Рішення даної проблеми й багатьох інших, на наш погляд, лежить в організації

оплати праці, цього разу - робітників. Робітники просто повинні бути матеріально зацікавлені у виявленні даних причин. Для цього в організації оплати праці необхідно передбачити як мінімум дві (а бажано більше) підстави для її виплати. По-перше, основна частина зарплати повинна виплачуватися по відрядних методиках оплати праці (проста відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна) за умови, що дійсно приділяється велика увага процесу оцінки й нормування праці. Другою ж складовою для нарахування зарплати повинна стати ситуація коли є невиконана робота, але не виконується одна з умов, необхідних для її виконання. У такому випадку робітник може оформити документ, у якому вказується причина простою, що виникла при виконанні певного завдання і головне вказується і засвідчується час простою для розрахунку розміру виплат. Даний документ повинен бути підставою при виплаті зарплати при цьому реальна середня оплата праці за певну одиницю часу при виконанні реальної роботи повинна бути істотно вище, ніж у випадку змушеного простою. У свою чергу змушений простій внаслідок збоїв в організації повинен оцінюватися дорожче, ніж будь-який інший простій. Крім того, на підстав даних документів можна виявити й систематизувати причини збою в організації виробництва, у тому числі й за допомогою інформаційної системи. Для цього треба, щоб у ній була можливість не тільки відслідковувати стадії виготовлення, але й мати в ній можливість вказувати причини збоїв у виготовленні продукції підприємства. На підставі цих даних система виділяє для нашого випадку всі вироби, у ході процесу виготовлення яких у відомий час, виникла дефіцитна потреба в матеріалах. Тепер необхідно визначити по добову величину втрат, які підприємство понесе внаслідок затримки виробництва даних виробів.

Для того, щоб знайти дану величину, у першу чергу необхідно виділити статті витрат пов'язані із часом виробництва. Для розрахунку даної величини необхідно, щоб в інформаційній системі відображалася інформація із собівартості виробництва кожної одиниці продукції або хоча б величина яку прийнято вважати собівартістю продукції й, само собою, середню вартість продажу однієї одиниці будь-якої продукції. Для спрощення й простоти розрахунку до таких витрат можна віднести всю різницю між розрахунковою або прийнятою собівартістю виробів і вартістю матеріалів у даних виробах. Але можна віднімати від собівартості й інші категорії витрат які є по суті змінними. У такий спосіб денну величину втрат пов'язаних із часом виробництва можна розрахувати по формулі:

Вtвi=(Ссвп–Вмвп–Взвп)Ч((Спдвпi –Вмдвi–Взвдвi)/(Спввi–Вмввi–Взввi)); (2.12)

де, Ссвп — середньоденна собівартість відвантаженої за певний період на склад або споживачам продукції;

Вмвп — середньоденна вартість матеріалів по відвантаженій за минулий період продукції;

Взвп — середньоденна величина всіх змінних витрат за обраний період;

Спдвпi — собівартість виробів, при виробництві яких в i-ий день виник дефіцит матеріалів;

Вмдвi — вартість матеріалів у виробах, при виробництві яких в i-ий день виник дефіцит матеріалів;

Взвдвi — величина всіх змінних витрат у виробах, при виробництві яких в i-ий день виник дефіцит матеріалів;

Спввi — собівартість виробів, що перебувають в i-ий день у виробництві;

Вмввi — вартість матеріалів у виробах, що перебувають в i-ий день у виробництві;

Взввi — величина всіх змінних витрат у виробах, що перебувають в i-ий день у виробництві.

Крім втрат, в обсягах виробництва пов'язаних з уповільненням процесу виготовлення, підприємство може зазнати збитків внаслідок виплат штрафів і компенсацій (або поступок у ціні). Якщо сума таких витрат значна, то їх теж необхідно врахувати. Для знаходження даної величини необхідно загальну суму величини виплат по невиконаних зобов'язаннях помножити на коефіцієнт, що враховує роль виникаючих дефіцитів матеріалів в уповільненні швидкості виробництва. Сумарна величина витрат пов'язаних з виникненням дефіциту розраховується по формулі:

Вдм.=((Вtвi+Ввш)ЧКва)/Кз1; (2.13)

де, Кз1 - коефіцієнт згладжування (завжди =>1, ураховує можливість того, що робітники можуть зайнятися виготовленням виробів, що паралельно перебувають у виробництві );

Ква— коефіцієнт враховуючої втрати внаслідок втрат авторитету, зниження репутації (даний коефіцієнт завжди >1, при цьому якщо клієнти в даного виробника є не постійними, то величина прагне до 1, і чим більше клієнтська база відрізняється сталістю тим більшою є дана величина);

Ввш—затрати на виплату штрафів і компенсацій.

2. Визначення величини витрат пов'язаних з виникненням дефіциту у випадку відсутності моніторингу по виникненню дефіцитів матеріалів

У тому випадку якщо на підприємстві не проводиться в тому або іншому виді моніторинг по виявленню причин стримуючих темпи виробництва, розрахунок по визначенню величини витрат стає менш точним. Проте, за допомогою запропонованого механізму, якщо й не зовсім точно оцінити величину збитку, то дозволить стимулювати співробітників підприємства до дій по запобіганню його виникнення. Як й в інших випадках, розрахунок даної величини проводиться за вже пройдений проміжок часу. Основним показником у розрахунку даної величини є час на виконання розміщеного замовлення. В інформаційній системі для кожного матеріалу (а краще постачальника й матеріалу) повинно бути передбачене поле, в якому повинна бути інформація про величину даного показника. Розрахунок проводиться поетапно за наступною схемою:

1) Програмою виявляються всі матеріали, складський залишок яких за розрахунковий період хоча б раз ставав меншим величини СрпМi (середньоденна витрата матеріалу)Чtуп.(час упередження);

2) Відсіваються всі матеріали, по яких час перебування в подібному проміжку складської величини хоча б раз не було більшим часу tуп. для даного матеріалу. Тепер по матеріалах, що залишилися, розглядаються тільки ті частини