Ці фактори визначають потребу розробки питань інформаційно-аналітичної взаємодії АІС з іншими системами як при проектуванні окремих функціональних підсистем, так і АІС в цілому. Причому на регіональному рівні про це необхідно потурбуватися проектувальникам АІС

вищого рівня ієрархії соціального управління, припускаючи вже на початковому етапі побудування систем, з якими АІС потрібно взаємодіяти при застосуванні управлінських рішень.

Проектування взаємодії (сумісності) АІС з іншими системами, як показує досвід, повинне включати такі компоненти:*

моделювання створення інших систем;*

визначення кола інформаційних систем різного типу інформаційних технологій (паперових ручних, механізованих, комп'ютеризованих), які взаємодіють з АІС;*

визначення напрямів, принципів і робіт для забезпечення інформаційної сумісності з відомчими та галузевими АКІС органів державного управління;*

визначення робіт, які спрямовані на постійне удосконалення автоматизованої взаємодії систем;*

розробку методів і засобів виконання завдань інформатизації. Об'єктом проектування інформаційної взаємодії АКІС з іншими АКІС повинні стати інформаційні потреби як критерій та мета організації такої взаємодії. При цьому повинно братися до уваги, що завдання задоволення інформаційних потреб для ухвалення управлінських рішень припускає облік профілю службової діяльності різних категорій співробітників; характер інформації, потрібної працівникам у їхній безпосередній діяльності; службова, довідкова, наукова та ін.; характер режиму інформування: систематичне, вибіркове розподілення інформації (режим управління), епізодичне інформування (режим "запитання — відповідь"); періодичне інформування (огляд практики, інформаційні листи, методичні вказівки та ін.); форму представлення інформаційних даних (справжні документи, копії, огляди, анотації та ін.); оперативне інформаційне обслуговування (періодичність інформування, хронологічна послідовність, можливий час очікування відповіді на запитання та ін.).

У державному управлінні як виді соціального управління в умовах автоматизованого опрацювання міжвідомчих потоків інформації підвищуються вимоги до системи обміну даними між АКІС. У випадку невиконання вимог, наприклад, у термінах постачання інформації, формах представлення, рівні вірогідності, працівники будуть змушені виконувати додаткові операції для підготовки носіїв інформації, контролю, корекції чи перекодування даних. Це прямо впливає на якість ухвалення управлінських рішень.

Інформатизація розробки, ухвалення і виконання управлінських рішень в системі приводить до появи нового соціального явища, яке дістало назву машинне рішення. У широкому розумінні воно означає застосування інформаційних технологій для розв'язання наукових, інженерно-технічних і управлінських завдань; у вузькому — характеризує отримання на ЕОМ такого рішення відповідного завдання, яке традиційним (ручним) способом працівник управління через значний обсяг обчислювальних операцій отримати в конче потрібний термін і потрібної якості не може.

Покладаючи на АКІС розрахунки і розробку різних варіантів управлінських рішень, виникає потреба введення до неї змісту деяких правових норм з тим, щоб забезпечити законність машинного рішення. Теоретичний аналіз практики створення, впровадження і функціонування АКІС дає змогу вирішити такі основні проблеми законності машинного рішення:*

правове забезпечення кожного завдання, яке розв'язується в АКІС;*

законність (відповідність чинному законодавству);*

введення в ці моделі правових норм у формалізованому вигляді;*

наближення до реальних соціально-економічних процесів методом відображення в них дієвості права;*

визначення обов'язкового чи рекомендованого характеру рішень економіко-математичних завдань, які моделюються;*

організація перевірки (експертизи) на законність дій в АКІС;*

співвідношення оптимізаційних рішень, отриманих на ЕОМ, і рішень, отриманих (ухвалених) традиційно;*

взаємовідносини ланок АКІС з традиційними підрозділами системи управління;*

юридична відповідальність за неправомірне використання чи невикористання рішень, виданих у системі.

Для регламентування порядку ухвалення управлінського рішення в умовах інформатизації управління в першу чергу потрібне всебічне врахування вимог права у процесі підготовки, ухвалення та реалізації машинного рішення. Право виступає як активний фактор, що забезпечує цілеспрямовану організацію та регулювання процесу ухвалення машинного рішення шляхом нормативного закріплення функцій і повноважень його учасників, визначення форм і методів їхньої діяльності, встановлення порядку цієї діяльності тощо.

За допомогою правового регулювання ухвалення управлінського рішення взаємодії різних органів і ланок управління забезпечується чітка визначеність їх спеціальних зв'язків і стосунків на всіх етапах формування та організації виконання рішень. У праві закріплюються юридичні гарантії науково обґрунтованої організації управлінської праці щодо підготовки та використання рішень як засобів, що приводить у рух всю систему соціального управління.

Правовий режим використання інформації в управлінні створює потрібні передумови для застосування права в процесі розробки оптимальних машинних рішень. З цієї причини в комплексі питань правового забезпечення АКІС управлінського призначення важливу роль відіграє формалізація правових норм, потрібна для використання останніх в управлінському процесі, який здійснюється в умовах інформатизації. Рівень і характер формалізації норм права визначається ступенем участі АКІС в розробці та ухваленні управлінського рішення і можливостями модифікації правових актів і правових норм в люди-но-машинних системах.

У зв'язку з цим виникає питання про критерії доцільності та межі необхідності формалізації правових норм. У науковій літературі, яка розглядає формалізацію правових норм як своєрідний засіб діалогу людини і ЕОМ, за допомогою якого забезпечується відповідність рекомендованих варіантів виданих ЕОМ рішень чинному законодавству, зазначається, що під формалізацією правових норм слід розуміти адекватне висловлення засобами математичної логіки суспільних відносин, що регулюються нормами права.

Вважається, що це мусить бути сукупність логіко-математичних та інформаційних методів, які забезпечать адекватну формалізацію правових норм.

При ухваленні управлінського рішення за виданою АКІС інформацією, в якій міститься характеристика об'єкта управління та загальної управлінської ситуації, співробітник керується наявними правовими нормами безпосередньо, без будь-якого попереднього їх опрацювання, і, зрозуміло, в цьому випадку немає потреби в їх формалізації. Водночас є складніші випадки обліку діючих правових норм. Це тоді, коли саме ЕОМ дає змогу отримати інформацію для різних варіантів ухвалення управлінських рішень. Можлива ця безпосередня участь ЕОМ тільки за умови, що ці норми будуть викладені на зрозумілій машині мові. Для цього правові норми повинні бути формалізовані, тобто представлені