Формування асортименту передбачає індивідуальний підхід до кожного товару, врахування всіх його особливостей, зокрема попиту населення. Попит населення на той чи інший товар має різний ступінь визначеності, чіткості. Покупець може зайти до магазину з конкретною вимогою (розмір, фасон, матеріал, колір, ціна тощо). А може, навпаки, не зовсім чітко уявляти собі ознаки товару, формулюючи лише деякі загальні вимоги до нього (чоботи певного розміру). Більшість покупців уточнює свої бажання у процесі ретельного вибору товару. Ось чому в асортименті товарів непродовольчого магазину має бути якомога більше різновидів товарів.

Суттєвим чинником формування асортименту є ціна товару. Покупець заздалегідь визначає для себе діапазон цін, у межах якого він може здійснити покупку. Тому одним із критеріїв правильного формування асортименту товарів в магазині є добір товарів за рівнем цін.

Рівень цін залежить від типу магазину та його розташування. Невеликі магазини з вузьким асортиментом торгують, як правило, недорогими товарами. Магазини, розташовані в центрі міста, пропонують значну частину товарів за високими цінами.

Відповідність асортименту сезонним коливанням попиту досягається в такий спосіб:

Для торговельного підприємства важливе значення має розташування та оформлення товарів у місці продажу, які б підштовхнули споживача до імпульсивного придбання товару (мерчандайзинг).

Основними елементами мерчандайзингу є:

вибір методу реалізації товарів;

етика та техніка викладки товарів;

оформлення рекламних вітрин і установок;

підготовка мерчандайзерів;

підбір Р.О.S.-матеріалів.

Р.О.S.-матеріали – це сукупність рекламних матеріалів, що розміщуються в точках продажу (point of sales)

До основних видів Р.О.S.-матеріалів відносяться:

стелажі;

кутники;

холодильники;

наклейки на підлогу;

фірмові цінники;

дисплеї на прилавок;

виносні стенди;

годинники з фірмовими логотипами;

інформаційні листівки (буклети);

плакати:

-постери – плакати великих розмірів;

-стікери – плакати на клейкій основі;

мобілі – великі картонні конструкції, які розміщуються над тим місцем, де продається товар;

джумбі – об’ємні коробки, які імітують товар у натуральних розмірах;

шелфтолкери – куточки, що кріпляться до полиці, щоб виділити певний товар серед інших;

вобл ери – спеціальні пристосування, які кріпляться до полиць і мають властивість коливатися завдяки тонкій пластмасовій “ніжці”.

До основних чинників, які визначають внутрішньо магазинний мерчандайзинг належать:

наявність необхідних товарів у магазині;

методи просування товарів у магазині;

викладка товарів на полицях.

2. Сітьові графіки в плануванні асортименту.

На основі вивчення ринку і перспектив його розвитку, підприємства вирішують такі основні питання:

формування асортименту;

управління асортиментом;

удосконалення асортиментної концепції.

Як відомо, асортиментна концепція являє собою побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, що відображає, з одного боку, споживчі вимоги визначеного сегменту ринку, а з іншого, - забезпечення найбільш ефективного використання підприємством сировини, технологічних, фінансових та трудових ресурсів.

В плановій економіці при формуванні асортименту основний акцент зосереджувався на цінах. Сьогодні ж основна увага приділяється конкурентоспроможності, ринковій новизні, повноті асортименту, рекламі, рівню після продажного обслуговування.

Планування асортименту здійснюється в два етапи:

1. Складання попереднього плану випуску товарів по асортиментних позиціях, що забезпечує максимальний прибуток.

2. Складання кінцевого плану після узгодження асортименту з торговельними фірмами.

Ефективність моделі формування асортименту визначають наступні показники:

прибуток (мах);

обсяг продажу (мах);

собівартість (міn).

Асортиментну концепцію доцільно відобразити у вигляді циклів планування асортименту.

Цикл планування асортименту – це час з моменту появи думки про товар до моменту його виходу на масовий ринок після здійснення пробного продажу.

Діаграма процесу планування асортименту – графічне зображення послідовності операцій щодо продажу товару, а також це час закінчення етапів планування асортименту, який зображується у вигляді сітьових графіків (рис.5.4.)

Рис.5.4. Діаграма планування асортименту

Позначення:

повний цикл роботи;

скорочений цикл роботи.

1 – пропозиція щодо товару;

2 – складання плану і проведення маркетингового дослідження;

3 – висновки;

4 – рішення про можливості підприємства;

5 – виробництво дослідного зразка;

6 – виробництво товарів для продажу;

7 – затвердження програми збуту, реклами та стимулювання збуту;

8 – масове виробництво.

Процес планування асортименту схематично відображений на рис.5.5.

Рис. 5.5.Планування асортименту продукції

3. Управління асортиментом

Навіть бездоганно сформований асортимент не залишається таким постійно, він потребує удосконалення в зв’язку із змінами у макро- і мікросередовищі маркетингу. Управління асортиментом націлене на задоволення попиту цільових груп споживачів, гнучке реагування на вимоги ринку, забезпечення прибуткової діяльності підприємства. Вирішення цих завдань здійснюється шляхом включення нових виробів в асортимент, виключення із асортименту застарілих або нерентабельних виробів, модифікації існуючих товарів.

Однією із проблем управління асортиментом є визначення доцільності пропозиції стандартного товару, придатного для всіх цільових ринків або пристосування товару до специфічних особливостей кожного окремого сегменту із створенням для цього певної кількості модифікацій базового виробу. Обидва напрямки мають свої переваги і недоліки.

В залежності від фінансових можливостей і ринкових стратегії існує два підходи до управління асортиментом підприємства. Перший підхід передбачає оптимізацію асортименту шляхом звуження його широти і зменшення глибини та зосередження підприємства на найбільш популярних і ходових асортиментних групах, а в межах асортиментних груп – на найбільш популярних асортиментних позиціях. Такий підхід дає можливість спрямувати всі кошти на підтримку товарів, які сприймаються споживачем, а не розтрачуватися на товари, які погано реалізуються. Другий підхід полягає в тому, що підприємство намагається випускати всі різновиди товарів, яким би незначним попитом вони не користувалися. При цьому низька прибутковість або навіть збитковість деяких асортиментних позицій покривається за рахунок збільшення прибутку, одержаного від виробництва і реалізації найприбутковіших асортиментних груп.

Одним із підходів