Відомо, що основні інформаційні потреби управління на підприємстві полягають в отриманні відповідної та своєчасної інформації про матеріальні, інформаційні, кадрові та фінансові потоки в середині підприємства та між ним і його контрагентами у формалізованому вигляді за будь-яких умов функціонування. Виходячи із наведених вище даних, можна сказати, що інформаційне забезпечення управління необхідно реалізувати в межах існуючої на підприємстві системи управління. Однак систем управління виробничими підприємствами у світі створено досить багато. Сьогодні найпоширенішими є дві системи, що базуються на логістичній концепції і де-факто вже стали стандартами: MRPII і ERP. Вони є наборами загальних правил, сформульованих відповідно на початку 1980_х і 1990-х років Американською спілкою з управління виробництвом і запасами (American Production and Inventory Control Society, APICS). Згідно з цими правилами повинні здійснюватися планування і контроль різних стадій виробничого процесу: визначення потреб у сировині, закупівля, завантаження потужностей, розподіл ресурсів тощо.

У сфері виробництва розрізняють системи двох видів управління матеріально-технічними ресурсами: “ті, що штовхають” (push system), тобто система організації виробництва, в якій деталі і напівфабрикати подаються з попередньої технологічної операції на наступну за “завчасно” сформованим жорстким графіком, та “ті, що тягнуть” (pull system), тобто система організації виробництва, в якій деталі та напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності без жорсткого графіка.

Система MRP — це система організації виробництва і матеріального постачання, яка належить до класу систем, “що штовхають”. Система MRP була розроблена в 1960-х роках і використовує формальні методи прийняття рішень за допомогою методів дослідження операцій.

ERP (Enterprise Resource Planning — планування ресурсів підприємства) — це сучасніша система, що є розвитком MRPII. Вона дозволяє відслідковувати не тільки виробничі, але і всі інші ресурси підприємства (фінансові, збутові тощо).

Управління будь-якою діяльністю підприємства пов'язане з виконанням значної кількості обчислювальних операцій, прогнозуванням та оптимізацією важливих показників, розглядом значної кількості варіантів і вибором найдоцільнішого з них. Можливість формалізації переважної кількості задач з управління підприємством, використання сучасних економіко-математичних методів і моделей для розв'язання слабо структурованих задач забезпечують ефективність використання автоматизованих систем збирання, передавання, накопичування та обробки інформації.

MRP на базі комп’ютерних технологій у режимі реального часу було вперше розроблено в 1984 році. Сьогодні на світовому ринку представлено вже кілька тисяч автоматизованих систем управління підприємством — локальних та інтегрованих, індивідуальних і тиражованих. Тільки близько 500 з них є корпоративними системами управління виробничими процесами класу MRPII/ERP. У першу чергу, це масштабні, повнофункціональні системи R/3, Oracle Applications, Baan, PeopleSoft і J.D.Edwards п'яти найбільших західних виробників (“САП АГ”, “Оракл”, “Баан Ко.”, “ПіплСофт” і “Джей Ді Едвардз енд Ко.”). Системи тільки цієї п'ятірки впроваджені на понад 40 тисячах підприємств світу.

З технічної точки зору основним моментом у процесі впровадження логістичного менеджменту підприємства є створення ефективної інформаційної системи. Для її створення необхідно:

1) створити глобальну телекомунікаційну інфраструктуру підприємства. Це означає не лише налагодити зв’язок між усіма географічно віддаленими підрозділами підприємства, а й організовувати зв’язок з постачальниками та споживачами;

2) чітко визначити термінологію на підприємстві;

3) впровадити ефективні системи управління даними;

4) використовувати сучасну матеріальну частину інформаційних систем логістики, яка би відповідала діяльності підприємства та його планам подальшого розвитку;

5) застосовувати сучасні пакети прикладних програм.

Одночасно в науковій літературі виділяють такі основні перешкоди впровадженню інформаційних систем управління:

відсутність стратегічної мети діяльності підприємства;

необхідність часткової або повної реорганізації структури підприємства;

необхідність зміни технології діяльності в різних аспектах;

супротив працівників;

тимчасове збільшення навантаження на працівників під час впровадження системи;

* відсутність лідера і кваліфікованої команди для її впровадження

Більшість інформаційних систем мають такі технічні характеристики:

1) базуються на структурі “клієнт-сервер”;

2) доступ до бази даних здійснюється через стандартні запити, тобто “мову структурованих запитів” (SQL). Програмне забезпечення для управлінських баз даних інтегроване з іншими прикладними програмами;

3) створені за допомогою мов високого рівня програмування;

4) мають графічний інтерфейс користувача, який передбачає базований на іконках та системі “point and click” дизайн екрана. Це значно полегшує використання системи навіть не дуже досвідченим користувачем;

5) об’єднують усі підрозділи підприємства і діють в глобальному масштабі.

Сучасні інформаційні технології дають можливість для використання різних засад в управлінні підприємством на базі інформаційних систем управління. Процес цей складний та дорогий, проте іноземний і вітчизняний досвід свідчить про високу окупність витрат, спрямованих на інформатизацію управління підприємством в цілому та логістичними процесами зокрема.

Розділ 2

2.Вирішення практичних задач, що виникають в процесі зміни структури управління матеріально-технічними ресурсами

2.1 Вступ до розділу

У сучасних умовах будь-яке підприємство, що прагне до розширення своїх позицій на ринку, збільшення рівня рентабельності, а головне до поліпшення рівня життя більшості співробітників, які працюють на даному підприємстві, зобов'язане використати всі наявні в нього можливості по поліпшенню ефективності своєї роботи. Одним з резервів, яке можна використати, є якісне поліпшення процесу управління матеріально-технічними ресурсами підприємства. Однієї з головних причин не належної уваги до даного процесу є той факт, що витрати, які несе підприємство в результаті прорахунків у керуванні матеріально-технічними ресурсами, невидимі неозброєним оком. Проте, невидимість підводних каменів не заважає на о них спіткнутися. Тому, новий якісний рівень управління даними ресурсами може досить таки істотно підвищити ефективність роботи підприємства й знизити ймовірні ризики в його роботі. При виборі назви розділу ми виходили з того, що проблему керування матеріально-технічними ресурсами необхідно розглядати із самого початку, начебто її не було і вона виникла. Які тоді першочергові завдання треба вирішити, тоді,