Чи не доцільно в окремих випадках скоротити обсяги інформації, кількість управлінських рішень?

Система управління ефективна тоді, коли вона базується на управлінських рішеннях, що визначаються об'єктивно потрібними функціями управління. Кожен рівень управління повинен використовувати лише свою, специфічну інформацію (різного змісту, періодичності, деталізації).

Виникає і таке запитання: чи завжди потрібна вузька спеціалізація структурних підрозділів органу щодо інформаційно-аналітичного забезпечення, чи віддати перевагу поєднанню різноманітних функцій в одному організаційному підрозділі? Відомо, що надмірна подрібненість структурних ланок ускладнює процес отримання та збору інформації, а отже, її використання при ухваленні управлінських рішень. Ускладнення структури також веде до фрагментарності в процесі ухвалення управлінських рішень.

Інформатизація управлінської діяльності пропонує для розв'язання зазначених питань автоматизовані інформаційно-логічні системи підтримки рішень управлінського призначення.

Як можна скоротити кількість структурних ланок і підвищити якість управлінських рішень — розв'язанням цього питання має зайнятися соціальна кібернетика. Загальновідомо, що захоплення комплексністю може знизити якість підготовки рішень. Зазначена проблема, на наш погляд, є темою дослідження управлінської інформатики, зокрема у сфері державного управління.

При цьому слід враховувати, що система управління накладає ряд обмежень на використання комп'ютерних інформаційних технологій. Так, організаційна структура часто спеціально розмежовує функції тих, хто ухвалював рішення, від функцій тих, хто виконує та контролює їх. Таке розмежування оптимізує контроль, об'єктивно оцінює роботу та виявляє недоліки.

В умовах інформатизації частина інформації оброблюється в інформаційних підрозділах, що не дає права протиставляти автоматизовані (комп'ютерні) інформаційні системи організаційному процесу підготовки прийняття та організації виконання управлінського рішення.

Список використаної та рекомендованої літератури

Франчук В. И. Основы построения организационных систем. — М., 1991.

Цимбалюк В., Гавловський В., Кашпур В. Державно-правове регулювання соціальних інформаційних відносин // Українське право, 1998. — № 1(9).

Цимбалюк В. С Захист електронних засобів від несанкціонованого доступу: програма навчального курсу. — Ірпінь, Український фінансово-економічний інститут, 1998.

Цимбалюк В. С, Гавловський В. Д., Корочанський О. Ј Проблеми юридичної деліктології в інформаційних відносинах // Бізнес і безпека. — 1998. — № 6.

Цимбалюк В. С, Гавловський В. Д. Інформаційне право. Навч.-метод. комплекс для підготовки фахівців за спеціальністю правознавство. — К.: ІЕУГП, 1999.

Цимбалюк В. С Правове регулювання відносин власності: Метод, комплекс навч. дисципліни. — К.: Інститут економіки, управління та господарського права, 1999.

Цимбалюк В. С Проблеми латентності комп'ютерної злочинності // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. — К.: НТУУ "КПІ", 2000.

Чумаченко Н. Г., Заботина Р. И. Теория управленческих решений. — К., 1983.

Швец Н.Я. Автоматизированные системы управления органами внутренних дел. — К., 1983.

Шеннон К. Э. Работы по теории информации и кибернетике. —М., 1963.

Эшби У. Р. Система и информация // Вопр. философии. — 1964. — №3.

Ярочкин В. И. Безопасность информационных систем. — М.: Ось, 89, 1996.

Ярочкин В. И. Информационная безопасность: Учеб. пособие. — М.: Междунар. отношения, 2000.

Ярочкин В. И., Пушкарская Р. Н. Государственная автоматизированная система научно-технической информации. — М.: ИПКИР, 1988.

Ярочкин В. И., Халяпин Д. Б. Основы защиты информации. — М., ИПКИР, 1994.