2) Виберіть стратегію поведінки. Це дуже важливо при вирішенні принципових питань. Принципові рішення не повинні спотворювати стратегію поведінки і суперечити життєвим установкам. У противному випадку варто подумати про перегляд своїх поглядів.

3) Піддайте серйозному аналізу сформовану ситуацію. У цьому випадку відкриється справедливість передбачуваного рішення. Для прийняття рішень цей крок стає принциповим.

4) При ухваленні рішення важливий здоровий глузд, це особливо важливо, коли альтернатив рішення багато. Спирайтеся на логіку, це допоможе прийняти оптимальне рішення.

5) Підходьте до рішенню творчо. Творчий підхід допоможе прийняти нетрадиційне рішення. Прояв ініціативи і творчості допоможе вам одержати бажані результати.

Для полегшення орієнтації в проблемній ситуації Е.Старобінський пропонує відповісти спочатку на кілька питань.

1. Чи потребує проблема в складному, багатоступінчастому, або простому вирішенні?

2. Чи проблема це взагалі, чи ясна альтернатива?

3. Чи ясна послідовність кроків у вирішенні?

Рішення, прийняті вами, повинні бути у фарватері політики фірми. Ви можете змінити політику, але дуже обережно, без зривів і кардинальних змін. Стратегія фірми повинна дозволити побачити перспективи розвитку. Можливі проблеми повинні бути передбачувані і не ставити керівництво фірми в тупик. Ситуації по несподіваних і незнайомих проблемах постарайтеся вирішити традиційним способом. Подібний шлях створює передумови для удосконалювання планування майбутнього компанії.

4. Це реально існуюча чи надумана проблема?

5. Ця проблема зв'язана з фінансовими і матеріальними витратами чи з людьми?

Гроші і персонал визначають життєздатність будь-якої компанії. Тому вищий керівник повинен обов'язково курирувати і контролювати фінанси і кадри.

6. Що відбудеться, якщо рішення не приймати?

До швидкого вирішення підштовхують звичайно конфліктні ситуації. Тут на емоції покладатися не слід. Емоції - поганий порадник. І часто буває так; якщо з рішенням почекати, проблема зникає сама собою. У таких випадках краще рішення – не приймати ніякого.

У процесі прийняття рішень неможливо домогтися успіху, якщо право приймати рішення належить тільки одній людині. Бажання вирішити і зробити усе самому обмежує ваші можливості. Проблему вирішення завдань за межами своїх фізичних можливостей варто шукати в делегуванні повноважень.

У делегуванні повноважень є кілька позитивних факторів:

1. Делегування повноважень звільняє керівника від виконання невластивих рутинних функцій, вивільняючи час для вирішення важливих і творчих питань.

2. Делегування повноважень є цілеспрямованою формою підвищення кваліфікації співробітників і сприяє використанню їх професійних знань і досвіду.

3. Делегування повноважень позитивно впливає на мотивацію співробітників. Вони почувають себе господарями на ділянках роботи, а це сприяє розкриттю здібностей, прояву ініціативи, ентузіазму і самостійності.

Таким чином, делегування повноважень - це постріл, що убиває відразу трьох зайців.

Висновок

У даній курсовій роботі були розглянуті суть та процеси, методи і методологія прийняття рішень, а також їх практичне застосування. По даній роботі можна зробити висновки, що прийняття рішень – свідомий вибір з наявних варіантів чи альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. А управлінське рішення – це результат конкретної управлінської діяльності менеджера. Розуміння природи ухвалення рішення важливо для кожного, хто хоче процвітати в мистецтві управління.

Рішення бувають різних видів, такі як особливі, одиничні, політичні, економічні, регулятивні, постановочні, організаційні й інші рішення. Важливо знати методологію прийняття рішень. Вона допомагає структурувати даний процес і сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень. Необхідно пам'ятати, що прийняття рішень відбувається не в організаційному вакуумі, а на тлі постійно мінливих подій, як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі організації, і враховувати фактори, що впливають на процес прийняття рішень, що були розглянуті в даній роботі.

Можна сказати, що всі завдання і цілі поставлені у вступі, на мій погляд, у роботі розкриті. Підвівши підсумки, можна відзначити деякі висновки.

Рішення - це вибір альтернативи. Необхідність прийняття рішень порозумівається свідомим і цілеспрямованим характером людської діяльності, виникає на всіх етапах процесу управління і складає частину будь-якої функції менеджменту.

Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом.

На характер прийнятих рішень величезний вплив надає ступінь повноти і достовірної інформації, якою розташовує менеджер. У залежності від цього рішення можуть прийматися в умовах визначеності (детерміновані рішення) і ризику або невизначеності (імовірнісні рішення).

Комплексний характер проблем сучасного операційного менеджменту вимагає комплексного, усебічного їхнього аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців, що приводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.

Ухвалення рішення – не одномоментний акт, а результат процесу, що має визначену тривалість і структуру. Процес прийняття рішень – циклічна послідовність дій суб'єкта управління, спрямованих на вирішення проблем організації і генерації альтернатив, що полягають в аналізі ситуації, виборі з них найкращої і її реалізації.

Прийняття рішень є самою важливою справою в роботі менеджера. Тому учитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна учитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих у нього людей.

Історія знає багато випадків, коли ухвалення відповідального рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з іншого боку, і ухвалення невірного рішення може мати самі жалюгідні наслідки.

Список літератури

Вейл П. «Искусство менеджмента», М. Юрист, 1994

Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1994.

Кохно П.А., Микрюков В.А., Коморов С.Е. Менеджмент. - М., 1993.

Ладанов И.Д. «Практический