Реферат на тему:

Управлінський цикл. Індивідуальний стиль управління

Управлінський цикл

Управлінський цикл складається з планування, організації, мотивації та контролю:*

планування — процес підготовки рішень, який включає постановку мети, визначення вихідних передумов, з'ясування альтернатив, вибір найкращої альтернативи, висновки та виконання плану;*

організація спрямована на впорядкування діяльності управлінця та виконавців;*

мотивація — робота, спрямована на стимулювання (матеріальне й моральне) та створення у працівників психологічних спонук до праці;*

контроль — процес перевірки й зіставлення фактичних результатів із завданнями.

Авторитарний стиль

Мінімальний ступінь вираження: виявляється в слабкому бажанні бути лідером, нестійких навичках самовпевненості, наполегливості, прагненні доводити розпочату справу до кінця, критикувати відстаючих та неактивних підлеглих.

Середній: відображає лідерські якості, вміння керувати діями підлеглих, вимогливість і наполегливість, прагнення впливати на колектив силою наказу та примусу, цілеспрямованість та егоїзм, зверхнє ставлення до запитів підлеглих, небажання слухати їхні пропозиції.

Високий: проявляє яскраво виражені риси лідерства, прагнення до єдиновладдя; рішучість і непохитність у судженнях, енергійність і жорсткість у вимогах, небажання рахуватися з ініціативою підлеглих і потребою надання їм самостійності, різкість і прискіпливість у критиці, оцінках; честолюбство та низьку сумісність зі співробітниками, зловживання покараннями, зневажання громадської думки.

Ліберальний стиль

Мінімальний ступінь вираження: нестійке прагнення працювати з людьми, невміння ставити перед підлеглими завдання та вирішувати

їх спільно, невпевненість і нечіткість у розподілі обов'язків, імпульсивність у виявленні недоліків у роботі підлеглих, недостатня вимогливість і відповідальність.

Середній: прагнення перекласти свої обов'язки на інших, пасивність у керівництві людьми, недостатня вимогливість до підлеглих, недовірливість, страх перед необхідністю самостійно приймати рішення, надмірна м'якість у попередженні порушень і дисциплінарних стягнень, схильність до умовлянь.

Високий: повна байдужість до інтересів колективу, небажання брати на себе відповідальність і приймати складні рішення, невимогливість і самоусунення від управління, підвищене самонавіювання та безпринципність, невміння відстоювати свою точку зору, відсутність мети діяльності й конкретних планів, загравання, панібратство тощо.

Демократичний стиль

Мінімальний ступінь вираження: слабке намагання бути ближче до підлеглих, співробітничати, радитися з ними, звичка спрямовувати діяльність колективу через помічників та актив, деяка невпевненість у своїх розподільчих якостях.

Середній: стійке намагання жити інтересами колективу, виявляти турботу про персонал, довіру до помічників та заохочувати їхню ініціативу, використовувати переконання та примус, прислухатися до думки персоналу.

Високий: вміння координувати й спрямовувати діяльність колективу, надавати самостійність найздібнішим підлеглим, розвивати ініціативу та нові методи роботи, переконувати й надавати моральну підтримку, бути справедливим і тактовним, вивчати індивідуальні якості підлеглих і соціально-політичні процеси колективу, розвивати відкритість і критику, створювати доброзичливу атмосферу.

Функції керівника та їх якість (запитання для самоконтролю)

1. Чи виявляєте активну зацікавленість до справ співробітників, їхніх почуттів та переживань?

2. Чи уважно слухаєте людей, які звернулися до вас?

3. Чи зважаєте на прохання підлеглих, чи думаєте про побажання, потреби, які вони висловили?

4. Чи охоче залишаєте свої справи для того, щоб надати допомогу іншим людям?

5. Чи намагалися висловити схвалення дій, вчинків свого оточення?

6. Чи можете замінити, в разі необхідності, частину своїх співробітників на їхніх робочих місцях (у певній сфері діяльності)?

7. Чи вмієте враховувати основні складові (виходячи з принципу системності) в роботі колективу, організації або підрозділу?

Дванадцять принципів продуктивної управлінської діяльності Г. Емерсона

Яскрава зірка наукового менеджменту США Гаррісон Емерсон (1853-1931), якого називали "першим інженером ефективності", навчився вміло використовувати досягнення різних народів у системі управлінської діяльності. Пропонуємо 12 принципів продуктивності управлінської діяльності Г. Емерсона.

1. Точно сформульовані ідеали або цілі.

2. Здоровий глузд.

3. Компетентна консультація.

4. Дисципліна.

5. Справедливе ставлення до персоналу.

6. Швидкий, надійний, повний, точний, постійний облік.

7. Диспетчеризація.

8. Норми й розклад.

9. Нормалізація умов діяльності.

10. Нормування операцій.

11. Писані стандартні інструкції.

12. Винагорода за продуктивність праці.

9.3. Імідж управлінця (державного службовця) —

критерій його відповідності або невідповідності

посадовому призначенню

Справжні лідери виробляють прості, але змістовні плани, говорять просто й формують потрібну мету.

Народна мудрість

Слово "імідж" перекладається з французької мови як "образ", "публічне „Я" людини".

Людина живе в символічному й реальному світі. Можна визначити низку обставин, в яких ми реагуємо саме на імідж, а не на реальність, котра ніби й не є першорядною, а саме:*

імідж — репутація особистості;*

імідж політика як особи;*

імідж товару (нині наші продукти кращі, ніж імпортні);*

імідж фірми тощо.

Отже, імідж — це знакові характеристики про особистість та інші суспільні феномени. Він являє собою найефективнішу подачу матеріалу-інформації про людину, державу, націю. Складається особистісний імідж із внутрішніх і зовнішніх факторів — самоімідж, сприймаючий імідж та вимагаючий імідж. Імідж політика, управлінця будується залежно від реально властивих йому характеристик і дій. Народна мудрість щодо цього твердить: "Якщо суспільству потрібні "зірки", то "зіркам" —ті, хто їх запалює" (іміджмейкер).

Імідж державного службовця — це уявлення широкого кола громадськості про риси, притаманні тільки цьому колу працівників. У чому він може виявлятись? У розмаїтих діях, вчинках, а саме:*

в умінні виражати й реалізовувати завдання та інтереси державної установи, яку службовець представляє;*

у бездоганній професійній діяльності;*

у володінні певним обсягом своєрідних знань, умінь і навичок;*

у професійності, етичній культурі, культурі спілкування, зовнішньому вигляді тощо.

Для формування позитивного іміджу особистості державного службовця має вагоме значення:*

підвищення кваліфікації, удосконалення професійного добору;*

розробка етичного кодексу;*

залучення засобів масової інформації;*

вивчення громадської думки про стан справ у роботі службовця, який обіймає державну посаду й здійснює певні спеціальні фун-кції в межах своїх повноважень. Для формування позитивного іміджу політика, державного службовця потрібно чітко визначити наявність позитивних і негативних комунікативних якостей.

Позитивний імідж управлінця (державного службовця). Як його створити?

1. Поважайте людину, зробіть її своїм товаришем і звертайтеся до її кращих якостей.

2. Поставте себе на її