забезпечення підтримки запланованих заходів з боку керівників більш високого рівня;—

реалізацію заходів, покликаних поглибити і роз-ширити розуміння суті організаційного розвитку;—

залучення працівників відділів кадрів, соціології, психології, охорони праці до вироблення та реалізації за-ходів, спрямованих на оптимізацію трудових відносин;—

оцінювання результатів;—

удосконалення організаційної структури управ-ління;—

підвищення ролі реклами;—

перерозподіл повноважень та відповідальності тощо.

Здійснення організаційних змін з метою забезпечен-ня розвитку організації є, як правило, тривалим, трудо-містким та стресозумовлюючим процесом. Як зазначає американський науковець Гаррісон Емерсон (1853— 193L), «навіть якщо реформатор на підприємстві наді-лений найвищою владою, йому все ж нелегко буває по-долати величезний опір хибних ідеалів, утопічних норм та довголітніх практичних навичок своїх підлеглих». То-му для успішної реалізації організаційних змін та роз-витку доцільно забезпечити прозорість інформації та ви-користовувати розгалужену систему матеріального і мо-рального стимулювання.

1.3 Визначення ефективності організаційних змін

Організаційні зміни та організаційний розвиток перед-бачають підвищення ефективності систем менеджменту.

Ефективність менеджменту — результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат, які супроводжують їх одержання [3;312].

При оцінюванні системи менеджменту, яка діє в ор-ганізації, слід розрізняти економічну, організаційну та соціальну ефективність.

Економічна ефективність менеджменту відображає економічні результати діяльності організації за конкрет-ної системи управління. З одного боку, економічну ефек-тивність характеризують показники, що відображають побудову та функціонування систем менеджменту. Це рівень автоматизації робочих місць управлінців, рівень розроблення інструктивного та нормативного матеріалу, загальний діапазон менеджменту, рівень технічної озбро-єності управлінців тощо. Водночас ефективність систем менеджменту характеризується показниками, які відо-бражають результати виробничо-господарської діяльнос-ті організації: величина прибутку, собівартість, обсяг виготовлоної продукції, обсяг реалізації продукції, рента-бельність, фондомісткість, рівень ліквідності, рівень ризику, коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, ма-неврування, оборотності тощо.

Організаційна ефективність менеджменту характери-зує якість побудови організації, її системи управління, прий-няття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни тощо. Її оціню-ють за показниками, які відображають якість побудови організації та її системи управління: рівень централізації функцій управління, співвідношення чисельності управ-лінських працівників між різними рівнями управління, питома вага керівників у загальній чисельності апарату управління, коефіцієнт ланковості структури менеджмен-ту, швидкість прийняття управлінських рішень тощо.

Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психо-логічного клімату в колективі, атмосфери захищеності її причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо. Соціальну ефективність менеджменту можна оцінювати з двох точок зору. З од-ного боку, її оцінюють за показниками, що відобража-ють соціально-культурну сферу, функціонування організа-ції: рівень трудової дисципліни, рівень стабільності кадрів, рівень розвитку соціальної інфраструктури на підпри-ємстві, рівень умов праці тощо. З іншого — за показни-ками, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо.

Вплив організаційних змін та організаційного розвит-ку на систему менеджменту та її ефективність показано на рис. 1 (див. додаток А).

Організаційні зміни та організаційний розвиток впливають на ефективність менеджменту шляхом удо-сконалення керуючої та керованої систем управління організацією: При цьому економічна ефективність ме-неджменту визначається, з одного боку, як результат удосконалення керуючої та керованої систем, з іншого — на засадах трансформації організаційної та економічної ефективності.

Спрощено ефективність системи менеджменту визна-чається рівнем задоволення потреб працівників органі-зації, споживачів та рівнем отриманих результатів. При-чому, як зазначає американський науковець Ч. Бернард, рівень задоволення потреб кожного члена організації впливає на величину його внеску в досягнення цілей: якщо потреби не задовольняються, то працівники йдуть із системи як неефективної. За організаційною теорією

Ч. Бернарда, лише поєднання організаційних потреб з потребами соціолюдської системи та їх задоволення фор-муватиме ефективну та дієву систему менеджменту.

1.4 Критерії та методи оцінювання ефективності менеджменту

Оцінювання ефективності менеджменту охоплює такі компоненти: визначення змісту ключових понять; вибір критеріїв оцінювання; розроблення методології оцінювання [1;574].

Ключовими поняттями при оцінюванні ефективності управлінської діяльності є «ефект», «результат», «кри-терій ефективності», «показники ефективності (результа-тивності)». Поняття «результат» і «ефект» ідентичні. До-цільніше користуватися поняттям «ефект», оскільки во-но пов'язане з вимірюванням ефективності.

Щодо ефекту менеджменту в теорії менеджменту сфор-мувалося три точки зору. Перша полягає в тому, що за-гальний ефект менеджменту виражається показниками діяльності організації загалом. Прихильники другої точ-ки зору намагаються сконструювати систему показників ефективності менеджменту, виокремивши із загального ефекту саме те, що досягнуто завдяки функціонуванню системи менеджменту. Третя позиція синтезує обидва по-гляди, її автори вважають, що процес менеджменту мож-на розбити на окремі етапи та операції, виокремлюючи при цьому взаємопов'язані проміжні (локальні) та остато-чні результати менеджменту загалом і його окремих ла-нок. Проміжними результатами діяльності керівника чи органу управління є узагальнення, втілені у рішеннях і планах нові ідеї, концепції. Остаточні (узагальнюючі) ре-зультати менеджменту збігаються з остаточними резуль-татами керованого об'єкта, тобто підприємства, галузі, регіону, всієї економіки.

Отже, ефект менеджменту виявляється як у загально-му результаті функціонування організації, так і в локаль-них результатах діяльності системи менеджменту загалом та її складових. При цьому загальний і локальні резуль-тати не обов'язково повинні бути однойменними.

За ринкових умов основним результатом (ефектом) виробничо-господарської та управлінської діяльності є при-буток. Завданням менеджменту є оптимізація складових прибуткоутворюючих елементів, виходячи з типової мо-делі функції прибутку:

П=(?PtQt-?fi xi-FC-RtBt)*(1-T)=>max, (1.1)

при 1=t<n, 1=і<m

Де Я — прибуток організації; Pt — ціна одиниці продук-ції; Qt — кількість проданих одиниць продукції; п — за-гальна кількість реалізованої продукції; fi— ціна оди-ниці і-го чинника виробництва; xi — загальна кількість і-го чинника виробництва, що використовується у вироб-ничому процесі; m — сума чинників виробництва; FC — фіксовані платежі; R — середня