робота по підвищенню кваліфікації і розширенню професіональної підготовки працівників шляхом постійного навчання;

розроблення нових систем оплати праці, таких, як участь в прибутку;

створення нових виробничих систем і здійснення контролю якості продукції в рамках фірми в цілому;

розробка єдиної програми навчання майстрів, керівників нижчого ступеня і заводських профспілкових лідерів.

Крім того, профспілки проводять особисті дослідження сучасних систем організації праці, вироблення і надання керівництву фірми альтернативних пропозицій щодо нових форм організації праці. Вони також беруть на себе відповідальність за пошук компромісів і прийняття болісних для фірми рішень.

Профспілки надають важливе значення отримання права доступу до бухгалтерських книг фірми і можливості контролю з допомогою незалежних експертів за комерційними операціями фірми.

Одним із важливих напрямків соціально-економічної політики є соціальне забезпечення працівників.

В США отримала значний розвиток система пенсійних і страхових фондів. Діє до 1,5 тис. Великих пенсійних фондів, а кількість пайщиків склала 68 млн. чоловік, або 52% самодіючого населення. Згідно з законом від 1974 р. про забезпечення прибутків найнятих робітників після їх звільнення стали засновуватися внутрішні фірмові пенсійні фонди на основі контрактів між працівниками і підприємцями. Згідно з контрактом обидві сторони роблять внесок в пенсійний фонд, причому внески підприємців можуть або бути фіксованими, або складати певний відсоток від прибутку фірми. На сонові прийнятого в 1986 р. доповнення до закону 1974 р. пенсійні виплати повинні гарантуватися навіть в разі припинення дії пенсійного фонду.

Для забезпечення гарантії пенсійних виплат було створено спеціалізовану корпорацію, яка розглядає всі випадки припинення виплат адміністрацією фірми і у випадку недостачі засобів в пенсійному фонді зобов’язує адміністрацію продовжувати виплати за рахунок інших засобів. На ці цілі може бути направлено до 30% капіталу фірми. Якщо цих засобів недостатньо, корпорація створює виплати зі своїх засобів. [6,с.486]

Організація праці управлiння персоналом

Важливість правильної організації робочого місця співробітника пояснюється тим, що на ньому чоловік проводить третину свого свідомого життя. Тому потрібно подумати про планування, дизайн, меблі і устаткування робочого місця, так як все це впливає на продуктивність праці, наш настрій і здоров’я. Процес роботи завжди являє собою сукупність конкретних дій працівника на робочому місці. Продуктивність праці прямо пропорційно залежить від організації робочих місць.

Робоче місце – просторова зона, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників, які спільно виконують роботу або операції.

Організація робочого місця – сукупність заходів по оснащенню робочого місця засобами і предметами праці і їх розміщення в визначеному порядку.

Робоча зона – частина простору робочого місця, обмежена крайніми точками досяжності рук і ніг працюючого зі зрушенням на 1-2 кроки від умовного центру робочого місця.

Планування робочих місць – схеми розміщення співпрацівників, меблі і технічних засобів в приміщенні.

Класифікацією робочих місць в залежності від ряду факторів показано на рис.1.3.

Мета раціонального розміщення персоналу полягає в тому, щоб зменшити час, необхідний для виконання роботи, усунути непотрібні переміщення службовців, забезпечити добрі умови праці і зменшити напругу і втому співробітників, найбільш економно використовувати площі і максимально підвищити продуктивність праці персоналу. |

Робочі місця

Ознаки класифікації | Характеристики

Категорія

працівників

Робочі | Службові | Спеціалісти | Керівники

Число працівників

індивідуальні | Колективні

Рівень механізації

ручні | механізовані | автоматизовані

Робоча поза

сидячі | стоячі | Змінні

Місце розташування

приміщення | на вулиці | на висоті | під землею

Рівень рухомості

стаціонарні | пересувні | Змінні

Ступень спеціалізації

спеціальні | Універсальні

Вид виробництва

основні | допоміжні | обслуговуючі

Число змін

однозмінні | Багатозмінні

Умови праці

нормальні | монотонні | шкідливі | Важкі

Рис.1.3 Класифікація робочих місць

Для підвищення продуктивності праці та ефективності управлінських рішень велике значення має наукова організація управлінської праці. Це комплекс різноманітних заходів, які можуть розподілити на наступні напрямки:

розподіл, спеціалізація і кооперування праці;

ефективний підбір і розстановка кадрів;

планування і організація процесів управлінської праці в усіх лапках управління;

удосконалення інформаційного, документаційного, технічного і нормативного забезпечення;

нормування праці;

організація і оснащення робочих місць;

оцінка результатів індивідуальної і колективної праці;

стимулювання праці.

Кожен з перечлічених напрямків забезпечує один з аспектів підвищення продуктивності управлінської праці, але очікуваний результат можливо досягнути лише при його комплексній, сукупній реалізації.

Так, розподіл і кооперація праці є природним результатом розвитку і удосконалення управління. В наш час розрізняють три принципу розподілу праці в управлінській сфері: функціональний (планування, контроль і т.д.), технологічний (за видом діяльності: адміністративна, інформаційна, інженерна і т.д.) і кваліфікаційний ( за ступенем складності праці, наявності елементів творчості та ін.).

Раціональна організація робочих місць працівників управління може включати комплекс таких робіт, як:

планування робочих приміщень на основні вивчення технологій управління і інформаційних джерел;

планування робочих місць із врахуванням функцій і режиму робіт;

розміщення засобів оргтехніки, комп’ютерів, довідкової і методичної літератури безпосередньо на робочому місці або в його зоні та ін.

Організація праці – це система заходів, що забезпечують раціональне використання робочої сили, яка включає відповідну розстановку працівників у процесі виробництва, поділ і кооперацію, методи, нормування і стимулювання праці організацію робочих місць, їх обслуговування і необхідні умови праці. Організація управлінської праці включає також сукупність дій, спрямованих на погодження і впорядкування діяльності працівників у процесі виконання ними службових функцій.

Основним критерієм рівня організації праці апарату управління є використання робочого часу, а також показники, що характеризують економічність апарату управління, оперативність управлінських працівників, якість виконання управлінських функцій, оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, а також інтегрований показник (загальний рівень управління).

Кількісне значення кожного з наведених вище показників оцінюють за допомогою коефіцієнтів, числове значення яких може змінюватись в межах від 0 до 1. Причому більшому значенню коефіцієнту відповідає і більш раціональна організація праці.

Управлінська праця