бути використані такі ознаки:
призначення продукції;
вартість продукції;
відповідність продукції моді;
популярність (міра рекламованості) продукції;
технічна складність продукції.
Сегментування споживчих ринків може бути здійснено з використанням характеристик та особливостей поведінки споживачів, а саме:
Географічні ознаки: країна, регіон, населений пункт (тип, чисельність населення), клімат, густота населення.
Демографічні ознаки: вік, стать, родинний стан, кількість членів сім'ї, освіта, релігія, раса, національність, покоління.
Психографічні фактори: спосіб життя (консерватори, жит-тєлюби, естети), стиль життя (молодіжний, спортивний, елітарний, богемний, діловий), особистість (обов'язкова, суспільна, авторитарна, честолюбна). '
Соціально-економічні ознаки: вид занять (спеціалісти, техніки, менеджери, клерки, торгові агенти тощо), доходи, житлові умови, структура витрат, форми заощаджень, соціальний клас.
Культурні фактори: звичка читати, спосіб проведення віль-ного часу, традиції, цінності.
Параметри поведінки: причини купівлі, статус користувача (не був користувачем, користувався у минулому, потенційний кори-стувач, регулярний користувач), частота користування продукцією, пошук переваг (ціна, якість обслуговування), міра випадковості ку-півлі, міра лояльності, міра потреби у продукції, готовність до купі-влі, емоційне ставлення до продукту, міра обізнаності споживача.
Сегментування ринку продукції виробничо-технічного призначення може бути здійснено з використанням таких ознак:
а) демографічні: галузь промисловості, розмір підприємства, місцезнаходження;
б) операційні змінні: технологія, статус споживача (висока, помірна чи низька активність споживача), можливості спожива-чів (обсяги споживання);
в) практика закупівель: організація постачання, профіль під-приємства (промислове, фінансове тощо), структура існуючих відносин (постійні чи перспективні споживачі), політика закупівель(лізинг, контракт на обслуговування, комплектні поставки), кри-терій закупівель (якість, ціна обслуговування);
г) ситуаційні ознаки: терміновість, область використання про-дукції, розмір замовлення;
д) особисті характеристики споживачів: подібність продавця і покупця, ставлення до ризику, лояльність (відданість), імідж, форма власності, фінансовий стан, характер діяльності (імпорт чи експорт, добуваюче чи переробне підприємство і т. д.).
Однією з основних проблем сегментування є вибір сегмента-ційної ознаки. Для цього можуть бути використані два підходи.
Перший підхід: сегментаційна ознака задається апріорно, коли немає причини вагатися в значимості використовуваної змін-ної (наприклад, при сегментуванні ринку автомобілів використовуються вік і рівень доходів споживачів, при сегментуванні ринку пива — прихильність до тієї чи іншої марки. Цей підхід використовується найчастіше.
Інший підхід: сегментаційна ознака задається апостеріорно. Тут спочатку за допомогою кластерного аналізу сукупність, розподіляють на однорідні групи щодо вимог до товарів, а потім за допомогою дискримінантного аналізу визначають, яка саме сегментаційна ознака може бути покладена в основу. Після визначення відповідних ознак проводять безпосереднє сегментування і шляхом опитування потенційних споживачів та встановлення їх характеристик і особливостей поведінки, аналізу зібраної інформації.
Передостанній етап процесу сегментування — вибір одного або декількох сегментів як цільових ринків підприємства. Для цього використовуються такі критерії:
величина сегмента (місткість його) та перспективи її збі-льшення;
стан конкурентного середовища в сегменті;
вартість досягнення сегмента;
сумісність потреб сегмента з цілями і можливостями підприємства;
платоспроможність споживачів сегмента.
При виборі цільових ринків підприємство може обрати один з п'яти його типів:
один сегмент;
вибіркова спеціалізація (декілька сегментів — декілька то- варів декільком групам споживачів);
товарна спеціалізація (один товар декільком сегментам);
ринкова спеціалізація (декілька товарів одній групі споживачів);
повне охоплення ринку (недиференційований маркетинг).
Кінцевий етап процесу сегментування — трансформування одер-жання результатів у маркетингову стратегію і тактику підприємства.
Ефективна методика сегментування повинна відповідати ви-могам:
дійсність (виявлені сегменти повинні складатись із споживачів, які мають однакові запити);
можливість кількісної оцінки критеріїв (показників) споживачів визначених сегментів;
прибутковість виявлених сегментів;
доступність сегментів (можливість досягнення сегментів товарами, інформацією);
активність (можливість охоплення виявлених сегментів).
Дослідження кон’юнктури ринку.
Кон’юнктура — це існуюча на ринку економічна ситуація, яку характеризують співвідношення між попитом та пропозиці-єю, рівень і динаміка цін, товарних запасів, інші показники та чинники (історичні, національні, природно-кліматичні, територі-альні, політичні, соціально-економічні тощо).
Дослідження загальноекономічної кон'юнктури включає: ––
визначення співвідношення попиту та пропозиції;
аналіз стану й динаміки платоспроможності;
дослідження механізму функціонування ринку цінних паперів і грошового обігу;
аналіз динаміки оптових та роздрібних цін;
аналіз стану номінальних і реальних доходів;
дослідження динаміки продуктивності праці;
визначення величини основних макроекономічних показників;
розрахунок обсягів капіталовкладень;
визначення величини і динаміки затрат на наукові дослідження та розробки;
обчислення темпів оновлення продукції;
розрахунок показників внутрішньої та зовнішньої торгівлі.
Показники, які використовуються для вивчення (аналізу і прогнозування) загальноекономічної кон’юнктури ринку, наведені нижче:
1. Показники виробництва
а) Індивідуальний індекс фізичного обсягу виробництва:
де q1 — обсяг виробництва в натуральному виразі в поточне му періоді;
q0 — те ж саме в базисному періоді.
б) агрегатний індекс у зіставлених цінах (Іq.c.):
де Р0 — ціна базисного періоду;
в) агрегатний індекс у поточних цінах (Іq.т.)
де Р1 — ціна поточного періоду;
г) обсяг та динаміка випуску продукції по галузі в цілому натуральному виразі:
де q1 — обсяг випуску продукції і-м виробником;
д) обсяг випуску конкретного виду продукції у вартісному ви-разі:
де рі — ціна на продукцію і-го товаровиробника;
е) питома вага (доля) принципово нових розробок у сукупній пропозиції досліджуваної товарної групи на конкретному ринку за певний період (темпи оновлення продукції) (Р):
де R — кількість нових розробок, випущених на ринок за до-сліджуваної товарної групи;
W — число товарних позицій у досліджуваній групі;
ж) темпи оновлення (модифікування) продукції (Т0):
де Rn — кількість принципових доповнень чи змін у зразку продукції за поточний період,
Rб — те ж саме за базисний період;
з) ланцюгові темпи оновлення продукції (Тл):
R (і - 1) — попередній період;
і) обсяг та динаміка капіталовкладень;
к) портфель замовлень (вартість замовлень):
,
де V — величина відвантаженої продукції споживачам у ціло-му по галузі,
Т — товарна продукція,
O — зміна залишків готової продукції на складах підприємств,
I — кількість підприємств;
л) обсяг виробничих потужностей і ступінь їх завантаження по окремих галузях промисловості:
де К обн — коефіцієнт оновлення основних фондів,
С0ф — вартість нових основних фондів,
Спофк — повна вартість всіх основних фондів на кінець періоду.
де Квиб — коефіцієнт вибуття основних фондів,
С воф — повна вартість вибувших основних фондів,
С пофн —