повна вартість усіх основних фондів на початок періоду
де Кприд — коефіцієнт придатності,
Со — початкова чи відновлена вартість,
С зносу — вартість зносу основних фондів.
де Квик оф — коефіцієнт використання основних фондів,
Dп — обсяг продукції у вартісному виразі,
Сс— середня вартість основних виробничих фондів у їх початковій оцінці.
де Ф — фондомісткість,
Фосн — вартість основних виробничих фондів.
де Ф0 — фондоозброєність,
Ссп — середня повна вартість основних фондів,
Кр — кількість робітників.
де Кв.о. — коефіцієнт використання обладнання в часі,
Тф— фактично відпрацьований час,
Тк — календарний фонд часу.
де Кі.в.о. — коефіцієнт інтенсивності використання обладнання,
Тм — машинний час,
По — потужність обладнання.
де Ів.о. — інтегральний коефіцієнт використання обладнання;
м) показники праці
де П – продуктивність праці,
Q — обсяг виробництва (товарооборот),
Ч с/с — середньоспискова чисельність,
де Фз.п. — фонд заробітної плати,
Зс/м — середньомісячна заробітна плата.
де Ко.р.с. — коефіцієнт загального обороту робочої сили,
Чпр. — число (кількість) прийнятих,
Чзв. — число звільнених.
К плин. — коефіцієнт плинності робочої сили
де К тр.д. – коефіцієнт використання тривалості робочого дня
Т ф.р.д. – середня фактична тривалість робочого дня
Тс\д – середня встановлена тривалість робочого дня
де К тр.м. – коефіцієнт використання тривалості робочого місяця.
де І тр. – інтегральний коефіцієнт використання робочого часу.
2. Показники внутрішнього товарообороту
а) Обсяг послуг, наданих посередницькими організаціями:
де qij — обсяг замовлень j-го споживача на і-ту послугу,
уі — ціна і-ої послуги;
б) сукупний запас товарів (запас виробника + запас транспортних організацій + запас посередників + запас споживачів);
в) запас на підприємстві (запас поточний + запас підготовчий + запас страховий).
3. Показники зовнішньої торгівлі
а) Сальдо зовнішньоторговельного балансу:
S = Е - І,
де Е — експорт,
І — імпорт;
б) доля експорту і-го виду продукції у сукупному виробництві:
де, VEI – обсяг експорту і-того виду продукції
VВі – обсяг виробництва і-того виду продукції
в) доля імпорту і-того виду продукції у сукупному споживанні:
де vІі — обсяг імпорту і-го виду продукції,
Vсі — обсяг споживання і-го виду продукції.
4. Показники динаміки та рівня цін
Індекс оптових цін ціна на товар у поточному періоді
індивідуальний ціна на товар у базисному періоді
Агрегатний індекс оптових цін
де q1 і q0 — обсяги продажу в поточному і базовому періодах.
Індивідуальний індекс Собівартість продукції поточного періоду (Z1)
собівартості Собівартість продукції базисного періоду (Z2)
Агрегатний індекс собівартості
5. Фінансові показники:
емісія цінних паперів;
курси акцій підприємств — лідерів галузі;
ставки рефінансування;
рівень інфляції;
грошова маса в обороті;
курси валют;
банківські депозити;
позичковий процент.
Система показників конґюнктури ринку:
І. Пропозиція товарів (у цілому, а також по окремих товарах, продавцях, регіонах):
обсяг, структура, динаміка;
виробничий та сировинний потенціал;
еластичність пропозицій.
Попит (у цілому, а також по окремих товарах, продавцях, регіонах):
міра задоволення, вектор зміни;
місткість ринку;
еластичність.
III. Пропорційність ринку:
співвідношення попиту та пропозиції;
співвідношення ринків засобів виробництва, предметів споживання і послуг;
товарна структура товарообороту;
частки ринку;
структура продавців за формами власності;
структура покупців;
регіональна структура ринку.
Тенденції розвитку ринку (обсягів продажу, цін, товарних запасів, інвестицій).
