1) Неефективно використовується робочий час майстрів, а також робітників, тому що, майстер і працівник складу витрачає додатковий час на пошук і набір необхідних комплектуючих, виробнича ділянка, як правило, не діє;

2) Скорочується можливість вести контроль над цільовим використанням матеріалів на виробництві, особливо за конкретними бригадами або матеріально відповідальними особами;

3) У випадку можливих збоїв в обліку матеріалів губиться додаткова можливість передчасно виявити складський дефіцит по якій-небудь позиції, тоді зриваються строки виконання виробничого завдання;

Застосовуючи процес комплектації, треба прагнути не тільки ліквідувати можливі погрози, але й використати виниклі в нових умовах можливості. Тому процес комплектації переслідує наступні цілі:

1) Скоротити простої виробництва, які виникають внаслідок не залежних від нього причин;

2) Поліпшити облік товарно-матеріальних цінностей, сприяти виявленню помилок, що виникли при формуванні норм. Слідством цих дій стане спрощення процесу обліку товарно-матеріальних цінностей, так списання скомплектованої по замовленнях номенклатури продукції програма буде здійснювати в автоматичному режимі;

3) Поліпшити можливості ведення контролю над цільовим використанням матеріалів;

4) Збільшити ймовірність попередження виникнення виробничих дефіцитів;

Щоб запобігти можливим загрозам і реалізувати намічені цілі дуже важливо передбачити систему матеріального стимулювання співробітників складу за проведення своєчасного відбору матеріалів (далі комплектації), необхідних для випуску запущених у виробництво замовлень і відображення даних про зроблену роботу в інформаційній системі.

Перед тим як описати методику розрахунку премії й методи контролю необхідно пояснити суть роботи співробітників складу (на прикладі машинобудівного підприємства). На підприємстві постійно йде запуск у виробництво партій різних виробів або складових виробів, ці запуски фіксуються в інформаційній системі. Співробітники складу повинні постійно відслідковувати в системі запуски нових партій виробів. Виділивши серед запущених партій ті, які дозволені до комплектації (до комплектації виріб може дозволити тільки той, хто складає норми, як правило, це технологічний відділ), співробітник складу по них роздруковує спеціальні лімітно-забірні карти. Специфіка цих карт полягає в тому, що в них зазначені не всі матеріали які необхідні для виробництва, а тільки ті, які можна конкретно видати під виробництво даної партії даним відділом. Для реалізації даної функції необхідно дозволити відзначати необхідні матеріали в дереві об'єкта виробу. До комплектації не можна дозволяти чорні й кольорові метали, деревину й деревні пластики, хімічні продукти, технічні рідини, лакофарбові матеріали й композиції, клейові стрічки, поліетиленові плівки, а також інші видаткові елементи одиницею виміру яких є літр, кілограм, мІ, мі. Одержавши карти, співробітник складу приступає до комплектації запусків. Замовлення, як правило, комплектуються в целофанові пакети. Доцільно комплектувати один матеріал в усі набори, в яких він присутній й тільки потім переходити до іншого матеріалу. Після того як замовлення скомплектовані, співробітник складу приклеює до наборів наклейку, на якій вказується та ж інформація, що й у шапці роздрукованої лімітно-забірної карти. Також співробітник складу відзначає в інформаційній системі ці замовлення, натиснувши кнопку «замовлення скомплектоване» або подібну. Натиснувши цю кнопку, співробітник складу тим самим сповіщає виробництво про те, що скомплектований набір уже можна забрати. Доцільним є використання журналу, що заповнюється вручну, у нього буде вноситися інформація про партії, для якої призначена комплектація, а також ініціали матеріально відповідальної особи, яка одержала скомплектований набір. Перед одержанням скомплектованого набору майстер або хтось інший одержує лімітно-забірну карту, по якій скомплектоване те або інше замовлення. Якщо він згодний зі змістом набору, він розписується в журналі в тім, що його одержав і забирає карту із собою. Якщо ні, то він не має права розписуватися в журналі, але має право змінити набір, відзначивши всі зміни в лімітно-забірній карті. Така карта відправляється в той відділ, що встановив норми на даний виріб для внесення змін у базу даних програми. Після видачі набору співробітник складу проводить автосписування (програма списує в автоматичному режимі всі дозволені до списання матеріали зі складу по нормах) виданих матеріалів по партіях, якщо лімітно-забірна карта була віддана для внесення змін, то процес автосписания співробітник складу може зробити тільки після внесення змін у базу даних програми. У програмі повинна бути передбачена функція неможливості автосписания, якщо не була натиснута кнопка «замовлення скомплектоване».

Тепер про матеріальне заохочення, методи контролю і зв'язку цього процесу з якістю обліку матеріалів. З нашої точки зору буде найбільш вірним, якщо премія буде залежати від кількості скомплектованих по замовленнях умовних видаткових елементів, відображених по програмі. Один умовний видатковий елемент це, по суті, одиниця дешевого матеріалу (наприклад, болт або гвинт) який укомплектований по партії. Певна кількість умовних видаткових елементів може відображати міру трудомісткості при роботі з яким-небудь матеріалом, а також його важливість. Умовні видаткові елементи можуть бути в автоматичному режимі нараховані програмою в процесі автосписания матеріалів,