Так як організаційна структура компанії "Кока-Кола Аматіл Україна" побудована функціонально, то при розробці та впровадженні стратегії компанії завдання головних менеджерів полягає у чіткій координації дій підрозділів, які вони очолюють. За такої інтеграції на кожній стадії виробництва - від переробки сировини до збуту готової продукції - існують значні відмінності у функціях, які виконує відповідний підрозділ. Завдяки такій функціональній структурі управління компанія досягає чіткого зв'язку між завданнями, що доводяться до кожного її підрозділу, та загальною стратегією компанії і на основі чіткого розподілу функцій––рівень професійного внеску кожного підрозділу в реалізацію загальної стратегії надзвичайно високий. Так, звісно, у рамках одногалузевої компанії це дає змогу ефективно виконувати функцію контролю з боку менеджменту компанії, однак у рамках функціональної структури управління іноді виникають проблеми у взаємодії між різними підрозділами, які можуть мати різні тактичні цілі, а показники, що характеризують їх роботу, суперечать один одному. Типовими у цьому плані є проблеми щодо координації між ціллю максимальних обсягів реалізації продукції (підрозділи, що відповідають за збут) і збереженням рівня адміністративних витрат на певному рівні (фінансові підрозділи), тому застосування функціональної структури управління накладає обмеження на ефективність управління.

Розділ ІІІ Шляхи вдосконалення організаційної структури "Кока-кола Аматі Україна"

6. Рекомендації та пропозиції щодо покращення організаційної структури "Кока-кола Аматіл"

При формуванні конкретних рішень по вдосконаленню варто звернути увагу на такі основні фактори ЗТ діяльності даної ТНК які носять дещо загрозливий характер:

некомпетентність, погано продумана чи/або реалізована пропозиція відштовхує оптовиків;

низька платоспроможність населення не дає можливості розширювати бізнес, більш того, це позначається на рентабельності;

дуже велика залежність від єдиного постачальника - Компанія Кока-кола: у разі відходу Компанії з ринку, дистриб'ютор просто відразу припинить свій бізнес.

На основі приведеного вище аналізу можна зробити висновки про потенціал розвитку дистриб'ютора Компанії Кока-кола, що криється в усуненні слабих сторін, умілому використовуванні можливостей і обліку загроз. В той же час, цей потенціал показує що припинення приросту числа оптовиків, викликано впливом наших слабих сторін і реалізацією яких-небудь чинників із списку загроз.

Таким чином, в цілях залучення нових клієнтів з сегменту оптовиків і роздрібних магазинів можливі наступні рекомендації:

Посилити слабкі сторони:

“Ціна” - ввести накопичувальні знижки, тобто переглянути цінову політику.

“Просування” - застосувати нові методи просування наших послуг, тобто знайти нові канали збуту, заздалегідь усунувши збої в поставках торгового устаткування.

Використовувати можливості:

“Просування” - найбільш якісно використовувати можливість установки торгового устаткування для залучення нових клієнтів і тим самим винищувати з каналів збуту конкуруючі фірми - виробники;

Усунути загрози:

“Товар” - ретельніше готувати персонал дистриб'ютора і пропозиції для клієнтів, в майбутньому можливий пошук по пропозиції на ринок нових товарних груп не пересічних з теперішнім часом, для відходу від залежності єдиного постачальника.

Ринкові умови виробництва і реалізації продукції фірм зумовлюють особливі підходи до вибору шляхів вдосконалення структури зовнішньоторговельної організації. В умовах попиту, що динамічно змінюється, на продукцію фірм, досягнень науково-технічного прогресу, що дозволяють, з одного боку, поліпшити споживчі властивості товарів і, з іншого–забезпечити менші витрати ресурсів–розвиток загальної структури обов’язково стосується вдосконалення всіх її елементів. З цим пов'язані зміни методів і форм організації виробництва для більш ефективного використовування новітніх досягнень науки і техніки у виробничому процесі.

В даний час комплекс задач вдосконалення загальної структури правомірно розділити на дві взаємозв'язані групи. До першої групи входять задачі вдосконалення структури, в яких підвищення ефективності досягається в умовах відносно стабільних параметрів середовища організації:

оптимізація управлінської структури організації через зменшення її кількості керуючих елементів;

максимальне приближення управлінської ланки до безпосередніх виконавців;

чітке і прозоре розмежування підлеглості по функціональній підпорядкованості;

організація системи контролю якості за виготовленою продукцією та впровадження системи менеджменту якості.

Другу–задачі вдосконалення структури в плані адаптації організації до умов ринку, що змінюються (здійснювати вдосконалення організаційної і виробничої структур, як і при умовах стабільних параметрів середовища, але ц паралельно з тим створити тимчасовий аналітичний відділ, основною функцією якого було б вивчення кон'юктури ринку і розробка заходів по реструктуризації і пристосуванню організації).При цьому розв'язуються задачі вдосконалення загальної структури організації і її виробничої структури.

Ефективність вдосконалення загальної структури проявляється через підвищення якості управління фірмою. Відомо, що об'єм інформації, що підлягає обробці в процесі управління, знаходиться в залежності від кількості елементів системи. Тому, формуючи загальну структуру організації, важливо не тільки визначити число підрозділів основних і допоміжних цехів підприємств, але і врахувати раціональні схеми інформаційних зв'язків.

Окрім цього слід зазначити одну важливу особливість. В даний час характерне скорочення числа управлінських рівнів: перехід від 8-12 управлінських рівнів до 4-5, тобто скорочення числа проміжних ланок між головним керівником і співробітниками.

Друга група задач спрямованих на вдосконалення структури організації обумовлена економічною самостійністю в умовах ринку. Ці задачі пов'язані з процесами адаптації організації до особливостей ринку. Адаптація в строгому розумінні – здатність системи в складних середовищах знаходити цілеспрямовану, поведінку що дає змогу пристосуватися, а також сам процес такого пристосування.

Таким чином, цілеспрямоване вдосконалення структур в організації є передумовою її адаптивної поведінки в умовах зміни параметрів ринкового середовища. Отже, категорія адаптації розкривається з одного боку, як здатність і, з іншою - як процес.

Формування здатності організації до адаптації в умовах ринку в значній мірі обумовлюється вдосконаленням її загальної структури. Це проявляється, наприклад, в зміні напряму (профілю) діяльності організації у зв'язку з конверсією в