V. Коливання, стійкість та циклічність ринку.
VI. Регіональні відмінності стану й розвитку ринку.
VII. Ділова активність ринку:
портфель замовлень (стан, динаміка);
число, розмір, частота, динаміка угод;
міра завантаженості потужностей.
VIII. Ризики: інвестиційні; прийняття маркетингових рішень; випадкові ринкові коливання.
IX. Масштаб ринку, рівень його монополізації та стан конку-ренції:
кількість і характеристики продавців;
рівень приватизації;
розподіл ринку;
доля малого та середнього бізнесу на ринку.
Крім аналізу загальноекономічної кон'юнктури конкретного товарного ринку, предметом маркетингових досліджень є прогнозування майбутнього розвитку ринку.
Прогноз товарного ринку — це об'єктивне ймовірнісне су-дження про динаміку найважливіших його характеристик та їх альтернативні варіанти за умов виконання сформульованих гіпо-тез. Алгоритм такого прогнозу наведено на рис. 7.
Вимоги до прогнозу товарного ринку:
надійність, наукова обгрунтованість, системність з врахуванням факторів, які можуть здійснити вплив у майбутньому;
аргументованість, об'єктивність;
наявність альтернативних варіантів, чітке формування всіх гіпотез та передумов, покладених в їх основу;
верифікованість, тобто наявність надійної методики оцінки достовірності і точності прогнозу для його можливого коректування;
чітка і зрозуміла мова формувань;
плановий характер, своєчасність.
Прогнозні дослідження збуту.
Тут перш за все необхідно зрозуміти, що прогноз збуту (продаж) — це визначення того, що підприємство розраховує продати, виходячи з існуючої кон'юнктури, ринкового потенціалу і влас-них можливостей. Прогнозування збуту залежить від дії двох груп чинників:
контрольованих: ціни, канали розподілу, система просу-вання, характеристики продукції, товарна політика підприємства;
неконтрольованих: стан економіки, темпи інфляції, проце-нтні ставки, демографічні зміни, смаки споживачів, конкуренція, стан галузі.
Звідси прогнозування збуту повинно враховувати можливості підприємства стосовно управління контрольованими чинниками підлаштовування під дію неконтрольованих змінних.
П
Р
О
Г
Н
О
З
И
Рис. 7. Алгоритм прогнозування кон’юнктури ринку.
Основними економічними показниками, які використовуються у прогнозу ванні збуту, є:
а) випереджаючі індикатори (передумови)
середня тривалість робочого часу промислових робітників
обсяги замовлень товаровиробникам;
контракти на виробництво комерційних та виробними споруд;
контракти і замовлення на обладнання;
обсяги затверджених капіталовкладень;
зміни у вартості торгово-промислових підприємств;
прибутки підприємств;
індекс курсу акцій;
зміни у вартості товарно-матеріальних запасів;
б) збіжні індикатори (цінові)
процент безробітних;
показник потреб у робочій силі;
індекс обсягу промислового виробництва;
валовий національний продукт;
особисті доходи громадян;
обсяги продажу роздрібної торгівлі;
індекс оптових цін;
в) індикатори наслідків
витрати підприємств на нове обладнання;
балансова вартість запасів;
заборгованість споживачів;
індекс затрат на робочу силу з розрахунку на одиницю продукції.
Відомі некількісні та кількісні методи прогнозування збуту:
Некількісні методи прогнозування збуту
1. Журі керівників вищої ланки: експертна оцінка майбутні обсягів збуту керівниками служб маркетингу, фінансів, виробництва, закупівель підприємства.
2. Об'єднана оцінка прогнозу збуту торговельними агентам Недолік —- прогноз, як правило, занижується, що можна компенсувати, встановивши та використавши індекс песимізму для кожного торгового агента (Іп)
де Qр — досягнутий обсяг продажу минулого року,
Qп — прогноз продаж на минулий рік.
Очікування покупців — опитування споживачів стосовно то-що і в яких обсягах вони будуть купувати.
Метод Дельфі (Дельфійський метод) — організація декількох мозкових атак за участю групи експертів (від 100 до 1000 чоловік) з наступним
