Диктофонна техніка рятує апарат керування від необхідності готувати рукописні чернетки документів, забезпечує більш рівномірне завантаження друкарок, підвищує продуктивність їхньої праці на 40 - 50 %. Крім того, пришвидшується час проходження й опрацювання інформації , що надходить.

Сучасна копіювально-множна техніка подана різноманітними устроями. Найбільше прогресивними методами є електрографія і мікрофільмування. Мікрофільмування прискорює пошук інформації , що зберігається , і заощаджує до 90 - 95 % площі архівних помешкань. Найбільше часто використовуються ксерокси різноманітних модифікацій.

Машини й устаткування цієї групи механізують роботи, пов'язані з прийомом і опрацюванням документів. Їх можна використовувати окремо, а також об'єднувати в комплекси. Сюди входять устрої для скресання і заклеювання конвертів, фальцювальні машини й устрої, адресувальні і штемпельні засоби, засоби скріплення і документів і ін. У умовах АСУ засоби опрацювання інформації забезпечують керування ходом рішення задач по заданих алгоритмах і здійснюють обмін інформацією з устроями запровадження-висновка, із зовнішніми устроями , що запам'ятовують, із лініями зв'язку. Сюди входять також обчислювальні машини, комплекси і процесори з оперативною пам'яттю різноманітних типів ЕОМ.

Практика керування потребує організації централізованого збереження інформації. Для цієї цілі використовується спеціальне устаткування для збереження документів (блоки підвісного збереження, спеціальні шафи, секційні і рухливі стелажі), різноманітні комп'ютерні системи.

Ці засоби повинні забезпечувати передачу інформації і можливість функціонування інших систем керування організацією.

Вони входять у число основних систем технічної бази керування. Це системи фахового радіозв'язку (радіостанції, радіотелефони) і радіотелефонні системи, директорські комп'ютери, автоматичні номеронабирачі, автовідповідачі і різноманітні селекторні устрої.

Цю групу засобів складають лічильно-клавішні механічні й електронні машини. Використовуються комп'ютерні моделі лічильно-вирішальних систем.

Більшість транспортно-пасажирських фірм, готельних ланцюгів і турменеджерів встановили в останні роки електронні системи бронювання місць у готелі. Різноманітні товариства і країни можуть підключитися до міжнародних систем. Любе турбюро може мати доступ до множини інтегрованих систем бронювання (система START/ TRAVISWISS). Високорозвиненими системами бронювання авіаліній є ГАЛІЛЕО, АМАДЕУС і САБРЕ: до них підключаються багато тур-фірм. Через подібні системи бронюються авіаквитки, автомобілі напрокат і місця в готелях у будь-якій частині світу. Поряд із бронюванням через комп'ютер вони роблять розрахунок тарифів і видачу квитків.

Тенденція, що розширюється, до стирання меж у виробництві засобів телекомунікації, ЕОМ і технічного устаткування фірм, падіння цін, ріст ноу-хау, а також значні технологічні нововведення (збільшення обсягу пам'яті ЕОМ, модернізація електронних перекладачів і т.п.) роблять свій вплив і на структуру інформаційних систем у туризмі. Нові системи повинні вибиратися з урахуванням вищезгаданої відповідності.

3.7. Нормування праці.

Серед мір, спрямованих на раціоналізацію управлінської праці, особливе місце займає його нормування. Безпосередньою задачею нормування праці є визначення трудомісткості робіт і необхідної для їхнього виконання чисельності робітників. Без обгрунтованих норм неможлива раціоналізація процесів поділу і кооперації праці, розробка прогресивних технологій, удосконалювання методів роботи апарата керування.

Починалася множина спроб точно визначити, скількома людьми може ефективно керувати одна людина. Число, що називають різні автори, варіюється в межах від трьох до п'ятнадцятьох. Через велику розмаїтість умов і проблем координації жодна окремо зазначений розмір не може рахуватися правильною відповіддю при будь-яких обставинах. Це породжує конфліктні ситуації, веде до нераціонального використання знань і досвіду робітників апарата керування.

Особливості управлінської праці помітно зменшують можливості впровадження в практику роботи норм і нормативів. Проте зміни у функціях керівництва, викликані переходом до ринкової економіки, свідчать про те, що значна частина управлінських робіт піддається нормуванню.

Для нормування управлінської праці застосовують розрахункові (аналітичні) і дослідницькі методи. Найбільше поширення одержали аналітичні методи, за допомогою яких аналізується використання робочого часу висококваліфікованими спеціалістами. Зміст їх праці можна прийняти за еталон, а структуру їхнього робочого дня вважати нормативом.

Що стосується дослідницьких методів, то вони допомагають визначити трудомісткість конкретних видів робіт з урахуванням спеціалізації організації й утримання праці. Розробка науково обгрунтованих норм праці дозволяє більш об'єктивно оцінити працю кожного робітника апарата керування, ефективніше використовувати матеріальні стимули. Проте, оскільки сфера керування включає велику розмаїтість видів робіт навіть у межах однієї функції керування, не може бути і промови про створення яких-небудь універсальних норм витрат праці.

Підхід до нормування окремих видів робіт повинний бути диференційованим. Так, з урахуванням специфіки праці менеджера рекомендується доцільним виділити такі види норм:

Нормативи чисельності і норми керованості можуть розроблятися для широкого кола керівників. За допомогою нормативів чисельності визначається загальна чисельність робітників по функції керування, а, використавши норми керованості, можна зробити оптимальне розставляння робітників.

Існує декілька методів визначення норм управлінських робіт. Найбільше поширеним методом нормування є метод аналогів. Тут установлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями. Цей метод доцільно використовувати для визначення обсягів робіт тих категорій апарата керування, праця котрих узагалі не піддається скільки-небудь задовільному урахуванню через відсутність критеріїв регламентації термінів виконуваної ними роботи.

У практиці зустрічаються також методи прямого нормування, що використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт.

У порівнянні з методами прямого нормування управлінської праці більш широке застосування знайшли методи непрямого нормування, що враховують вплив різноманітних чинників на навантаження службовців. За допомогою цих методів встановлюються