Приватизаційні папери використовуються в період приватизації. Погашення невикористаних приватизаційних паперів здійснюється у порядку і в терміни, встановлені законодавством. Використання приватизаційних паперів здійснюється через їх обмін на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу папера. Номінальна вартість усіх випущених приватизаційних паперів дорівнює вартості частки державного майна, що приватизується безоплатно. За обмін приватизаційних паперів на акції чи паї сплачується державне мито.

Слід зазначити, що приватизовані об'єкти, понад 50% вартості яких сплачено приватизаційними паперами, не підлягають продажу або відчуженню, крім випадку банкрутства.

Серед особливостей використання та обігу приватизаційних паперів є такі:*

вони не підлягають вільному обігу;*

дивіденди чи проценти за ними не нараховуються;*

приватизаційні папери не можуть бути використані для розрахунків та як застава;*

угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не передбачених законодавством, вважаються недійсними.

З приватизаційними паперами фінансовим посередникам дозволено проводити представницьку, посередницьку та комерційну діяльність.

Посередницька діяльність полягає в обміні приватизаційних паперів на паї та акції і здійснюється посередником від свого імені, за дорученням, за рахунок і на ім'я власника приватизаційних паперів лише на основі відповідної ліцензії.

Представницька діяльність з приватизаційними паперами — це обмін останніх на паї та акції, що здійснюється представником від імені, за рахунок та на ім'я власника приватизаційних паперів.

Комерційна діяльність з приватизаційними паперами здійснюється інвестиційними компаніями та закритими інвестиційними фондами через обмін власних інвестиційних сертифікатів на приватизаційні папери громадян з метою їх акумулювання та подальшого обміну на паї, акції від власного імені, за свій рахунок і на своє ім'я.

2. Аналіз та оцінка фінансових інвестицій.

2.1. Інвестиційна діяльність в Україні

В умовах структурної перебудови економіки України дуже гострою проблемою є потреба у великих іноземних інвестиціях. У більшості країн (США, Німеччині, Франції, Великобританії) каталізатором інвестиційної активності став саме іноземний капітал, який відіграв активну роль у розвитку та структурній перебудові економіки. Останніми роками ця тенденція особливо характерна для економіки нових індустріальних країн Південно-Східної Азії. Обсяг прямих інвестицій у ці відносно невеликі країни в кінці 80-х років перевищував 20 млрд. дол. США. В обсязі промислового виробництва Бразилії питома вага спільних та іноземних підприємств у машинобудуванні, металургії, хімії, нафтохімії більше ЗО %. Україні слід використати досвід цих країн (особливо індустріальне розвинених країн Азії) для залучення на взаємовигідних умовах прямих іноземних інвестицій з метою вирішення завдань структурної трансформації, розвитку імпортозамінюючих виробництв і послідовного нарощування експортного потенціалу.

Проведений аналіз соціально-економічних досягнень ряду зарубіжних країн дав змогу обґрунтувати переваги та недоліки залучення та функціонування іноземного капіталу

За розрахунками, загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України має перевищувати 40 млрд. дол. США, у тому числі для металургії — 7, машинобудування — 5,1, транспорту — 3,7, хімії та нафтохімії — 3,3 млрд. дол. США. На сьогодні інвестовано в ЗО разів меншу суму. Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння інвестицій на суму 2—2,5 млрд. дол. США . Така сума дасть можливість реконструювати пріоритетні галузі промисловості за 5 років. Але щорічні обсяги іноземних інвестицій у 3—7 разів менші. При цьому слід ураховувати, що залучення іноземних інвестицій також потребує певних витрат. За розрахунками, за залучення 1 млн. дол. США необхідно сплачувати в середньому ЗО тис. дол. США.

Згідно з оцінкою спеціалістів Європейського Центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україну становить 80 %. Саме він зумовлює незначний потік прямих інвестицій. За нашими розрахунками, у світовому потоці прямих інвестицій на вітчизняну економіку припадає близько 1 %, або в середньому дещо більше 5 дол. США на душу населення.

Несприятливий інвестиційний клімат у 1992—1995 рр. зумовив зниження активності іноземних інвесторів. У 1992 р. обсяг зареєстрованих іноземних інвестицій становив 3,8 % обсягу ВВП, у 1993 р. — 4, у 1994 р. — 2,3 %. У 1995 р. обсяг зареєстрованих іноземних інвестицій збільшився порівняно з 1994 р. у 1,4 раза.

У 1995 р. пріоритетними для іноземних інвесторів були такі галузі: внутрішня торгівля — 22,4 % загального обсягу інвестицій, харчова промисловість— 14,5, машинобудування та металообробка— 12,8, чорна та кольорова металургія — 5, зовнішня торгівля — 4,4, транспорт і зв'язок— 4,1, легка промисловість— 4, хімічна промисловість — 3,9, промисловість будівельних матеріалів і будівництво — 37 %. Основною формою залучення інвестицій були внески у формі рухомого та нерухомого майна (60,5 %), а також грошові внески (18,8 %, з них у формі цінних паперів — 12,9 %, купівлі акцій —17%). Дуже невелику частку внесків (0,4 %) було реалізовано у формі нематеріальних активів та реінвестування доходів, як-от придбання юридичних прав, ноу-хау. За структурою загальні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну в 1995 р. становили: з країн колишнього СРСР — 8 %, з інших країн — 92 %.

Зазначимо, що з огляду на економічну кризу вкрай незначні обсяги прямих інвестицій з галузей України в економіку інших країн. Так, станом на 01.01.95 вони дорівнювали 20,3 млн. дол. США, що становить 4,8 % обсягу зарубіжних інвестицій в економіку України, а на 01.01.96 — 29,5 млн. дол. США, або відповідно 3,9 %.

Крім того, залучаючи іноземний капітал, треба враховувати, що у світі змінились інвестиційні параметри. У 70-х роках спостерігалася тенденція перевищення припливу