де j— індекс виробу, що випускається;

/ — індекс підприємства;

/— індекс устаткування;

F— виробничі фонди підприємства;

с ,— прибуток, який одержується від реалізації одиниці у'-виробу на /-підприємстві;

В г.,— норма витрат/-групи устаткування на /-підприємстві для виробництва одиниці у'-виробу;

N — кількість продукції;

Ф„ — виробнича потужність /-підприємства по /-групі устаткування;

ч ,— невідома величина випуску у'-виробів на /-підприємстві;

ч ч — нижня і верхня межі виробництва у'-виду з урахуванням внутрішньої кооперації виробів, тобто:

де А: — індекс комплектувальних виробів; d, — норма комплектації; хх — мінімально і максимально припустиме виробництво виробів.

Оскільки персонал як специфічний ресурс бере участь у процесі виробництва на кожній його стадії і є одним із найістотніших джерел резервів підприємства, його бажано виділяти, і таким чином, отримати додаткову групу обмежень:

де Tf,— норма трудових витрат при роботі на устаткуванні типу/ на /-підприємстві для виробництва одиниціу'-виробу;

Wfl — трудові резерви підприємства.

Для підвищення ефективності функціонування економічної системи в цілому треба враховувати показник повної ефективності функціонування трудових ресурсів. Для цього ефективність вноситься до складу багатокритеріальної цільової функції.

Отримане оптимальне рішення такої задачі дає уявлення про планову потребу в трудових ресурсах не тільки в кількісному, а й, що особливо суттєво, в якісному плані. Це дозволяє визначити "вузькі місця" системи управління персоналом за оцінками ефективності функціонування персоналу, отриманими на практиці, і розпочати другий етап управління персоналом — організацію управлінських заходів.

Для оцінки економічної ефективності системи менеджменту персоналу використовується показник ефекту від цієї діяльності. Розвиток трудового потенціалу колективу підприємства як наслідок прийнятих управлінських рішень служить передумовою одержання додаткового результату від виробничої діяльності. Цей додатковий результат, на думку В. В. Жильченкової, і є джерелом ефекту, що може приймати різні форми і оцінюватися за різними показниками.

Система менеджменту персоналу покликана впливати на трудовий потенціал для зміни його параметрів у потрібному для підприємства напрямку.

Ефективність системи управління персоналом визначається співвідношенням фінансових витрат і отриманих результатів. Економічна ефективність може розраховуватися як для системи в цілому по підприємству, так і для окремих підрозділів, з урахуванням результатів їх діяльності. У межах кожного виду діяльності відбувається

приплив Р;(Я) і відтік В;(Я) коштів, що в термінах управління персоналом можна визначити як прибуток від поліпшення організації праці, якості управлінських рішень тощо та витрати на навчання, перепідготовку, відбір кадрів та ін. Визначимо різницю між ними через Ф,«:

де і — номер виду діяльності (1, 2, З,...);

В; — норма витрат по видах продукції;

П; — прибуток по окремих групах продукції.

Управління персоналом є ефективним настільки, наскільки успішно використовується потенціал працівників підрозділів для реалізації поставлених цілей, а також наскільки цілі кожного працівника підрозділу адекватні цілям організації.

Список використаної та рекомендованої літератури

Баланда А Л Неформальна зайнятість (методологія І методика дослідження). Автореф. дис. к. е. н. — К., 1999.

Бесєдін В Ц Прогнозування І розробка програм. Метод, реком. — К., 2000.

Богданова Т І Організаційно-економічні аспекти формування структурних трудових ресурсів. Автореф. дис. к. е. н. — Хмельницьк, 1998.

Економіка праці. Посібник. —Львів, 1999.

Журавлев Р В , Карташов С А , Маусов Н К, Одегов Ю Г Персонал, словарь понятий и определений. — М.. Экзамен, 1999.

Завелъский М Г Экономика и социология труда. Курс лекций. — М., 1998.

Заяцъ Т А Регіональне відтворення робочої сили (методологія І практика регулювання). Автореф. дис. к. е. н. — К., 1997.

Казановський А В, Колот А М Соціальне партнерство на ринку праці. — Краматорськ. Нац. центр продуктивності, 1995.

Киреев В И Международная экономика. — М.. ИНФРА-М, 2000.

Колот А М Оплата праці на підприємстві, організація та вдосконалення.—К.. Праця, 1997.

Лебедев О Т, Канъковская А Р, Филиппова Т Ю Основы экономики. —СПб.. ИД "МиМ", 1997.

Левченко О М Підвищення якості трудового потенціалу. Автореф. дис. к. е. н. — Кіровоград, 1998.

Мандебура В О Рівень життя населення та механізми його регулювання. Автореф. дис. д. е. н. — К., 1999.

Мікловда В В Ринок праці та механізм його функціонування. Автореф. дис. к. е. н. —Львів, 1999.

Мокий М С, Скамай Л Г, Трубочкина М И Экономика предприятий. — М.. ИНФРА-М, 2002.

Петрова І Л Сегментація ринку праці та процес його регулювання. Автореф. дис. д. е. н. — К., 1998.

Петюх В М Рыночная экономика. — К.. Урожай, 1995.

Погорелое З З Нормирование труда в промышленности. — К.. Основы, 1991.

Поляков И А , Ремизов К С Справочник экономиста по труду. — 6-е изд., перераб. и доп. — М.. Экономика, 1998.

Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Уряд, кур'єр. — 2002. — 28 груд. — № 244.