Кількісні методи прогнозування.

Їх можна використати для прогнозування, коли діяльність фірми в минулому мала певні тенденції, які можна і необхідно продовжити в майбутньому, а інформації для виявлення тенденцій в періоді прогнозування, що розглядається недостатньо.

Одним з методів такого прогнозування є аналіз тимчасових рядів. Він заснований на допущенні, що на закономірностях минулого можна прогнозувати майбутнє. Цей метод виявляє тенденції минулого і проєцирує їх в майбутнє.

Причинно-слідчий метод застосовується в ситуаціях, коли є декілька невідомих. Це дослідження статистичної залежності між чинником, що розглядається і іншими змінними.

Інші якісні методи прогнозування.

Думка жюрі. Його суть складається в з'єднанні і усередненні думок експертів в даній області.

Метод дослідження інформації сбитовиків, тобто коли торгові агенти на основі свого досвіду передбачають попит на певному цільовому ринку.

Модель очікувань. Вона базується на опиті споживачів і узагальненні їх думок.

Метод Дельфі. Суть його полягає в тому, що експерти заповнюють спеціальні опросники з проблеми, що розглядається. Кожний з них індивідуально формує свій прогноз. Потім ці прогнози передаються всім експертам, що беруть участь в обговоренні. Вони знайомляться з думкою колег. і можливо, коректують свій попередній прогноз на базі нових ідей або інформації. Ця процедура повторюється три-чотири рази, поки в кінцевому результаті всі експерти не прийдуть до єдиної думки.

4.2 Вимоги до методів прийняття рішень.

При всій своїй потенційній цінності рішення залишаться лише благими побажаннями, якщо не втіляться в конкретні дії. Методи можуть бути універсальними, придатними для будь-якої проблеми і можуть бути специфічними. Який метод застосовувати - залежить від реального змісту проблеми, а не від знань, бажання і уміння керівника або співробітника. Краще взагалі не починати справу, ніж приймати невигідні, а те і недозволені методи лише на тій основі, що вони добре відомі, зручні або когось влаштовують.

Щоб цього уникнути, необхідно враховувати деякі вимоги. які пред'являються до раціональних методів. Передусім, це - практична застосовність.

Інша вимога до методів розв'язання проблеми - економічність, що має на увазі, що витрати повинні бути менше отриманого результату, а різниця між ними, тобто ефект, оптимальним для даної ситуації.

Третя вимога, що пред'являється до методів - забезпечення достатньої точності розв'язання проблеми.

Нарешті методи прийняття рішення повинні бути достовірними, коли число помилок не перевищує деякий прийнятний рівень. Чим він менше, тим вже кордону невизначеності і ризику рішення, тому необхідні надійні способи оцінки останнього.

Що ж треба для успішного розв'язання проблем?

По-перше, своєчасно помітити і проаналізувати проблему, з тим, щоб з'ясувати, що привело до її виникнення, і на ділі прагнути до її рішення.

По-друге, не тратити часу на непотрібні рішення, що не впливають на ефективність роботи фірми.

По-третє, постійно оцінювати ефективність процесу прийняття, а згодом і реалізації рішення.

По-четверте, не ухвалювати декількох рішень з одного і того ж питання.

По-п'яте, залучати до процесу прийняття рішення співробітників, що мають до них відношення, вже на самих ранніх етапах роботи з урахуванням відповідності їх кваліфікації міри складності проблеми; навчати їх необхідним образом і не забувати нагороджувати за успіхи.

Для аналізу ж більшості проблем, особливо рішення про здійснення інвестицій, використовуються серйозні математичні моделі із застосуванням комп'ютерної техніки, що вбирають в себе безліч змінних і даних.

Висновки

Рішення - це вибір альтернативи. Прийняття рішень зв'язуючий процес, необхідний для виконання будь-якої управлінської функції.

Запрограмовані рішення, типові частіше за все для ситуацій, що повторюються, приймаються з дотриманням конкретної послідовності етапів. Нові або складні ситуації вимагають незапрограмованих рішень, в цьому випадку керівник сам вибирає процедуру прийняття рішень.

Рішення можуть прийматися за допомогою інтуїції, думки або методом раціонального вирішення проблем. Останній сприяє підвищенню імовірності прийняття ефективного рішення в новій складній ситуації.

Етапи раціонального розв'язання проблем діагноз, формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішень, виявлення альтернатив, їх оцінка, остаточний вибір. Процес не є завершеним, поки через систему зворотного зв'язку не буде засвідчений факт реального розв'язання проблеми завдяки зробленому вибору.

На прийняття рішень, крім всього, впливає маса зовнішніх і внутрішніх обставин, таких як ціннісні орієнтації менеджера, середа прийняття рішень і інш.

Рішення можна розглядати як продукт управлінського труда, а його прийняття - як процес, ведучий до появи цього продукту. Правильно ухвалювати рішення - це область науки і може бути пізнана з книг. Прийняття ж правильних рішень це область управлінського мистецтва. Здатність і уміння робити це розвивається з досвідом, придбаним керівником протягом всього життя. Сукупність знання і уміння складають компетентність будь-якого керівника і в залежності від рівня останнього кажуть про ефективно або неефективно працюючому менеджерові.

Список літератури