Однією зі складових на ринку праці, поряд з попитом та пропозицією, є ціна на робочу силу. Оплачуючи робочу силу як дорогий товар, власник прагне найбільше ефективно її використовувати. І тут на перший план виступають економічні фактори, що змушують керівників і організаторів виробництва приділяти першорядну увагу усуненню простоїв, утрат робочого часу, забезпеченню відповідного рівня виробництва, праці і керування. Ефективне використання робочої сили вимагає, щоб цей дорогий товар знаходився в працездатному стані. Отже, необхідно займатися умовами праці і побуту працівників, постійно розвивати їхню здатність до праці шляхом безперервної системи підготовки і перепідготовки кадрів, підвищення їхньої кваліфікації. Усе це збільшує ціну на робочу силу.

В даний час через низьку ціну на робочу силу не можна говорити про оздоровлення умов праці, соціальний прогрес і прискорення науково-технічного прогресу. Тому вплив ринку праці на підвищення ефективності виробництва має першорядне значення.

Важливе значення мають вартість робочої сили і рівень життя. Вартість робочої сили є грошовим мірилом оплати праці й у ринкових умовах визначається шляхом попиту та пропозиції. Однак вартість робочої сили не може бути нижче прожиткового мінімуму, помноженого на число членів родини працівника; у противному випадку відбувається деградація трудящих. Тому керівник підприємства повинний піклуватися про неухильний ріст рівня життя своїх працівників - головний фактор росту матеріальних і духовних потреб.

Ринкове ціноутворення є регулятором товарно-грошових відносин і важливим економічним інструментом у порівнянні доходів і витрат, ціни і собівартості продукції. Вартість товару відображає суспільно необхідні витрати праці на виробництво і визначається відношенням валової вартості товарів, зроблених у державі за рік, до кількості товарів.

Прибуток характеризує знову створену вартість, тобто грошовий еквівалент живої праці, і включає заробітну плату, податки на заробітну плату, велику частину накладних витрат і прибуток. Прибуток - головний підсумок ефективної діяльності підприємства, джерело подальшого самофінансування і росту життєвого рівня працівників. Саме прибуток повинний бути предметом постійної уваги керівника.

Цінні папери є головним інструментом фондового ринку, негрошовим еквівалентом майнового права на власність, реалізація якого здійснюється шляхом їхнього пред'явлення до оплати або продажу. Цінні папери - невід'ємна частина розвиненого фондового ринку. До реформи економіки вони не грали значної ролі в умовах державної монополії і соціального виробництва. Розвиток ринку цінних паперів почався з ваучерної приватизації державної власності (у Росії), розвитку банківського бізнесу і фондового ринку. Керівник підприємства може використовувати механізм цінних паперів для досягнення економічних інтересів, росту добробуту співробітників і формування корпоративних відносин.

Податкова система складає важливий економічний механізм поповнення скарбниці держави шляхом стягування податків з підприємств і громадян. Вона задається державою, існує поза підприємством, впливає на персонал, але завжди залишає керівникові поле для маневру навіть в умовах фіскальної системи оподатковування.

Форми власності - важлива економічна категорія, що визначає характер взаємин усередині підприємства. Так, при державній і муніципальній власності єдиним хазяїном майна підприємства виступає державний орган, а всі працівники, включаючи директора, відносяться до найманого персоналу. Приблизно, на цих підприємствах працівники найбільш віддалені від власності і ніколи не будуть почувати себе хазяїнами. Тому необхідна систему спостереження з боку контрольних органів як за майном, так і за продукцією. Реальні зловживання (хабарі) виникають при здачі в оренду державного майна комерційним структурам.

Фази суспільного відтворення складають основу товарно-грошових відносин між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів. У схемі простого відтворення Т - Г - Т зроблений товар (Т) у сфері матеріального виробництва обмінюється на гроші (Г), на які закуповуються сировина і матеріали, знаряддя і засоби праці, робоча сила для виробництва нового товару (Т).

У схемі розширеного відтворення на отримані гроші від продажу товару (Г) закуповуються матеріали, робоча сила і знаряддя праці і здійснюється виробництво товару зі збільшеною вартістю (Т), що потім продається на ринку за більшою ціною, і виручені гроші (Г') використовуються для розширення виробництва. Різниця (Г' - Г) є валовим прибутком товаровиробника і використовується для збільшення обсягів виробництва більш якісного товару, а також для підвищення життєвого рівня працівників підприємства.

Обмін товарів у ринковій економіці реалізує схему зміни форми товару з матеріальної в грошову (Т - Г) і підтверджує його грошову вартість на ринку, тобто товар потрібний споживачеві і він готовий віддати за нього гроші. Фаза кругообігу товару (Т - Г) здійснюється в сфері торговельного (комерційного) капіталу з залученням банківського капіталу.

Розподіл виступає як фаза суспільного виробництва, коли засоби виробництва і робоча сила направляються в конкретні галузі економіки, а визначена частина національного доходу розподіляється між соціальними групами суспільства і нематеріальних сфер економіки (національна оборона, утворення, наука, охорона здоров'я, соціальне забезпечення і т.п.). Розподіл у свою чергу активно впливає на виробництво й обмін, прискорюючи або сповільнюючи процеси усередині даних фаз відтворення.

Споживання спрямоване на використання суспільного продукту в процесі задоволення матеріальних і духовних потреб і є заключною фазою відтворення. Споживання буває матеріальне і нематеріальне, колективне і індивідуальне. Споживання суспільного продукту в ринковій економіці здійснюється пропорційно витраченому капіталові, а усередині підприємства - по праці. У споживчому суспільстві головним є особисте споживання громадян. Споживання активно впливає на усі фази відтворення, особливо на виробництво й обмін товарів.

Отже, економічні методи виступають як різні способи впливу керівників на персонал для досягнення поставлених цілей. При позитивному використанні економічних методів кінцевий результат виявляється в гарній якості продукції і високого прибутку. Навпаки, при