2.Конкуренція. Коли фірма має дефіцитні, унікальні, важко відтворювані ресурси, їй набагато простіше вибрати бажану форму діяльності за кордоном. Якщо ймовірна гостра конкуренція, фірма може бути змушена вибрати не найефективнішу форму бізнесу, але якщо вона цього не зробить, конкурент захопить ринок. Можливість конкуренції може змушувати фірму вибирати стратегію прискореного розширення закордонних операцій, але тільки (через обмеженість ресурсів) шляхом укладення відповідних угод з іншими фірмами.

Зводити до мінімуму конкуренцію на конкретних ринках можна також за допомогою угод про співробітництво, що перешкоджають виходу нових конкурентів на ринок і визначальному частковому розподілу ресурсів або обсягів виробництва. Ефективність таких дій частково залежить від обраного різновиду міжнародних операцій, а також від прихильного ставлення державних органів до визначеної угоди.

3.Присутність у країні. Коли компанія уже веде операції в якійсь країні, використання підрядної організації стає вже не таким вигідним і втрачає зміст. Інакше кажучи, компанія знає, як діяти в чужій країні, і може розпоряджатися в ній надлишковими потужностями, достатніми для нарощування обсягу виробництва. Багато чого, проте, залежить від відповідності спеціалізації діючої закордонної філії тому виду продукції або послуг, що передається за кордон. Коли така відповідність має місце, найвірогідніше, що нове виробництво буде освоєне власними силами. У компаніях із високим рівнем диверсифікації діючі іноземні підприємства можуть випускати продукцію, яка настільки відрізняється від переданої їм із центральної штаб-квартири, що простіше буде мати її з досвідченою сторонньою фірмою. 

4.Ризики. У бізнесі існують найрізноманітніші ризики. Проте ризик, пов'язаний із можливістю політичних або економічних змін, що можуть знизити захищеність активів організації та одержуваних прибутків, керівництво корпорацій часто ставить на перше місце у міжнародних операціях. Один із засобів зведення до мінімуму втрат від захоплення активів у подібних ситуаціях полягає в їх мінімізації за кордоном. Побоювання такого ж роду можуть обумовити вибір угод, заснованих на поділі активів з іншими фірмами. Ці ж обставини змушують уряди країн-ре-ципієнтів обережно вводити обмеження будь-яких операцій через побоювання сутички з протидією з боку більш ніж однієї організації.

Розділ ІІ Аналіз організаційної структури "Кока-кола Аматіл"

4. Характеристика та аналіз діяльності "Кока-кола Аматіл"

Корпорація "Coca-Cola Company" з початковим капіталом $100000 була створена в штаті Джорджія (США) А.Кендлером, Д.С.Кендлером, Робінсоном і ін. В 1892р. торгова марка "Кока-кола", яка використовується з 1886 року була зареєстрована в Патентному Бюро США 31 січня 1893р. Власне сироп для "кока-кола" за даними компанії був створений фармацевтом з Атланти (штат Джорджія) доктором Джоном Стітом Пембертоном 8 травня 1886 року. В суміші з содовою водою сироп перетворився на новий напій, названий "Кока-колою". До 1894р. "кока-кола" продавалася в нефасованому вигляді як содова вода. А в 1894р. у Віксбурзі, штат Міссісіпі, Джозеф А.Біденхарк встановив у себе в магазині розливне устаткування і почав поставляти ящики "кока-коли" на плантації лісопилки уздовж Міссісіпі, ставши таким чином першим ботлером "Кока-коли". Перший завод по розливу напою з'явився в 1899р. в м.Чаттапуга. Чисельність таких заводів через 20 років перевищувала 1000. В 1926р. було створено Міжнародне відділення компанії, що дало почало розливу "кока-коли" в багатьох країнах світу. З 1928р. "Кока-кола компанії" стала партнером Олімпійських ігор. А в 1977р. в Патентному Бюро США була зареєстрована як торгова марка добре відома фірмова пляшка "кока-коли". На сьогоднішній день "Кока-кола компанії володіє третьою по величині в світі рівнем біржової капіталізації, який складає на Нью-йоркській фондовій біржі $147 млрд., що в 3.3 рази вище ніж у "Дженерал моторс". В той же час по величині річного обороту "Кока-кола" займає лише 190-е місце серед світових корпорацій, що дозволяє називати її на Уолл-Стріт "ефективною машиною для витягання прибутків". Методами максимізації прибутку компанії є наймання мінімального числа працівників (персонал компанії складає 33 тис. людей) і максимальне обмеження інвестицій. Саме тому основною сферою діяльності компанії є виробництво концентрату для виготовлення напою і розробка маркетингової політики. Виготовлення напою і його продаж передано, як в США так і в інших країнах світу, іншим компаніям, які називають ботлерами, тобто "пляшковиками".

В Україні діяльність компанії представлена, з одного боку, роботою представництва головної компанії Coca Cola Company, а з іншою - діяльністю найбільшого за межами США боттлером "Кока-коли" - українською компанією Coca-Cola Amatil ltd (ССА).В задачі першого входить виконання представницьких функцій, пропонованих боттлером, "паблик релейшинс", контроль і координація боттлерів. В той же час сама боттлерівська компанія займається імпортом до України своїй продукції, виробництвом її на території України, рекламою напоїв, формування каналів збуту і власне збутом продукції торговим підприємствам. Таким чином діяльність боттлерівської компанії являється більш схильною до впливу на неї ринкових чинників, діючих в Україні, ніж діяльність представництва головної компанії. Тому найдоцільнішим для аналізу даної ТНК в Україні представляється аналізу діяльності саме ССА. Крім України ССА працює ще в 11 європейських країнах, включаючи Білорусь. На перших порах налічувала невеликий штат співробітників, займалася продажем напоїв що ввозяться з Європи.

До України ССА прийшла 4 роки тому, зареєструвавши в Києві в липні. 1994р. фірму Соса-соla Amatil Ukraine ltd. На перших порах вона нараховувала невеликий штат співробітників і займалася продажем напоїв кока-кола, що ввозяться з Європи. В даний час в Україні ССА має 15 центрів продаж, у тому числі в Львові, Рівно, Одесі, Херсоні, Кривому Розі, Харкові, Донецьку, Луганську, Вінниці, Житомирі, Чернівцях. В цих центрах продажів дистрибуції працює більше 1000 чоловік. Окрім