Як приклад прояву економічних методів керування персоналу можна привести наступне:

Субсидування персоналу. Багато компаній мають субсидовані їдальні і ресторани для свого персоналу. Це може бути неможливо для малого бізнесу у фінансовому відношенні, але можна розглянути можливість установки автоматів для продажу гарячих напоїв і легкої закуски і запропонувати талони на сніданок.

Товари зі знижкою. Більшість бізнесменів дозволяють здобувати своїм працівником товари і послуги фірми зі знижкою від 10% і вище. Завжди варто надавати своїм працівникам великі знижки. Це дозволить збільшити лояльність персоналу.

Позички. Деякі роботодавці дають своїм працівникам безпроцентні позички або позички з низьким відсотком на різні цілі (наприклад, для переїзду).

Приватне страхування здоров'я. Деякі фірми роблять приватне страхування здоров'я своїх працівників. Багато хто з цих працівників будуть почувати себе спокійніше і впевненіше, знаючи, що про них подбають, якщо вони занедужають. Швидка медична допомога працівникам також буде приносити користь - працівник скоріше повернеться на роботу і буде готовий виконувати свої обов'язки.

Також керівники через винагороду, премії, надбавки викликають у персоналу зацікавленість у кінцевих результатах своєї праці, якості продукції або послуг, тим самим, приносячи доход собі і компанії в цілому.

3.Аналіз складу та структури основних виробничних фондів

При аналізі основних фондів насамперед треба визначити їхню середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами. Однак економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть показати і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин – нагальна мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займає підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1), можна також поцікавитись, за рахунок яких коштів вони здійснюються (форма № 3, розділ 4 річного звіту), нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

Аналіз використання виробничих потужностей

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

якості й складу сировини;

трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

кількості та якості ремонтів устаткування;

рівня організації праці й управління;

інших причин.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв’язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5 – 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв’язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей – особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;

некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

недостача кваліфікованої робочої сили;

недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

відсутність належного обсягу попиту на ринку;

інші неузгодження й помилки в організації та управлінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш “вузького”