Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків і як застава для забезпечення платежів та кредитів. Звичайно для здійснення розрахунків чи як заставу використовують не всі цінні папери, а лише найбільш малоризикові та високоліквідні.

У процесі первинного розміщення цінних паперів права і обов'язки щодо них виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу. Цінні папери можуть існувати в матеріалізованій (паперовій) та в дематеріалізованій (безпаперовій) формах у вигляді записів на спеціальних рахунках або в електронному вигляді. У безпаперовій формі випускають тільки іменні цінні папери. Беручи до уваги постійний розвиток та вдосконалення комп'ютерних технологій, можна не сумніватись у подальшому зменшенні частки цінних паперів у паперовій формі на ринку цінних паперів.

Цінні папери можуть мати фіксовану або плаваючу ставку доходу. До цінних паперів з фіксованим доходом відносять привілейовані акції, за якими сплачується фіксований дивіденд, облігації з фіксованим купоном, інші боргові зобов'язання з фіксованою ставкою доходу. До цінних паперів з плаваючим доходом відносять прості акції, облігації з плаваючим купоном та інші боргові цінні папери з плаваючою ставкою доходу. Всі боргові зобов'язання відносять до строкових цінних паперів, які мають визначений термін обігу. Акції відносять до безстрокових цінних паперів, які не мають визначеного терміну обігу. Одні цінні папери мають обмежене коло обігу, інші можуть вільно обертатися на ринку.

В Україні можуть емітуватися та перебувати в обігу такі види цінних паперів:*

акції;*

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;*

облігації місцевих позик;*

облігації підприємств;*

казначейські зобов'язання України;*

ощадні сертифікати;*

інвестиційні сертифікати;*

векселі;*

приватизаційні папери.

Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускають казначейські зобов'язання таких видів:

а) короткострокові — з терміном обігу до 1 року;

б) середньострокові — від 1 до 5 років;

в) довгострокові — від 5 до 10 років.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків республіканського бюджету.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним. Існують строкові ощадні сертифікати (на визначений строк під певний договірний процент) і до запитання, іменні та на пред'явника. Причому іменні сертифікати обігу не підлягають, їх продаж іншим особам е недійсним.

Дохід за ощадними сертифікатами виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі коли власник строкового сертифіката вимагає повернення депонованих коштів раніше обумовленого строку, йому виплачують понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Векселі

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів — прості та переказні.

Простий вексель виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору визначену суму у визначений термін у визначеному місці. Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення терміну платежу;

г) зазначення місця, де має здійснюватись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Правильність оформлення векселя — необхідна умова його дійсності. Відсутність будь-якого з названих вище реквізитів робить вексель недійсним.

Переказний вексель (тратта) містить такі самі реквізити за винятком п.б), який має вигляд:

б) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування платника.

Отже, переказний вексель на відміну від простого виписується і підписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту). При цьому боржник зобов'язаний письмово на лицьовій стороні векселя підтвердити свою згоду сплатити за векселем (здійснити акцепт векселя). Якщо платник відмовляється акцептувати вексель (що означає його відмову від сплати за векселем), держатель (власник векселя) може подати позов до суду, не очікуючи терміну сплати за векселем.

Ремітент володіє векселем, пред'являє його до сплати й отримує гроші або передає вексель з допомогою передавального підпису іншій особі в погашення свого боргу. Передавальний підпис, або індосамент, власник векселя (індосант) робить на користь іншої особи (індосатора) на зворотній стороні векселя.

Існує кілька видів індосаменту:*

іменний, коли вказується особа, якій передають всі права за векселем;*

бланковий, коли індосант ставить на зворотній стороні векселя лише свій підпис (у такому разі вексель може бути переданий будь-якій особі);*

цільовий, коли зазначено мету передачі векселя іншій особі;*

безоборотний, коли в тексті індосаменту є слова "без обороту". В цьому випадку до індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги у випадку несплати векселя трасантом.

Термін платежу за векселем може встановлюватись:*

по пред'явленні;*

по закінченні визначеного терміну після пред'явлення;*

по закінченні визначеного терміну після складання векселя;*

на визначену дату.

По тому, як визначається в тексті назва отримувача коштів, векселі поділяють на:*

іменні, коли конкретно встановлюється назва отримувача;*

ордерні, коли треба сплатити конкретній особі або за його наказом іншій особі;*

на пред'явника.

Сфера застосування векселів охоплює відносини між:*

державою та суспільством при випуску казначейських векселів;*

господарюючими суб'єктами