План

Вступ.

1. Поняття командитного товариства.

2. Засновницький договір командитного товариства.

3. Особливості припинення командитного товариства.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Ринкові перетворення та проведена в їх руслі приватизація в Україні породили нові категорії власників та суб'єктів підприємницької діяльності. З розвитком останньої і пов'язується очікуваний економічний та соціальний розквіт України. Така діяльність проводиться в певних організаційно-правових формах, що мають притаманний їм інструментарій здійснення їх прав та виконання юридичних обов'язків.

Широкого розповсюдження набули господарські товариства, зокрема акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Менш розповсюджені повні й командитні товариства. Якщо особливість перших в юридичній літературі висвітлено доволі детально, то повні та командитні товариства досі залишаються, певною загадкою. Серед створених організаційно-правових форм підприємництва вони займають незначний відсоток. Особливість таких товариств, по-перше, в тому, що їх засновниками є обмежене коло осіб, пов'язаних між собою сімейними узами, професійним інтересом чи товариськими стосунками. Тобто взаємовідносини між засновниками будуються на взаємодовірі. Другий аспект проблеми полягає в тому, що такі корпоративні утворення згідно з Законом України "Про підприємства в Україні” Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - №24. - Ст.272 є різновидом підприємства і вважаються основною організаційно-правовою ланкою народного господарства. Однак така категорія суб'єктів підприємництва як "підприємство", не відома західним бізнесменам, що є серйозною перепоною для співробітництва та збільшення потоку реальних іноземних інвестицій. Різні підходи до законодавчого закріплення правового становища підприємства в країнах, які виникли з розпадом Радянського Союзу на його терені, також не сприяють співробітництву. Між тим, внаслідок тривалої спорідненості економіки вони були, є і будуть основними контрагентами українських підприємців. Третій аспект проблеми обумовлений інтеграційними процесами в економіці, умовами іноземного інвестування, особливістю участі у зовнішньоекономічних відносинах і необхідністю уніфікації цивільного законодавства та підприємницького як його різновиду на рівні європейського співтовариства. Четвертий - тим, що такі товариства є оптимальним різновидом організації малого підприємництва, що дозволяє на основі сімейної взаємодовіри брати в ньому участь навіть тим особам, підприємництво для яких заборонене чи в такому праві вони обмежені. П'ятий аспект проблеми спричинений примусовим зламом домінуючих тривалий час форм сільськогосподарського виробництва та патріархальністю відносин на селі. Від причин, наведених вище, значною мірою залежить правове становище товариств на вірі серед інших організаційно-правових форм підприємницької діяльності. У зв'язку з цим виникає проблема переходу на відносно нові організаційно-правові форми підприємництва, що, з одного боку, дали б змогу максимально залучити до підприємництва широкі верстви населення, найбільш прийнятним та; безпечним способом мобілізувати для цього внутрішні дрібні інвестиції; з другого боку, відкрили б дорогу для великого підприємництва; з третього - не перекреслили б наслідки проведеного роздержавлення та приватизації. Господарські товариства як юридичні особи, створені на основі угоди між їх засновниками шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, найбільш повно відповідають названим вимогам. Крім цього, намагання відмовитися від похідної власності (право повного господарського відання та право оперативного управління) лише загострює цю проблему.

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України та "Заходами щодо забезпечення виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України" Урядовий кур’єр. - 2000. - №52. передбачено удосконалення законодавства про організаційно-правові форми підприємництва та прийняття низки законів, в тому числі "Про акціонерні товариства", "Про корпоратизацію підприємств" та інших.

Незважаючи на майже трьохсотлітній досвід існування господарських товариств, накопичення їх теоретичних моделей та вдосконалення ними практики діяльності на кожному етапі розвитку економіки, ці проблеми виявляють нові тенденції, що потребують урахування. Не є винятком у цьому плані й Україна, де ці питання загострюються намаганням моделювати законодавство з різних позицій: цивілістичної та господарської, на основі допущених промахів чинного законодавства, за відсутності єдиного підходу до його моделювання, що помножується на плутанину в законодавстві та хаос перехідного періоду економіки. Існування модельного законодавства та прийнятого й апробованого на практиці законодавства близьких і далеких сусідів не усуває Цієї проблеми, в тому числі стосовно сутності господарських товариств, суб'єктного складу їх засновників, обсягу та характеру їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків тощо.

1. Поняття командитного товариства

Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу, в якому поєднуються риси товариств повного і з обмеженою відповідальністю. Господарське законодавство України: 36. нормативних актів / Уклад. В. С. Щербина, О. В. Щербина. - К.: Атіка, 2001

За своїми правовими характеристиками командитне товариство, як і повне, може бути віднесено до об’єднань осіб. Особливістю командитного товариства, що відрізняє його від повного, є наявність в ньому двох категорій учасників – повних товаришів (комплементаріїв) і вкладників (командитистів), яких повинно бути хоча б по одному.

Повні учасники здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, управління товариством і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідальність щодо боргів товариства.

Функції вкладників полягають в наданні товариству певного капіталу в обмін на участь в прибутках товариства, а їх відповідальність обмежується вкладом у майні товариства.

Командитне товариство виникає у тих випадках, коли повні учасники не в змозі власними зусиллями сформувати необхідний для діяльності товариства капітал. Саме для акумулювання такого капіталу в склад товариства допускаються вкладники, але без права управління товариством.

Статутний фонд в командитному товаристві не формується, вклади учасників становлять складений капітал (майно товариства, зазначене в установчому договорі), розмір і порядок формування якого визначаються самими учасниками.

Командитне товариство діє на підставі установчого договору, тому що