усередненням поданих оцінок.
5. Метод створення сценаріїв майбутнього розвитку обсягів збу-ту, який передбачає розробку декількох можливих варіантів подій.
Кількісні методи прогнозування:
1. Множинна регресія — пошук рівняння, яке відображає за-лежність майбутніх обсягів збуту від набору незалежних змін-них (наприклад, від витрат на рекламу, рівня цін, кількості про-дажів тощо).
2. Метод стандартного розподілу ймовірностей . Згідно з цим методом перш за все експертним шляхом визначається значення трьох видів прогнозу збуту:
оптимістичного — 0;
песимістичного — П;
найбільш ймовірного — М.
Далі розраховується очікуване значення прогнозу збуту (Зn)
після чого розраховується стандартне відхилення (Св)
У відповідності із загальною теорією статистики найбільш ві-рогідне значення збутового прогнозу (із ймовірністю 95%) зна-ходитиметься в межах ± 2СВ
3. Прогнозування збуту на базі минулого періоду
де 3t — обсяги збуту поточного року,
Зt-i — обсяги збуту минулого року.
4. Кореляційний аналіз — визначення статистичне значимих чин-ників впливу на обсяги збуту продукції підприємства та міри їх впливу.
5. Прогнозування на основі частки ринку. Згідно з цим методом майбутні обсяги збуту визначаються виходячи з прогнозу загальних обсягів збуту галузі і запланованої частки ринку підприємства.
6. Аналіз кінцевого використання. Прогноз базується на аналізі обсягів збуту кінцевої продукції. Метод використовується п прогнозуванні збуту сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів.
7. Аналіз часових рядів (рядів динаміки). Прогноз збуту встановлюється виходячи з чотирьох видів коливань:
циклічних - тривалість більше року;
безсистемних - разові події;
періодичних - сезонних;
тренди - підйоми і спади збуту як результат фундаментальних причин.
ТЕМА 4. МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ ТА КОНКУРЕНТІВ.
1. Сутність конкуренції, її функції і види.
2. Стратегії конкурентної боротьби (за М. Портером та Ф. Котлером).
3. Аналіз конкурентного середовища.
4. Різновиди конкурентів.
5. Аналіз конкурентів фірми.
Конкуренція (від лат. сопcurе — бігти до мети) - це властиве товарному виробництву змагання (боротьба) між окремими гос-подарюючими суб'єктами (конкурентами), заінтересованими у більш вигідних умовах виробництва та збуту товарів.
Функції, які виконує конкуренція в ринкових умовах:
визначення ринкової вартості товарів;
стимулювання впроваджень досягнень науково-технічного прогресу;
вибір найбільш ефективних форм власності та господарювання;
вплив на формування ефективних ринкових організацій них структур.
Зрозуміти більш детально сутність та роль конкуренції допо-може вивчення її видів:
за родовою ознакою конкуренція поділяється на:
вільну - це змагання між значною кількістю відносно невели-ких підприємств;
монополістичну – це змагання між підприємствами, які утворилися внаслідок концентрації виробництва.
2) залежно від меж взаємозамінності продукції конкуренція бу-ває різною:
- конкуренція торгових марок (між підприємствами, які пропонують подібні продукти (послуги) тим же цільовим групам покупців за тими ж цінами);
галузева конкуренція (між підприємствами, що працюють в одній галузі);
формальна конкуренція (між підприємствами, які пропонують продукцію, покликану надати одні і ті ж послуги);
загальна конкуренція (між різноманітними підприємствами, що борються за гроші однієї і тієї ж групи споживачів).
за головними формами прояву конкуренція поділяється на:
ці-нову – яка може бути а) прямою (безпосе-реднє зниження цін та широке інформування про це) і б) непрямою (виведення на ринок нового товару за цінами старого (попередньої моделі);
товарну - яка поділяється на а)функціональ-ну (між різними товарами, які задовольняють одну і ту саму потребу), б) видову (між товарами, призначеними для задоволення однієї і тієї ж потреби, але які відрізняються суттєвими парамет-рами), в) предметну (між ідентичними товарами різної або навіть однакової якості), г) монопрофільну (по одному виду товару), д) поліпрофільну (по декількох товарах).
в структурному плані можна виділити:
галузеву;
міжгалузеву конкуренцію.
за територіальним принципом:
регі-ональну;
в межах країни;
в межах регіону світу (світову).
у від-повідності з поведінкою суб'єктів ринку:
конкуренцію типу «товаровиробник—товаровиробник»;
конкуренцію типу «покупець - покупець».
щодо об'єкта:
конкуренцію за ринки збуту;
конкуренцію за канали розподілу;
конкуренцію за ринки закупівель;
конкуренцію за канали комунікацій.
згідно із станом:
потенційну й активну;
цілеспрямовану і хаотичну;
тимчасову та постійну.
Існує також недобросовісна конкуренція. У відповідності зі статтею 10 Паризької конвенції стосовно охорони промислової власності актом недобросовісної конкуренції вважається такий, який не відповідає чесним звичаям у промислових та торгових справах. В Україні з 1 січня 1997 р. почав діяти «Закон про захист від недобросовісної конкуренції», прийнятий 7 червня 1996р. Згідно з цим Законом до актів недобросовісної конкуренції відносяться:
неправомірне використання ділової репутації (означень, рекламних матеріалів, упаковки товару іншого виробника, копі-ювання зовнішнього вигляду виробу, порівняльна реклама);
створення перешкод господарюючим суб'єктам у процесі конкуренції (дискредитація підприємства, перепродаж товарів, виконання робіт, здійснення послуг із залученням асортименту;прихилення до бойкоту, дискримінація покупця, розрив контрастів; підкуп постачальника, працівника або покупця);
неправомірний збір, розголошення та використання комерційних таємниць.
За здійснення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, накладаються відповідні штрафи.
Стратегії конкурентної боротьби. Згідно з класифікацією М. Портера такими стратегіями є:
стратегія «ціна-кількість»: намагання зменшення витрат на ви-робництво і збут продукції, у тому числі за рахунок збільшення виробництва (ефект масштабності);
стратегія диференціації: намагання досягти унікальності в якому-небуть аспекті, важливому для великої кількості споживачів;
стратегія фокусування: концентрація уваги на якомусь сегме-нті ринку й обслуговування його краще та ефективніше, ніж кон-куренти.
Стратегії конкуренції в залежності від ролі підприємств у кон-курентній: боротьбі (за Ф. Котлером) мають такі різновиди:
1. Стратегія лідера (в основі захист позиції):
фронтальна оборона - створення захисних бар'єрів (ціно-вих, ліцензійних тощо);
попереджувальна оборона - дії, які попереджують активність конкурентів;
контрнаступ - відповідь на дії конкурента;
мобільна оборона - розширення зони дії за рахунок диверсифікації, задоволення більш суттєвих потреб споживачів;
стискаюча оборона - відступ у другорядних напрямках з одночасним посиленням дії в головних.
2. Стратегії претендентів на лідерство (основу становить наступ на позиції лідера):
фронтальна атака - комплексний наступ за багатьма на-прямками;
флангова атака - наступ на сегмент ринку, який займає лідер;
оточення - наступ на територіальну частину ринку з наді-єю на швидку перемогу;
обхід - випуск новинок, освоєння нових ринків;
«атака горили» - невеликі атаки з метою деморалізації кон-курента.
Стратегії відомих