб уникнути необґрунтованих витрат коштів, і на стадії завершення реалізації маркетингової кампанії з метою оцінки реального підсумку проведеної роботи.
Поточний контроль за здійсненням запланованих маркетингових заходів у всьому їх комплексі дає можливість в процесі реалізації вносити певні обґрунтовані виправлення і корективи в маркетингову діяльність для досягнення поставлених цілей, що у свою чергу також сприяє загальному підвищенню результативності проведених заходів в галузі збуту і виробництва.
Крім того, у процесі здійснення контрольної функції приймається рішення про те, який з варіантів розробленої програми маркетингу буде реалізовуватися, що у свою чергу пов'язано з тим, який з варіантів прогнозу розвитку зовнішнього і внутрішнього середовища виконувався.
Маркетингова діяльність фірм дуже впливає на людей, що виступають як покупці, продавці, пересічні громадяни. У якості її цілей висуваються такі, як досягнення максимально можливого рівня споживання, досягнення максимального споживчого задоволення, надання споживачам максимально широкого вибору, підвищення якості життя. При цьому, ставлячи на перше місце задоволення потреб і запитів споживачів, фірми також прагнуть зберегти і розширити свою частку ринку, зміцнити конкурентні позиції і забезпечити собі одержання гарантованого прибутку в довгостроковій перспективі.
Цільова орієнтація і комплексність відіграють у маркетингу значну роль. Комплексність означає, що застосування маркетингу забезпечує ефект тільки у тому випадку, якщо він використовується як система. Застосування окремих маркетингових дій, як правило, не дає позитивних результатів.
Приблизно із середини 70-х років можна спостерігати зростання кількості особливо великих підприємств з орієнтацією, що визначається поняттям стратегічний маркетинг.
Так само, як перехід від простої реалізації зробленої продукції до маркетингу необхідно розглядати як реакцію підприємств на найбільш істотні зміни ринків збуту, стратегічний маркетинг є реакцією на різке зростання нестабільності зовнішнього середовища. Серед головних факторів, що викликали його появу, можна назвати:*
тенденції стагнації або явища товарного насичення на багатьох ринках;*
інтернаціоналізація і пов'язана з нею інтенсифікація конкуренції;*
скорочення ресурсів і необхідність врахування проблем забруднення навколишнього середовища;*
переоцінка цінностей у частини населення, що, крім іншого, виражається в зменшенні прагнення до придбання речей.
В ситуації, коли змінюються подібним чином економічні і суспільні умови, розглянута концепція маркетингу представляється занадто вузькою. Орієнтації на ринок збуту вже недостатньо; виникнення умов діяльності підприємства, розрахованих на тривалий термін (коливання, загальна економіка, міжнародна конкуренція і т.д.), повинно значно ширше враховуватися при плануванні.
У той час як у маркетингу за традицією часто робилися спроби підсилити власні позиції на всіх освоєних ринках, то в більш складних умовах підприємства змушені концентровано використовувати свої ресурси (фінанси, ноу-хау, можливості агентів і т.д.). Це, однак, означає, що можна свідомо піти на стагнацію або регресивний розвиток на окремих ринках для того, щоб домогтися успіху на більш привабливих ринках. Різновид рішень, що повинні прийматися в стратегічному маркетингу, передбачає, що вони звичайно розраховані на тривалі періоди часу і приймаються на високому рівні керівництва (майже завжди на рівні керівництва підприємства).
Список використаної літератури:
Амблер Т. Практический маркетинг. – СПб.: Издательство “Питер”, 1999. – 400с.
Басовский Л.Е. Маркетинг: Курс лекций. – М.: ИНФРА – М, 1999. – 219с.
Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник – К.: КНЕУ, 1998. – 268с.
Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. – К.: Вища школа, 1994. – 327с.
Голубков Е.П. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. – М.: Дело, 1995. – 192с.
Джоббер Д. Принципы и практика маркетинга. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. – 688с.
Дихтль Е., Хёршген Х. Практический маркетинг. – М.: Высшая школа, 1995. – 255с.
Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. – К.: КНЕУ, 1997. – 160с.
Ковалёв А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. – М., Центр экономики и маркетинга, 1997. – 176с.
Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В., Основы маркетинга. – М.; СПб; К.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. – 1152с.
