Арбітражний суд може призначити декілька конкурсних керівників, розподіливши їх обов’язки в залежності від складності виконуваних завдань і встановивши межі відповідальності для кожного з них. Ціль конкурсного управління – акумулювання майна боржника і формування конкурсної маси для продажу майна і розрахунку з кредиторами в порядку черговості, передбаченої законом. Існує ще одна процедура, що може бути реалізована на будь-якій стадії справи про банкрутство – мирова угода. Єдиною умовою затвердження мирової угоди арбітражним судом є погашення боржником заборгованості перед кредиторами першої і другої черги. Укладення мирової угоди є нормальним способом закінченням справи про банкрутство.

Отже, центральною фігурою офіційних процедур з антикризового управління виступає арбітражний керівник, інакше кажучи, фахівець, що одержав:

диплом менеджера з антикризового управління;

ліцензію арбітражного керівника, що є підставою для розгляду питання про призначення його власника в якості тимчасового, зовнішнього чи конкурсного керівника;

відповідні повноваження за рішенням арбітражного суду.

Зазначений договір підряду повинен передбачати:

обов’язкове узгодження з органом в справах про банкрутство угод, що укладаються від імені підприємства-боржника;

заборона на внесення активів підприємства-боржника як оплату статутного капіталу створюваних підприємств і організацій;

матеріальну відповідальність керівника за борги підприємства, що виникли після виходу договору підряду;

винагорода керівника у тому ж розмірі, що і в колишнього керівника підприємства-боржника, а також частка прибутку, отриманого підприємством-боржником у період управління.

Другий, не менш важливий напрямок, - консультант різного рівня („граючий тренер”). Як фахівець антикризового управління менеджер може виступати як незалежний експерт, що здійснює свою діяльність на комерційній основі, чи бути штатним співробітником організації (доцільно для великих фірм, корпорацій), брати участь в атестаційних комісіях територіальних агентств, залучатися до оцінки можливостей відновлення платоспроможності підприємства. У ході розгляду справ про банкрутство нерідко виникає необхідність у проведенні фінансових експертиз. Тому арбітражні суди повинні мати інформацію від кваліфікованих фахівців-експертів.

Антикризове управління на великих підприємствах має на увазі наявність команди антикризових керівників. При цьому не обов’язково, щоб усі вони були арбітражними.

Такий розподіл визначається, з одного боку, статусом – арбітражний керівник повинен мати ліцензію, консультанту антикризового управління (АКУ) досить диплома. З іншого боку, перший наділений повноваженнями, обумовленими органами державної влади, у той час, як результати діяльності і поради другого носять консультативний характер, тому що рішення про їхню реалізацію приймає керівник організації. Фахівець з АКУ може успішно працювати менеджером у різних підрозділах системи управління.

Існують різні точки зору з приводу призначення фахівця з АКУ. Одна з них полягає в тому, що він готується для роботи в специфічній організації – службі, асоціації, з якої державні органи влади будуть черпати таких фахівців, призначаючи їх на збанкрутілі або неплатоспроможні підприємства для здійснення процедур санації, реструктуризації чи ліквідації останніх.

Інше бачення призначення фахівця з АКУ ширше. Воно спирається на потребу в його послугах практично в будь-якій організації. Усяке управління мітить в собі елементи антикризовості. При цьому менеджер з АКУ діє на різних рівнях управління в організаційній структурі: до нього можуть звертатися за разовою консалтинговою допомогою періодично чи з різними інтервалами часу.

7. Модель менеджера антикризового управління

Менеджер з АКУ – це тип особистості, що визначається спеціальною підготовкою (зміст і структура знань), умовами роботи (передкризовий стан, кризова ситуація, посткризова ситуація – етап ліквідації наслідків кризи), особливостями системи управління (мета, стимули, організація, контроль) й індивідуальними якостями людини. Найбільш повний опис фахівця АКУ дає його модель.

Структура знань являє собою знання й уміння, якими повинен володіти спеціаліст АКУ. Але це не просто перелік знань, а визначене їхнє співвідношення і взаємозв'язок. Вони повинні забезпечити менеджеру з АКУ волю орієнтації в різноманітних проблемах організаційно-технологічного і соціально-економічного розвитку організації, економічне мислення і широту поглядів, господарську ощадливість, навички аналітичної оцінки ситуації, заповзятість, організованість, винахідництво і творчість у справах, ініціативність.

Кваліфікаційні вимоги до фахівців, що претендують на одержання атестата антикризового керівника, вимагають від нього знань в наступних областях:

право в обсязі, „необхідному для роботи з антикризового управління”;

основи оцінки бізнесу й оцінки нерухомості;

основи теорії маркетингу;

основи менеджменту, фінансового обліку, аудиту і планування;

основні правила роботи з цінними паперами, банківським і біржовим законодавством.

Крім вищевказаних, професійні знання фахівця АКУ повинні базуватися на таких курсах, як реструктуризація власності, дослідження систем управління, стратегічне планування, інформаційні технології в АКУ, інвестиційний аналіз, правові основи банкрутства, господарське право і т.д. Це ядро спеціальної підготовки, але далеко не повний перелік знань, що лежать в основі його діяльності. До ряду загально професійних дисциплін можна віднести статистику, теорію ймовірностей, математичне моделювання.

Кожен етап роботи антикризового керівника вимагає специфічних методів, навичок, прийомів праці і відповідно визначених умінь, якими повинен володіти менеджер. Здатності менеджера з АКУ і його вміння можна класифікувати за наступними основними групами.

Перша група включає в себе уміння, необхідні для реалізації функцій антикризового управління:

уміння реалізувати управлінський цикл, спрямований на досягнення поставленої мети, уміння ставити перспективні цілі і завдання, раціонально планувати роботу, оперативно управляти в умовах, що змінюються, чітко доводити завдання до підлеглих у ясній, зрозумілій формі, організовувати контроль;

уміння реалізувати основні форми роботи: оперативні наради, службове переписування, вести телефонні й інші переговори;

уміння координувати діяльність керованої системи: розподіляти функції, завдання, повноваження і обов'язки;

уміння делегувати повноваження, функції, владу;

уміння активізувати роботу співробітників: стимулювати, мотивувати, надихати;

уміння вчитися на