Реферат на тему:

Основні функції менеджменту в управлінні підприємством

На основі реально розроблених планів можна досягти позитивних результатів підприємницької діяльності; налагодити взаємодію між структурними підрозділами підприємств, між підприємством та його партнерами по бізнесу. На базі системи планів формуються інші ланки менеджменту, складаються управлінські відносини. Тому базовою функцією менеджменту є планування. На це потрібно звернути увагу, бо роль планування на багатьох підприємствах нині недооцінюється. Поширена недалекоглядна думка, що планування — пережиток соціалізму. Насправді планування на фірмах існувало задовго до появи на історичній арені соціалістичної системи господарювання.

Планування — це процес підготовки до змін і подолання невизначеності через формування майбутніх варіантів дій. Воно зумовлено необхідністю раціонального розподілу та використання ресурсів, адаптацією до змін у навколишньому середовищі.

Результатом планування є план, тобто система заходів, спрямованих на досягнення визначених підприємством цілей.

Процес планування підприємницької діяльності фірми складається з кількох етапів:*

прогнозування, тобто розробки ринкової стратегії фірми на перспективний період;*

формування на базі прогнозу загальних завдань і встановлення термінів їх виконання та визначення ресурсного забезпечення;*

конкретизації термінів виконання плану (коригування плану);*

складання бюджетів;*

конкретизації плану і поширення його на низові ланки. Одним з важливих моментів планування є вибір оптимального

варіанта розвитку підприємства. Практика управління свідчить, що всі варіанти є різними модифікаціями кількох основоположних стратегій. Ефективність їх застосування залежить від умов внутрішнього і зовнішнього середовища. До таких базових стратегій належать:*

стратегія обмеженого зростання. Застосовується в галузях із стабільною технологією, цілі розвитку встановлюються від досягнутого рівня і коригуються залежно від умов. Якщо стан фірми задовільний, то це дає підстави дотримуватись у перспективі раніше вибраної стратегії, що знижує ризик;*

стратегія зростання. Найчастіше застосовується в галузях, які динамічно розвиваються і їх технології швидко змінюються. Характеризується значним підвищенням рівня розвитку порівняно з досягнутим, поєднується з інноваційною політикою фірми;*

стратегія скорочення. Найдоцільніша у разі постійного погіршення основних показників підприємницької діяльності, відсутності позитивної реакції на поліваріантні заходи, спрямовані на зміну ситуації;*

комбінована стратегія. Найсприятливіша для великих підприємницьких структур, які функціонують одночасно в кількох галузях. Полягає у поєднанні наявних стратегій залежно від нових ринкових можливостей.

Для того аби бачити реальну програму свого розвитку, яка спирається передусім на власні ресурси, вітчизняні менеджери повинні покласти в основи всієї своєї діяльності проблему стратегічного управління. Нагромаджений вітчизняний досвід свідчить, що найчастіше стратегії вітчизняних підприємств формулюються як шляхи еволюційного розвитку за рахунок підвищення якості пропонованого ринку продукту; зменшення витрат на виробництво; маркетингових зусиль; удосконалювання процесів тощо (за допомогою методу поступового нарощування конкурентоспроможності підприємства). Вони дуже нагадують традиційні плани перспективного розвитку дореформеного періоду, коли фактор конкуренції взагалі не врахувався. Нині такий шлях недоцільний.

З огляду на це прийнятними варіантами стратегій для українських управлінців на широкому ринку буде лідерство за собівартістю та широка диференціація, а на вузькому — зосередження на проблемах зниження собівартості та диференціації продукції.

Що ж до базових стратегій, то вони дають можливість коригувати зміст плану й діяльності фірми, розробляти загальну концепцію її розвитку. Найбільш узагальненою формою планування в умовах ринку є бізнес-план. Він являє собою плановий документ, який містить опис усіх основних аспектів майбутнього комерційного проекту і дає можливість отримати інформацію для зацікавлених осіб поза підприємством. Особливо важливу роль відіграє складання бізнес-плану для одержання кредитів у комерційних банках; обґрунтування пропозицій щодо приватизації державних підприємств; розроблення комерційних проектів створення нових форм підприємництва, приватних фірм; залучення іноземних інвестицій.

Бізнес-план складається з кількох розділів. По-перше, він повинен містити аналіз проблем, перед якими фірма може постати у майбутньому, та пропозиції щодо способів їх вирішення. Наявність бізнес-плану допомагає підприємцям вивчати місткість та перспективи розвитку майбутніх ринків та оцінити витрати на виготовлення й реалізацію потрібної цьому ринкові продукції, порівняти їх з можливими цінами реалізації для визначення потенційної прибутковості підприємницької діяльності. Важливо також виявити очікувані проблеми. Розробка системи оцінних показників ефективності власної діяльності підприємства дає змогу мінімізувати ризик, пов'язаний із втіленням цього комерційного проекту.

Бізнес-план — важливий документ для банкірів та інвесторів, від яких підприємство планує одержати фінансові або технологічні внески для здійснення проекту, співробітникам підприємства він допомагає чітко зрозуміти їхні перспективи, завдання, а підприємцеві та фінансовому менеджеру — детально проаналізувати власні ідеї, оцінити їх реалістичність та перспективність.

Бізнес-план складається з двох частин: основної та резюме. Якщо основна частина містить опис виду діяльності й товару (9 послуг), оцінку галузі, аналіз ринку та ризиків, план маркетингу, виробництва, фінансів та інвестицій, організаційний план та інші розділи, що відображають особливості діяльності підприємства, то резюме концентрує основний зміст бізнес-плану і пояснює всі переваги цього проекту. В резюме наводяться характеристики економічних інтересів інвесторів і кредиторів, даються відповіді на питання про віддачу коштів у разі успішної реалізації проекту та про мінімальні втрати грошей у разі неуспіху.

Існують і дещо інші підходи до складання бізнес-плану, адаптовані до умов України. Так, пропонується така технологія розроблення інвестиційного проекту:*

ідея проекту;*

попередня експертиза проекту;*

детальна експертиза проекту;*

підготування бізнес-плану;*

переговори з інвестором;*

фінансування.

На етапі попередньої експертизи визначається доцільність розроблення проекту, оцінюється його життєспроможність в умовах України. Формулюються стратегічні плани підприємства, а також базові й граничні величини, що характеризують інвестиційний проект, які фактично виконують роль критеріїв ефективності у процесі відбору проектів. Так, критерії фінансової ефективності та ризиків проекту повинні містити показники ефективності проекту і виражати відношення рівнів цих показників до величин альтернативних проектів.

Кожен експерт у процесі експертизи вибирає одну із запропонованих відповідей на