Закон України Про рекламу

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1996, N 39, ст. 181 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 271/96-ВР від 03.07.96

(ВВР) 1996, N 39, ст. 182 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36

N 783-ХІV ( 783-14 ) від 30.06.99 )

Цей Закон визначає основні засади рекламної діяльності в

Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі

створення, розповсюдження, одержання реклами.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку; особа - будь-яка фізична чи юридична особа; продукція - товари, роботи, послуги, цінні папери; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює

виробництво реклами; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами будь-якими рекламними засобами; споживач реклами - будь-яка особа або група осіб, на яких спрямована реклама; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача у будь-якій формі та у будь-який спосіб; спонсор - особа, яка матеріально підтримує будь-яку діяльність без одержання від неї прибутку з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює правовідносини в сфері реклами, призначеної для розповсюдження та споживання на території України.

2. Дія цього Закону не поширюється на правовідносини, пов'язані з інформацією, яка відбиває соціальні події, інтереси політичних партій, релігійних і громадських організацій та/або призначена для їх підтримки.

Стаття 3. Законодавство про рекламу

1. Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини в сфері реклами.

2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Реклама як предмет авторського права

Використання реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права та суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України.

Стаття 5. Реклама імені (назви) та торгової марки спонсорів

1. У створенні теле-, радіопередач, підготовці матеріалів для інших засобів масової інформації, організації театрально-концертних, спортивних та інших заходів можуть брати участь спонсори. У таких матеріалах та під час проведення таких заходів не дозволяється робити посилання рекламного характеру щодо властивостей продукції спонсорів.

2. Не можуть виступати спонсорами ті особи, що виробляють чи розповсюджують продукцію, виробництво або розповсюдження якої заборонені на території України.

Стаття 6. Мова реклами

Мова реклами визначається законами України "Про мови в Україні" ( 8312-11 ), "Про інформацію" ( 2657-12 ), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" ( 2782-12 ), "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ), іншими законодавчими актами України в цій сфері, міжнародними договорами та угодами. Зареєстровані у встановленому порядку товарні знаки, логотипи можуть наводитись мовою оригіналу.

Розділ ІІ

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ

Стаття 7. Принципи рекламної діяльності

Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання державної

та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

Стаття 8. Загальні обмеження щодо реклами

1. У рекламі забороняється:

поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;

вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;

подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;

наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;

використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну

України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;

рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;

вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої;

імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права.

2. Рекламодавець зобов'язаний на вимогу виробника або розповсюджувача реклами надати документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва та розповсюдження реклами.

Стаття 9. Ідентифікація реклами

1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

2. Реклама на телебаченні і радіо повинна бути чітко відокремлена від інших програм