Рис 1.6 Схема відділу логістики

Відмітимо, що створення відділу логістики як окремого структурного підрозділу підприємства, з подальшим внутрішнім поділом на структурні одиниці доцільне лише для великих підприємств, до яких відноситься, наприклад, більшість підприємств машинобудівної галузі. Якщо ж говорити про невеликі підприємства, то така складна структура відділу логістики, як це представлено на рис. , для них буде невиправданою.

Слід зазначити, що розвиток лінійно-функціонального апарату управління матеріальними ресурсами є в даний час основним напрямком удосконалення організаційної структури у цій сфері. Цей процес включає не лише об’єднання в спеціалізованих відділах всіх функцій по управлінню матеріальним потоком на підприємстві, але і, що є найважливішим, їх орієнтацію на виконання широкого кола функцій, які виходять за межі постачання. Тим самим вони залучають керівника відповідного відділу до роботи по підвищенню загальної ефективності управління.

В той же час, недоліки структур функціонального типу проявляються найбільш явно в умовах підвищеної динамічності їх функціонування і не дозволяють забезпечити ефективне управління матеріально-технічними ресурсами на підприємствах, які здійснюють постійну перебудову своєї діяльності. Це вимагає пошуку і впровадження більш гнучких організаційних і управлінських механізмів. Перспективним напрямком розвитку організаційних форм управління матеріально-технічними ресурсами, особливо на підприємствах, що діють в умовах підвищеної невизначеності, є використання програмно-цільових механізмів.

Формування програмно-цільових структур для управління матеріальним потоком можна будувати на основі загальних методичних рекомендацій і принципів організаційного проектування.

Слід підкреслити наявність значних можливостей удосконалення лінійно-функціональних структур за рахунок створення координаційних механізмів. В сфері управління матеріально-технічними ресурсами це, в першу чергу, удосконалення системи планування, розподілу і контролю коштів, вкладених в ресурси, використання різного роду економічних механізмів. Важливе місце займають створення спеціальних штабних органів, а також призначення спеціальних керуючих-координаторів. Спеціалісти з питань логістики вважають, що створення таких координуючих механізмів дозволяє в багатьох випадках забезпечити збалансоване функціонування апарату управління. Такі механізми можуть діяти досить ефективно на невеликих і середніх підприємствах з серійним і велико серійним виробництвом. Однак недоліки, які притаманні структурам функціонального типу, не дозволяють їх використовувати в сфері управління матеріально-технічними ресурсами у всіх випадках.

1.3 Задоволення інформаційних потреб в процесі управління матеріально-технічними ресурсами підприємства

Багато проблем українських підприємств є не тільки наслідком впливу зовнішніх факторів, але і результатом внутрішніх протиріч: громіздкої організаційної структури, негнучкості виробництва, слабкої орієнтації на споживача, неефективного менеджменту, недостатньо чітких стратегічних і тактичних цілей підприємства.

У пошуках шляхів виходу з даної ситуації керівники часто забувають, що живуть у світі, побудованому на комп'ютерах, мережах і високих технологіях. У результаті цього застосовуються стандартні підходи, які базуються на скороченні витрат: звільнення працівників, згортання виробництва, зменшення заробітної плати (або її невиплати), перехід до більш простих і менш витратних схем виробництва чи надання послуг. Новий час вимагає застосування нових інструментів здійснення підприємницької діяльності. Інформаційні технології розвиваються настільки швидко, що речі, які здавалися практично неможливими ще десять років тому (цифровий стільниковий зв’язок, компактні пристрої для запису великих обсягів інформації), зараз є доступними практично для кожного школяра.

Сьогоднішня вимога — максимальна гнучкість виробництва з метою задоволення потреб споживачів, що в умовах конкуренції призводить до скорочення життєвого циклу продукції. Тому конкурентоспроможність підприємств у сучасних умовах значною мірою залежить від спроможності забезпечити прийнятний рівень обслуговування споживача при мінімально можливих витратах, чи, навпаки, забезпечити максимально можливий рівень обслуговування споживача при прийнятному рівні сумарних витрат. Очевидно, що корисне і для споживача, і для виробника вирішення цієї дилеми вимагатиме пошуку джерел компенсації зростаючих складових витрат, пов’язаних із забезпечення кращого обслуговування споживачів, зменшенням інших складових сумарних витрат. Одним з таких джерел можна розглядати інформацію, тому що вона може бути як повноцінним субститутом матеріальних, фінансових і часових витрат: завдяки ефективному інформаційному забезпеченню управління, можна не тільки ліквідувати зайві витрати коштів і часу, але й раціоналізувати їх рівень та структуру. При сучасних можливостях в інформаційних потоках можна відображати різноманітну інформацію яка стосується багатьох питань в тому числі і питань які виникають в процесі управління матеріально-технічними ресурсами. І навпаки, застосування в управлінні підприємством, неможливе без вдосконалення інформаційного забезпечення управління підприємством, використання для цих цілей сучасних та адекватних засобів збору та обробки інформації. Передусім це викликано гострою потребою в інформації, яка відображає внутрішній фактичний стан справ на підприємстві та зовнішнє середовище. Ця інформація слугує основою для розробки стратегії і тактики управління, подальшого контролю за їх реалізацією, прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення — це підтримка засобами систем баз даних і баз знань процесів управління, технології, навчання, наукових досліджень.

Інформаційне забезпечення — найважливіший елемент системи управління витратами на підприємстві. Його основне призначення — якісне інформаційне обслуговування спеціалістів різних служб шляхом надання достовірної, своєчасної та достатньої інформації. Інформаційне забезпечення управління матеріально-технічними ресурсами є складовою загального інформаційного забезпечення сучасних багаторівневих розподілених систем обробки даних на підприємствах і водночас враховує особливості розв'язання задач з управління. Організація інформаційного забезпечення залежить від особливостей підприємства і методів управління, від складу об'єктів предметної області, побудови алгоритмів обсягів даних, що використовуються при розв'язанні задач, сукупності інформаційних потреб і вимог користувачів системи.

В наступній таблиці будуть наведені основні завдання які вирішуються в процесі організації інформаційного забезпечення.

Таблиця № 1.1 Основні завдання, що виникають в процесі організації інформаційного забезпечення

Завдання

- захист інформації;

- забезпечення доступу до інформації;

- зберігання інформації;

- збір інформації;

- обробка даних, пов’язаних з матеріальними потоками;

- створення єдиної бази даних;

- уніфікація інформації по всьому підприємству;

-