б) економія робочої сили (чисельності) за рахунок факторів удосконалення управління та організації виробництва. Розрахо-вується за формулою:

Еч2=Т*ПВрозр*Чрозр/100% (1.12)

де Т – змінена трудомісткість робіт, %;

Пврозр – питома вага основних робочих в базовому періоді в чисельності персоналу;

Чрозр – розрахункова чисельність промислово-виробничого персоналу.

в) економія робочої сили за рахунок збільшення реалього фонду робочого часу розраховується:

Еч3=((Тб/Тф)-1)*ПВорбаз*Чрозр (1.13)

де Тб, Тф – число днів відпрацьованих одним робочим в ббазовому і розрахунковому періодах.

г) економія чисельності за рахунок впливу структурних змін:

Еч4=Чпвпбаз*К*((Сф/Сб)-1)*ПВорбаз (1.14)

де Чвпбаз – чисельність промислово-виробничого персоналу у базовому періоді.

д) економія робочої сили за рахунок підвищення технічного рівня виробництва:

Етехрів=(t1-t2)*Пл.*Кч/(Фд*Кв.н) (1.15)

де t1, t2 – трудомісткість вироблення одиниці продукції до і після проведення заходу, норм.год;

Qпл – плановий випуск продукції, нат.од; Фд – дійсний річний фонд робочого часу одного робітника в плановому році; Кв.н – коефіцієнт виконання норм; Кч – коефіцієнт часу (відношення кількості місяців дії заходу до 12).

е) економія робочої сили за рахунок стуктурного зрушення виробництва:

Естрзр=(Тб-Тпл)*Пл./(Фд*Кв.н) (1.16)

Тб, Тпл, Пл. – трудомісткість на тис продукції і обсяг продукції в тис.грн.

Вплив різноманітних факторів на продуктивність праці є дуже важливим, тому потрібно вивчати всі сторони діяльності, щоб зрозуміти, в якому напрямку рухатись для досягнення бажаного результату.

Загальну оцінку ефективності менеджменту підприєм-ства доповнюють оцінкою ефективності діяльності окре-мих, управлінських підрозділів, адже передумовою висо-кої (низької) загальної ефективності є рівень організації діяльності.

1.5 Управління роботою та організаційними структурами, основні принципи управління як передумова ефективної динаміки менеджменту

У процесі управління менеджери постійно мають справу із двома проблемами:*

збільшенням продукту роботи індивідуумів;*

збільшенням продукту організаційних структур, у рамках яких виконується робота.

І менеджери всіх рівнів свою увагу та енергію повинні спрямовувати на визначення можливостей управління роботами й організаційними структурами і не взагалі, а так, щоб високі рівні випуску продукту досягались за мінімальних витрат.

Такі проблеми стали домінуючими для представників класичної школи управління ще на початку 20-го століття і є актуальними й тепер. Адже центральною проблемою було і залишається зростання продуктивності праці.

Збільшення продуктивності роботи індивідуумів згідно із відо-мими теоріями менеджменту базується на чотирьох основних прин-ципах:

1) управління роботою. Ідеї цього принципу заклав Фредерік В.Тейлор;

2) спрощення роботи, який, в основному, опрацювали Френк і Ліліан Гілбрег;

3) шанування роботи;

4) ефективності роботи.

Відомо, що Тейлор був першим, хто почав активно вивчати ро-боту, як процес. Він рекомендував (принцип управління роботою):*

для кожного елементу праці людини розробляти науковий . метод, яким можна замінити старий практичний метод;*

науково обґрунтовувати відбір, планування, навчання і роз-становку робітників;*

забезпечувати виконання роботи згідно із розробленими нау-ковими принципами і співпрацювати у цьому з робітниками;*

усвідомлювати необхідність рівного розподілу праці і відпо-, відальність між адміністрацією і робітниками.

Ці принципи стали основними обов'язковими в управлінні робо-тою індивідуумів.

Експерименти Тейлора і його досліди за допомогою секундомі-ра були підхоплені іншими дослідниками на різних роботах.

Важливим наслідком зусиль послідовників Тейлора було від-криття ними шляхів спрощення роботи.

Відомі вчені-управлінці, Френк і Ліліан Гілбрет з'єднали свої зусилля, що забезпечило важливий прорив у спрощенні роботи (принцип спрощення роботи).

Глибокий аналіз послідовності та шляхів руху тіла при виконан-ні роботи та раціональна їх організація дали можливість зменшити число необхідних рухів для її виконання із 18 до 4. Використовуючи метод Гілбрета, можна збільшити свою продуктивність праці на багатьох підприємствах на 200 відсотків. Дослідження Гілбрета по-вністю співпадали із робочою Тейлора, адже кожен із них шукав виконання найменшої кількості рухів за найкращого виконання ро-боти.

Так само, як і Тейлора і Гілбретів, Гантта хвилювала проблема продуктивності праці (принцип планування роботи). Основним внеском Гантта в теорію і методо-логію управління є складання графіка, який показує зв'язок між за-планованою і завершеною роботою на одній осі і витратами часу - на другій.

У той час, коли Тейлор і Гілбрети зосереджували свою увагу на робітниках, Гантт вважав за необхідне шукати шляхи покращення роботи менеджерів та росту продуктивності. Таким чином, Гантт розширив масштаби теорії і методології управління, включивши в роботу менеджерів аналіз їх діяльності як дуже важливого із фактора росту продуктивності.

Ідеї Емерсона (принцип ефективності роботи) полягають у наборі принципів, які визначають можливість досягнення ефективного використання ресурсів. За його ідеологією менеджер повинен:

проводити науковий, об'єктивний, засіюваний на фактах аналіз стану справ;*

вміти визначати цілі своїх дій;*

звести кожну частину із цілим;*

володіти і передбачати стандартні процедури і методи;*

стимулювати індивідуумів за успішне та високоякісне вико-нання завдань.

Глибокі наукові і практичні пошуки шляхів та методів росту продуктивності роботи на рівні індивідуумів забезпечили передумову подальших досліджень росту виробництва продукту.

Економічною і значною мірою, правовою основою управління є форма власності на засоби виробництва. В умовах переходу до рин-кових відносин функціонують державні, орендно-кооперативні, при-ватні, акціонерні, житлово-комунальні структури із спільною фор-мою власності, з іноземним капіталом, громадські організації тощо. Форма власності визначає стиль, принципи та методи управління структурою. Управління пошито забезпечиш організаційне поєд-нання економічних і моральних інтересів на всіх управлінських рів-нях у досягненні мети, цілі.

Як справедливо подає Б.М.Андрушків, об'єктивними умовами для розвитку та формування системи управління, крім власності на засоби виробництва, є соціально-економічний державний устрій. Виробнича структура як об'єкт управління складається з економіч-ної, технічної, технологічної, соціальної та інших сфер, керівництво якими здійснюється певними підрозділами, відділами і службами * керуючої системи.

Головними елементами соціально-економічної системи є колек-тиви, групи працюючих і окрема людина з їх матеріальними і духов-ними інтересами.

2 Аналіз ефективності динаміки менеджменту на ТзОВ “ІТС”

2.1 Аналіз організаційно-правової форми підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю “ІТС”