2. ПІДБІР КАДРІВ У ОРГАНІЗАЦІЇ.

Організації надають кошти і можливості для виконання роботи, що не може бути зроблено однією людиною. Процес організації виробництва – це, в основному, процес розподілу праці, що супроводжується делегуванням повноважень. Засіб і ступінь розподілу праці визначають різноманітні типи роботи в організації.

Горизонтальний розподіл праці засновано на спеціалізації робіт. Принцип, що лежить в основі цього розподілу праці такий, що виконання кожної робочої задачі, операції спеціалізовано. Таким чином, може бути зроблене більше роботи тими ж зусиллями, при збільшенні ефективності і якості праці.

Вертикальний розподіл праці – процес структурування робіт для досягнення цілей бізнесу. Структурування робіт в організації – це тривалий процес розподілу діяльності, відповідальності між групами людей або окремих людей, координації виконання і специфікації відношень між створеними роботами. Структура організації може сприяти або перешкоджати прийняттю стратегії.

Література з стратегічного менеджменту, в основному, проводить тезу, що організація повинна бути структурно розпланована для впровадження поточної стратегії. Це, у кінцевому рахунку, означає, що робота повинна бути сформована так, щоб сприяти впровадженню організаційної стратегії. Менеджери по управлінню людськими ресурсами часто залучаються до процесу вертикального розподілу через їх знання навичок, що потребуються, і придатності робочої сили. Таким чином, менеджери по управлінню людськими ресурсами можуть спрямовувати і допомагати менеджерам вищої ланки в розробці організаційної структури.

Через свій вплив на функцію відділу УЛР і рівень продуктивності, планування робіт – це дійсно справжня турбота менеджерів по управлінню людськими ресурсами, навіть коли вони не прямо залучені до процесу планування робіт. Менеджери по управлінню людськими ресурсами повинні завжди усвідомлювати як впливає планування роботи на постійних робітників.

Аналіз роботи – наріжний камінь усіх функцій управління людськими ресурсами. Робочі місця повинні бути проаналізовані ще до виконання всіх інших функцій УЛР. Наприклад, ефективний набір персоналу неможливий, поки вербувальник не знає вимог робочого місця. Без ясного визначення робіт неможливо розробити системи оплати і т.д.

Основна термінологія.

Сьогодні, термін “робота” (job) має різноманітне значення в залежності від того, як, коли і ким воно використовується. Часто його використовують як

рівнозначне термінам “позиція” і “задача”.

Нижче ми коротко визначимо деякі терміни і їх співвідношення один до одного.

Сама проста одиниця роботи – рух (проста дія). Він містить елементарні рухи, такі як торкання, захоплення, встановлення об'єкта. Об'єднання більшості рухів утворить елемент роботи (ланка). Групування робочих елементів формує задачу. Задачі, що співвідносяться, входять до складу обов'язків. Розходження між задачами й обов'язками не завжди просто провести. Іноді корисно розглядати задачу як підодиниці обов'язків. Наприклад, обов'язок секретаря в приймальній – реєструвати всю вхідну кореспонденцію. Одна задача, як частина обов'язку, відповідати на всі рутинні запитання.

Обов'язки визначають позицію. Група позицій, що ідентичні з чеканнями робітником основних задач і відповідальностей, формують роботу. Розходження між термінами “позиція” і “робота” таке, що робота може бути здійснена не одною людиною, а позиція – ні. Наприклад, організація може мати двох секретарів, які виконують ту саму роботу, проте, вони займають дві різні позиції.

Група простих робіт формує професію. Так, робота секретаря потребує схожих навичок, зусиль і відповідальності в різноманітних організаціях, секретаря також можна визначити як професію.
Планування роботи.

Як відзначалося, планування робіт – процес структурування робіт для досягнення цілей організації. Відповідає на запитання як робота повинна здійснюватися, хто повинний виконувати її і де.
Процес планування роботи може бути розділений на три фази:

Спеціалізація індивідуальних задач. – Які різноманітні задачі повинні бути виконані?

Специфікація методу виконання кожної задачі. – Як буде кожна задача виконуватися?

Об'єднання індивідуальних задач у специфічну роботу, що наказується людині. – Як будуть групуватися різноманітні задачі, щоб утворити роботу?

Фази 1 і 3 визначають зміст роботи, у той же час як п. 2 визначає точно, як робота повинна здійснюватися.

Зміст роботи. Багато років домінуючою практикою в плануванні змісту роботи був акцент на загальні типи задач. Це означало мінімізування короткострокових витрат шляхом зменшення часу на виробництво кожної одиниці продукції. Найлегший і зручний шлях зменшення витрат часу на одиницю продукції – це зробити роботу настільки вузькоспеціалізованою, наскільки це можливо.

Спеціалізація роботи.

Основна ідея спеціалізації – робити велику роботу з тими ж зусиллями через підвищення ефективності. Спеціалізація може мати такі переваги:

Менше навичок потрібно від однієї людини, що робить простим набір і навчання робітників.

Зростає професіоналізм через повторення і практику у виконанні однієї і тієї ж задачі.

Більш ефективне використання кращих навичок кожного робітника.

Низька оплата через легкість із якою виконавець може бути замінений.

Більша подібність у кінцевому товарі і послузі.

Різноманітні задачі можуть виконуватися одночасно.

Основна проблема спеціалізації – може розвиватися нудьга і навіть деградація робітників. Яскравий приклад спеціалізації – складальний автомобільний конвеєр.

Очевидно, що спеціалізація не завжди найбільш ефективна і бажана у всіх ситуаціях. Принаймні, повинні існувати дві основні умови для успішного використання спеціалізації:

Щодо великого обсягу робіт. Повинна бути достатньо велика кількість операцій, щоб було можливо застосувати спеціалізацію. Також необхідно зберігати всю кількість робітників зайнятими.

Стабільність – в обсязі роботи, відвідування роботи, якості сировини, розробці товарів і послуг, і виробничої технології.

Рамки роботи і глибина роботи.

Це два важливі розміри, що змінюють зміст роботи. Рамки роботи характеризують кількість і розмаїтість задач, що виконуються службовцем. При роботі у вузьких рамках робітники виконують трохи різноманітних задач і часто повторюють їх.

Глибина змісту робіт визначає ступінь свободи робітника планувати й організовувати свою власну роботу, працювати у вільному режимі, пересуватися і спілкуватися, як він того побажає. Відсутність глибини роботи може