ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Удосконалення системи управління персоналом в системі менеджменту

(на прикладі Ізюмської філії ВАТ «Харківгаз»)

Зміст

Вступ 3

Теоретичні аспекти управління персоналом 8

Сутність та структура управління персоналом 8

Стилі та методи управління персоналом 18

Соціально-психологічні аспекти управління персоналом 29

Організація праці управління персоналом 36

Особливості управління персоналом за кордоном 46

Аналіз і оцінка управління персоналом на прикладі

Ізюмської філії ВАТ «Харківгаз» 58

Коротка характеристика 58

Аналіз організації управлінської праці ВАТ «Харківгаз» 61

Оцінка управлінської праці ВАТ «Харківгаз» 68

Рекомендації по удосконаленню управління персоналом у ВАТ «Харківгаз» 75

Висновки 78

Список використаних джерел 80

Додатки 82

ВСТУП

Головною задачею менеджменту являється досягнення цілей компанії, забезпечення її місії. Досягнути постановлених цілей самотужки неможливо. Звідки витікає об’єктивна необхідність найбільш широко прихилення різних виконувачів, постановки перед ними близьких та далеких цілей, розподіл зобов’язань, постійного спостереження за їх виконанням, координації і контролю діяння. Все це відноситься до сфери управління людьми.

Менеджмент є мистецтвом досягнення раніше визначених цілей через добровільне співробітництво та зусилля других людей. Звичайно, відразу виникають питання: „Куди спрямовувати ці зусилля?”, „Які установлювати пріоритети?”, „Як зробити так, щоб не тільки змусити працівників виконувати роботу, але щоб вони захотіли її виконувати?” Відповіді на ці запитання, їх практична реалізація і складає сутність управління персоналом.

Управління персоналом полягає в використанні комунікації та особистого впливу, щоб орієнтувати дії підлеглих на реалізацію планів організації.

Успішне подолання економічної кризи і розвиток економіки, у вирішальній мірі залежить від кадрів. „Кадри вирішають все!” – гасло, відоме в історії більше тисячі років не так давно знову стало популярним на всіх рівнях!

Звичайно, було тут і чимало перекручень. Але нині формально-номенклатурний підхід, необґрунтовані вимоги при наборі кадрів замінено на вседозволеність. Розробка і здійснення певної кадрової політики залишилося поза увагою будь-яких офіційних структур. Тому не поодинокі випадки, коли під виглядом демократизації системи управління економікою звільняють з роботи здібних і вимогливих керівників.

Поняття „менеджмент персоналу” (англ. Personnel Management), або кадрова політика, охоплює широкий діапазон діяльності: підбір, підготовка, оцінка і розстановка керівних кадрів, розробка системи заробітна плата (і мотивації в широкому розумінні), підвищенні кваліфікації кадрів, здійснення соціально-побутових заходів (включаючи систему пенсійного забезпечення) та ін. Для успішного вирішення усіх цих задач насамперед потрібно чітко з’ясувати особливості управлінської праці як об’єкту менеджменту.

Управлінська праця (на англ. Management Lanour) – це особливий вид людської діяльності, в якій відображується реальна взаємодія об’єктивних та суб’єктивних факторів суспільної діяльності людей.

Роль суб’єктивного в управлінні підприємством виявляється при аналізі зв’язку результативних показників їх господарювання із забезпеченістю управлінськими кадрами, їх стабільністю і кваліфікацією тощо.

Підкреслюючи важливість суб’єктивного фактора, не можна разом з тим фетишизувати, недооцінювати об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві і в окремих трудових колективах. Для високоефективної організації процесу менеджменту потрібен аналіз об’єктивних факторів, які існують незалежно від свідомості, волі і бажання людей, а також певне врахування свідомих, творчих засад у діяльності, глибоке пізнання суті і взаємозв’язку об’єктивного та суб’єктивного в управління.

Продуктом діяльності управлінської праці є рішення, і управлінських керівників правомірно віднести до найбільш активної частини трудового колективу, що бере участь у створенні матеріального продукту за рахунок впливу на матеріальні елементи виробництва і через інші колективи. Тому ефективність цієї праці може визначатися виробничими результатами. Проте слід врахувати, що, на відміну від фізичної цілі управлінської праці, засоби їх досягнення, а також результати є менш визначеними. Управлінська праця здійснюється в широкому діапазоні умов, не має прямих вимірників, і це ускладнює оцінку її ефективності. При оцінці її якості не можна залишати поза увагою ту обставину, що результати цієї праці у великій мірі опосередковуються її колективною діяльністю.

Сфера впливу та виробництва управлінської праці значно ширша, ніж праця робітників, безпосередньо зайнятих у сфері виробництва. Тому не випадково недоліки і упущення діяльності менеджерів більше позначаються на результатах виробництва, ніж недоліки в роботі безпосередніх виконавців (машиністів, операторів та ін.). при недоліках у роботі апарату управління знижується індивідуальна продуктивність праці не тільки робітників, а й усього колективу. Тому раціональна організація праці у сфері менеджменту є важливою складовою частиною проблеми планомірного підвищення продуктивності всієї суспільної праці.

Істотна особливість управлінської праці полягає в тому, що вона пов’язана з перетворенням інформації як специфічного предмета, праці, тоді як діяльність працівників виробничих спеціальностей спрямована на численні предмети праці (сировина, пальне, запасні частини) і пов’язана з перетворенням предметів праці у продукти споживання. Управлінська праці характеризується іншими специфічними особливостями, зокрема складністю порівняння її затрат з результатами, визначенням розміру корисного ефекту, а також переваженням у більшості трудових процесів елементів розумової діяльності; перенесенням центру ваги на психічні процеси сприйняття, запам’ятовування і мислення.

Праця в сфері менеджменту потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується більшою складністю. Ступінь складності управлінської праці залежить від характеру виконуваних функцій та ієрархічного рівня менеджменту, чисельності підлеглих, їх кваліфікації, рівня розвитку і складності виробництва, напруженості планових завдань, ресурсної забезпеченості тощо. Потрібно раціонально розподіляти управлінські роботи за складністю відповідно до кваліфікації виконавців, щоб одна людина не займалася справою, яку може виконати інший, менш кваліфікований працівник, що займає менш оплачувану посаду.

Управлінська праця як різновид розумової праці характеризується слабкою фізичною енергоємністю і водночас високим рівнем використання енергії блоків пам’яті людини і психічною напруженістю. Тому слід більше уваги приділяти умовам, за яких відбувається процес управлінської праці, механізувати і автоматизувати її процеси.

На відміну від фізичної, розумова праця часто