управління, координування і контроль. Якість і результативність управлінської роботи, що виконується, залежать ще від одного аспекта, тобто відомого числа умов, які позначаються то ім'ям принципів, то законів або правил, і застосування яких вимагає вдумливості, досвіду, рішучості і почуття міри. Автор вважає, що кількість цих правил необмежена. Однак сам він виділяє 14 принципів, які найчастіше йому доводилося застосовувати.
1. Поділ праці.
2. Влада і відповідальність.
3. Дисципліна.
4. Єдність управління.
5. Єдність керівного центру.
6. Підпорядкування приватних інтересів загальним.
7. Винагорода.
8. Централізація влади.
9. Ієрархія.
10. Порядок.
11. Справедливість.
12. Сталість складу персоналу.
13. Ініціатива.
14. Єднання персоналу.
Файолівська концепція адміністративного управління підприємством передбачає:*
здійснення заходів щодо набору і навчання потрібного персоналу, шо мовою А. Файоля означає реалізацію процесу побудови соціального організму, всередині якого виникає спеціалізований організаційний простір, пристосований для виробництва певних видів продукції;*
створення ефективної "адміністративної машини". Ця "механічна конструкція" складається з елементів двох типів: ієрархії "послідовних керівників", які виконують функції "адміністративних коліс", що передають рух на нижчестояші рівні управління, і „головного штабу". Говорячи сучасною мовою, тут йдеться про формування організаційної структури управління підприємством. І хоча А. Файоль у своїй роботі не використовує такого виразу, однак неважко здогадатися, що автор має на увазі або лінійну, або лінійно-штабну структуру управління. На це вказуює ієрархія органів управління, опис їхніх службових повноважень, перевага принципів єдиноначальності ("єдності керівництва" і "єдностіуправління") і "одноособовість дії", виконавські рольові завдання "головного штабу" ("головний штаб" стоїть поза ієрархією. Призначення цього органу до-помагати начальникові при виконанні ним його особистої роботи"), а також лише технічна структура штабного персоналу ("секретарі, фахівці, консультанти (інженери, юристи, фі-нансисти, бухгалтери)");*
і, нарешті, належне виконання адміністративних дій, завдяки яким активізується трудова діяльність персоналу.
забезпечується необхідна погодженість, потрібна спрямованість і динаміка різних видів робіт.
Тим часом ще одним невід'ємним компонентом його системи, на наш погляд, аж ніяк не менш значним, є адмі-ністративна дія. А. Файоль одним з перших висунув припущення про те, що не тільки фізичні зусилля робітників, а насамперед організаційні дії менеджерів є вирішальним чинником одер-жання потрібного економічного результату в умовах засто-сування колективної праці. Тобто тоді, коли відбулася фізична взаємодія її частин, що зливаються в єдине ціле під впливом вищої організаційної сили. У такий спосіб визнання адмі-ністративної дії як найважливішого продуктивного ресурсу стало значним проривом у теорії організації, заслуга здійснення якого по праву належить А. Файолю. То що ж таке адміністративна дія? Як гадає А. Файоль, це та сила, яка "додає активності всім елементам" організаційної системи, яка надає руху персоналові підприємства його матеріальним й енергетичним ресурсам. Адміністративна дія, кажучи словами Файоля, — це обов'язок "усувати нездатних", "подавати добрий приклад", "робити періодичні огляди підприємства", "влаштовувати наради зі своїми співробітниками", "домагатися, щоб серед персоналу панував дух дієвості, ініціатива і свідомість боргу" тощо. Але для того, щоб воно виявилося можливим, потрібні метод, компе-тентність, час, воля і фінансові ресурси. Метод управління, за Файолем, досить докладно відбитий у його принципах і в описі елементів технології управління.
Проблему об'єднання зусилль вищих і нижчих рівнів управління, а також ефективної взаємодії фахівців різних функціональних служб його послідовники в основному на-магалися вирішити шляхом модернізації організаційних структур управління, гадаючи при цьому, що в міру збільшення розмірів підприємства найкращий спосіб підвищити результативність організаційних рішень — це передати право їхнього вибору і реалізації тим фахівцям, які володіють найповнішою інформа-цією про ті чи й інші причини поведінки споживачів. Саме в цьому напрямку в основному розвивалася концепція адмі-ністративного управління А. Файоля. Завдяки зусиллям прак-тиків у XX столітті вона поповнилася лінійно-функціональною, функціональною і дивізіональною моделями управління. А в середовищі вчених найбільшу популярність набула теорія так званих гнучких організаційних структур.
Модель управління організацією на основі теорії ста-тистичного управління процесами.
Філософія управління процесами, за Демінгом, пе-редбачає організацію управлінської роботи відповідно до принципів (ДеіМінга) управління, протистояння "смертельним хворобам", які властиві деяким стилям управління і подолання перешкод, що заважають успішному застосуванню його вчення.
До переліку знаменитих пунктів д-ра Демінга входять:
- сталість цілі (передбачається прихильність цілі до безперервного поліпшення продукції і послуг);
- нова філософія (що орієнтується на нетерпимість до затримок, помилок і браку в роботі);
- необхідність покінчити з залежністю від масового контролю (наполегливо викорінювати необхідність у масових перевірках та інспекціях як способу досягнення якості);
- покінчити з практикою закупівель за найдешевшою ціною (відмовитися від філософії вибору постачальників за критерієм найнижчої ціни, скорочувати кількість постачальників, віддаючи перевагу тим, хто готовий до використання статистичних методів контролю якості);
- поліпшувати кожен процес (процес удосконалення без-межний і нескінченний, у поведінці виконавців завжди є дії, які можна піддати перевірці з метою їхнього поліпшення);
- введення в практику підготовку і перепідготовку кадрів (щоб встигати за змінами в матеріалах, методах, функціях обслуговування, конструкції виробів тощо, потрібні нові навички й уміння);
- встановлення лідерства (лідерство як метод роботи означає відмову від принципів менеджменту примусу і заміну його менеджментом співробітництва, який повинен передбачати негайну реакцію менеджера, спрямованих на усунення проблем, які виникають перед виконавцями);
- виганяти страхи (заохочувати ефективні двосторонні зв'язки в організації);
- руйнувати міжфункціональні бар 'єри між підрозділами і службами;
- відмовитися від порожніх гасел і закликів (плакати і гасла звернені до совісті виконавців, як до джерела бездефектної роботи, тоді як велика частина проблем обумовлена особли-востями роботи системи і нічого, крім роздратурання і ворожості, у працівників не викликає);
- усунути довільні кількісні норми і завдання, дати можливість працівникам пишатися своєю працею, стимулювати прагнення до освіти,