Вагомим фактором є виділення завдань і їхня типовість. Це дає змогу використовувати фонди алгоритмів і програм ухвалення проектів управлінських рішень, тим самим скоротити час і витрати на розробку програмно-математичного забезпечення.

Постановка завдань АІС визначає потребу здійснення попередньої підготовки правових норм і актів. Це реалізується через згрупування правових норм відповідно до створення завдань АІС. Норми тут розглядаються як вид правової інформації, що використовується при постановці та розв'язанні завдань. Реалізація підготовки правових норм до формулювання завдань іде й шляхом систематизації та розробки норм регламентаційного характеру. В основному це положення, інструкції, накази та інші правові акти, які широко використовуються в системі соціального управління. Цими документами визначаються порядок і процедури постановки завдань, система відповідальності тощо.

У зв'язку з необхідністю єдності та сумісності АІС різного призначення є проблема класифікації завдань, яка складається з проблем другого рівня — уніфікації підходів при класифікації та систематизації завдань, що об'єднують ці системи. Тут важливо виявити стійкі критерії, які отримують правове закріплення, і на цій основі завдання згруповуються в пакети, блоки, комплекси, і в результаті — функціональні підсистеми.

Серед суттєвих класифікуючих ознак слід виокремити значення таких функціональних чинників:

1. За належністю до одного з видів у ієрархії управління автоматизованої системи управлінського призначення щодо підтримки рішень (АСУППР): регіональні автоматизовані системи управлінського призначення (РАСУП), загальнодержавні (ЗАСУП), локальні автоматизовані системи підтримки управлінських рішень (ЛАСПУР), автоматизовані системи управлінського призначення для галузі соціального управління (АСУ П ГУ) тощо.

2. За функціональним критерієм класифікація полягає в тому, що конкретне завдання є частиною одного з алгоритмів, який реалізує управлінську функцію та складається з конкретних процедур.

3. За пріоритетом управлінських рішень (стратегічні, тактичні, оперативні).

4. За типовістю управлінських рішень: системи унікальних завдань чи типові.

5. За видом інформаційних процедур, що застосовуються при управлінських рішеннях: розрахунково — оптимізаційні чи обліково-пошукові.

6. За критерієм самостійності — залежно від того, чи отримується у підсумку реалізації завдання результативна (кінцева) інформація, яка використовується в апараті управління, чи проміжна (етапна) інформація, за якою визначається рішення.

7. За методом розв'язання завдань: з погляду математичного, апаратного чи апаратно-програмного забезпечення.

Використання цих критеріїв у підсумку дає можливість скласти методику визначення завдань АІС на основі алгоритмізації управлінських дій при ухваленні рішень, що реалізують нормативно закріплені функції органів управління.

Важливими документами, які суттєво впливають на можливості впровадження інформатизації у тій чи іншій соціальній системі щодо ухвалення управлінських рішень, є концепція інформатизації на технічне завдання на її реалізацію. По суті це організаційно-правові акти, якими забезпечується єдина методологічна, ідеолого-інженерна та юридична основа обліку і типізації завдань інформатизації структури соціального управління.

Результат вирішення завдань АІС при підготовці управлінських рішень оформлюється у вигляді машинного документа (наприклад, табу-леграми). Цей документ повинен мати потрібні реквізити, в силу яких він набуває статусу проекту управлінського рішення.

У цілому правове регулювання підготовки та розв'язання завдань за допомогою АКІС на рівні управлінського рішення вимагає розробки таких актів:*

правила підготовки, ухвалення і виконання рішень в умовах інформатизації;*

правила роботи з комп'ютерною інформацією, положеннями, інструкціями, які визначають види і процедури діалогів "людина — машина" в процесі здійснення функцій управління;*

матеріали щодо розробки правового гарантування безпеки функціонування АІС та їхніх підсистем тощо.

Наведений набір нормативних та інших правових документів складає організаційно-правове забезпечення завдань АІС, які розв'язуються в режимі підготовки та прийняття управлінського рішення. Така організаційно-правова "анатомія" завдань АІС дає змогу визначити ступінь інформатизації тієї чи іншої операції або функції, частину "ручних" процедур, побачити ділянки, яким потрібна автоматизація в майбутньому.

Порівняння та аналіз переліків завдань АІС є потрібною передумовою для організації діалогу між працівниками і машиною. При цьому з'ясовується:*

зв'язок між завданнями, які вирішуються різними виконавцями;*

звідси можна сформулювати вимоги до їхньої професійної підготовки;*

потім (у комплексі) також визначити нові обов'язки працівників апарату, які пов'язані зі здійсненням діалогів з ЕОМ;*

можливості рішення проблем, пов'язаних із постановкою і розробкою завдань АІС спільно з різними фахівцями та ін. Все це має знайти своє відображення в посадових інструкціях. Там же потрібно зазначити обґрунтовані науково межі прав, обов'язків і відповідальності у стосунках працівників підрозділів інформатизації з іншими працівниками структури управління.

Інформатизація через Інтернетта інші локальні комп'ютерні мережі в різних галузях управлінської діяльності дає можливість органам соціального управління здійснювати підготовку управлінських рішень з урахуванням інтегрованих розподілених масивів інформації, які знаходяться в різних АІС. Це може дати значний ефект, тому що кінцевий продукт — інформація з інших систем береться у готовому (комп'ютерному) вигляді.

Однак тут гостро стоїть проблема поєднання різних технічних і технологічних параметрів (платформ) АІС різних підсистем соціального управління. Слід також враховувати, що інформаційне забезпечення будь-якої соціальної системи являє собою множину документів, класифікаторів, показників, словників, масивів правової інформації, методів організації, зберігання та контролю, що забезпечують взаємопов'язане комплексне вирішення завдань. Кожний з цих чинників будь-якої локальної АІС викликає проблему змістовного пов'язування з елементами інших чинників систем:

1. Рівень взаємодії АІС визначає ступінь підвищення ефективності у всіх напрямах. Адже можливості АІС помножуються за рахунок можливостей інших АІС.

2. Враховуючи, що АІС підтримки ухвалення управлінських рішень є спеціалізована система, дуже важливим є питання раціонального розподілення функцій між цією системою і АІС вищого рівня соціального управління (наприклад, різних міністерств і відомств, приватних структур, пов'язаних зі збором, опрацюванням, зберіганням та передачею інформації).

3. Сама реалізація отримання комп'ютерної інформації з інших інформаційних систем може