Курсова робота

з дисципліни “Операційний менеджмент”

на тему:

Суть та процеси прийняття рішень

в операційному менеджменті

Зміст

Вступ

1. Поняття про рішення

1.1. Класифікація рішень

2. Процес прийняття рішення

3. Прийняття рішення у реальному житті

3.1. Методи прийняття рішень

3.2. Практичне використання технології ухвалення рішення

3.3. Поради по прийняттю рішень

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Найважливішим резервом підвищення ефективності всього суспільного виробництва є підвищення якості прийнятих рішень, що досягається шляхом удосконалювання процесу прийняття рішень.

Прийняття рішень – складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність ухвалення рішення пронизує усе, що робить керуючий, формуючи цілі і домагаючись їх досягнення. Тому розуміння природи прийняття рішень надзвичайно важливо для кожного, хто хоче процвітати в мистецтві управління.

Ефективне прийняття рішень необхідно для виконання управлінських функцій. Удосконалювання процесу прийняття обґрунтованих об'єктивних рішень у ситуаціях виняткової складності досягається шляхом використання наукового підходу до даного процесу, моделей і кількісних методів прийняття рішень.

Ефективність управління залежить від комплексного застосування багатьох факторів і не в останню чергу від процедури прийнятих рішень і їх практичного втілення в життя. Але для того, щоб управлінське рішення було діючим і ефективним, потрібно дотриматися певної методологічні основи.

Важливість проблем, пов'язаних із прийняттям рішень, залучає до них увагу широкого кола учених і практичних працівників, що представляють далекі друг від друга галузі наукових і технічних знань. У даній сфері прийняття рішень процес систематизований.

Прийняття рішень є важливою частиною будь-якої управлінської діяльності. Образно кажучи, прийняття рішень можна назвати "центром", навколо якого обертається життя організації.

Керівникам різних підприємств приходиться перебирати численні комбінації потенційних дій для того, щоб знайти правильну дію для даної організації у даний час і в даному місці. По суті, щоб організація могла чітко ефективно працювати, керівник повинен зробити серію правильних виборів з декількох альтернативних можливостей.

Тема даної курсової роботи: "Суть та процеси прийняття рішень в операційному менеджменті". Актуальність даної теми полягає в тому, що прийняття рішень є невід'ємною частиною процесу управління. Відповідальність за прийняття організаційних рішень – важкий моральний тягар, від індивідуального рішення в організації може залежати доля самої організації й окремих її членів. Тому керівник при швидко мінливих умовах зовнішнього і внутрішнього середовища організації не може приймати непродуманих рішень. З метою підвищення ефективності прийняття управлінських рішень у науці управління були створені кількісні і якісні методи прийняття управлінських рішень.

Ціль даної курсової роботи полягає у виявленні ознак, характерних для управлінських рішень, а також в аналізі процесу вироблення й ухвалення рішення керівником підприємства. У роботі ставиться мета: дати визначення процесу прийняття рішень; представити сукупність методів прийняття управлінських рішень, що існують на сьогоднішній день; показати на прикладах певної організації практичне застосування методів науки управління.

Для досягнення поставленої мети необхідно поставити ряд конкретних задач:

виробити пропозиції по підвищенню ефективності виробництва.

Курсова робота складається з трьох частин. У першому розділі розглянуті теоретичні основи процесу прийняття управлінських рішень, а також основні визначення і наукові підходи, застосовувані до процесу прийняття управлінських рішень, їх кваліфікація. В другій частині розглянута характеристика процесу прийняття рішення, представлені методи прийняття рішень. Третя частина курсової роботи присвячена практичному втіленню процесу прийняття рішення, у тому числі на прикладі ТОВ “Діоніс”, а також надані деякі практичні поради щодо прийняття рішень.

1. Поняття про рішення

Особливе місце в теорії управління займає проблема керівництва. Традиційно під керівництвом прийнято розуміти відносини, що виникають в організації в процесі і з приводу управління.

Основний принцип управління - єдиноначальність. Суть його в тім, що влада, право рішення, відповідальність і можливості контролювати процеси і відносини в організації даються тільки одній посадовій особі. Відповідно керівник - особа персоніфікуюча відповідальність, владу і право контролю. Відносини єдиноначальності багато в чому формують ієрархічну піраміду організації.

Оскільки уся влада і відповідальність за функції контролю над відносинами закріплені за одною особою (керівником), а він фізично не в змозі здійснювати його в повному обсязі, керівник змушений делегувати частину своїх повноважень підлеглим. Саме це і формує вертикальні (лінійні) ієрархічні структури. Спеціалізація управлінських функцій і форми їх координації породжують твердий малюнок функціональної структури сучасної організації. У створеної в такий спосіб управлінської ієрархії кожен працівник має власного керівника і всі, крім рядових виконавців, мають підлеглих. Звідси випливає специфіка двоїстої формальної позиції будь-якого керівника, що накладає істотний відбиток на образ його поведінки.

Говорячи про проблеми організації, неможливо залишити без уваги таку важливу проблему, як прийняття управлінських рішень.

Вона займає одне з центральних місць у соціології організації. Вважаючи організацію інструментом управління, багато соціологів і фахівці з теорії управління, починаючи з М. Вебера, прямо асоціюють її діяльність у першу чергу з підготовкою і реалізацією управлінських рішень. Ефективність управління багато в чому обумовлена якістю таких рішень. Інтерес соціологів до цієї проблеми обумовлений тим, що в рішеннях фіксується вся сукупність відносин, що виникають у процесі трудової діяльності й управління організацією. Через них переломлюються цілі, інтереси, зв'язки і норми.

Характеризуючи повний цикл управлінської діяльності, що складає з цілеполагання, планування, організації, координації, контролю і коректування цілей, легко помітити, що він, у кінцевому рахунку, представлений у вигляді двох елементів управління: вироблення і здійснення управлінських рішень. Саме тому рішення – центральний елемент управління й організації.

Ухвалення рішення являє собою свідомий вибір серед наявних варіантів