Усі можливі варіанти логічних сполучень елементів дозволяють одержати 36 тріад, при дослідженні яких установлено, що два аналогічних елементи маркетингової системи можуть врівноважуватися в двох варіантах.

Приміром, категорії “медична процедура” і “одиниця лікарської праці” співвідносяться категорією “випадок медичного обслуговування”. У теж час відповідність тих же категорій “медична процедура” і “одиниця лікарської праці” може бути охарактеризоване і співвіднесене один з одним категорією “ефективність”, що описує ступінь задоволення медичних потреб.

У теж час, категорії “медична процедура”, “одиниця лікарської праці”, “випадок медичного обслуговування” і “ефективність” у маркетинговій системі зв'язані поняттям “технологія надання медичної допомоги”.

Категорія “потреба в медичній допомозі” описується медико-діагностичною і медико-економічною групами, що співвіднесені між собою конкретною медичною послугою і конкретним пацієнтом, як суб'єктом маркетингової системи.

Таким чином, пари тріад, з'єднані підставами, у яких розташовані рівні елементи, утворять деякі структурні об'єднання у виді ромбів. Виявилося, що дев'ять таких структурно-логічних утворень закономірно відповідають дев'ятьом елементам маркетингової системи (предикатам), що характеризують суб'єкти, тобто кожен визначений стан суб'єктів маркетингової системи може бути описане (охарактеризовано) конкретним наборів з чотирьох елементів системи. Подібна розкрита закономірність дозволяє представити визначені стани суб'єктів ринкових відносин не як відвернені абстрактні поняття, а описати ці стани за допомогою конкретних об'єктивних характеристик елементів маркетингу і тим самим установити діалектичну сутність єдності (системність) всіх основних елементів маркетингової системи.

Центральне місце в маркетинговій системі займає угода. Саме в цієї категорії-предикаті концентруються в тім або іншому ступені, прямо або побічно усі функції кожного елемента системи. Виключення поняття “угода” з моделі маркетингової системи позбавляє сутності функціонування системи, як цілісного організму. У реалізованій угоді власне кажучи врівноважуються внутрішні протиріччя всіх елементів маркетингової системи, як категорій, так і предикатів.

Таким чином, інтегруючи на рівні визначених етапів структурно-логічні утворення, у яких відображені взаємини елементів маркетингової системи, удалося одержати структурно - логістичну модель діалектики взаємозв'язків предикатів.

Аналогічно попередньому умовиводу, збалансованість протиріч, укладених у взаємозв'язках основних елементів маркетингової системи, на “нижчому” рівні досягається в рамках “тріада”, а на рівні системи - у рамках реалізованої угоди. Таким чином, представляється можливість умовно, графічно описати діалектику взаємозв'язків елементів маркетингової системи. Така логістична модель у приватному додатку до системи маркетингу медичних послуг представлена на мал.4.

Об'єднання всіх представлених структурних модулів у єдине ціле при збереженні сутності взаємозв'язків елементів, що складають ці модулі, дозволило побудувати модель системи маркетингу медичних послуг, що є часткою случаємо концептуальної моделі системи загального маркетингу (мал.5).

Дослідження отриманої моделі маркетингу дозволили описати можливі структурно-логічних комбінацій елементів. А діалектика співвідношення елементів маркетингової системи, привела до висновку, що всі основні елементи, що характеризують ринкові відносини в соціально-економічних структурах, знаходяться у визначеному закономірно-універсальному взаємозв'язку.

Використання отриманої умовної моделі в якості своєрідного методологічного інструмента дозволило зробити допущення й у наслідку розкрити фундаментальну сутність структурно-логічного і функціонального об'єднання елементів системи маркетингу медичних послуг.

Вірність даного допущення підтвердилася іспитами відкритої моделі медичної діяльності ринкової (маркетингової) системи охорони здоров'я, при яких розкриття й опис логіки взаємин елементів маркетингової структури, співвіднесли адекватність умовної моделі об'єктивним реаліям.

Модель дозволяє закономірно вибудувати і прийняти систему взаємозв'язків фундаментальних елементів ринку медичних послуг, розглянути й описати до того сховану логіку їхніх взаємин.

Застосовуючи модель маркетингової системи медичних послуг, удалося охарактеризувати лікаря і пацієнта з погляду суб'єктів ринкових відносин і описати їхня сутність за допомогою конкретних маркетингових функцій [8].

Використання моделі, як форми і методу системного підходу до експертизи якості медичної допомоги і правової оцінки взаємин лікаря і пацієнта, логічно дозволило обґрунтувати об'єктивне віднесення відповідних елементів маркетингової системи до визначених рівнів стандартизації медичної діяльності і рівням правових оцінок задоволення медичних потреб і попиту [5,8].

Використання моделі, як своєрідного інструмента, забезпечило дослідження фінансових потоків у маркетингових системах, дозволило розкрити й упорядкувати діалектичне різноманіття способів оплата медичної допомоги й оцінки медичного (лікарського) праці.

Дослідження моделі дозволило розкрити деякі закони функціональних, універсальних і специфічних відповідностей елементів системи маркетингу медичних послуг.

Модель показала, що сутність угоди між лікарем і пацієнтом при наданні медичної допомоги в умовах ринкових відносин позначена цільовою функцією задоволення потреб у медичних послугах і попиту на медичні процедури.

Висловлено й обґрунтоване припущення про квантові (дискретних) критерії функціонування маркетингової системи медичних послуг.

Перспективна адаптація побудованої моделі маркетингу медичних послуг до методів ситуаційного моделювання на базі сучасних інформаційних технологій, дозволила виділити й одержати відповідні блок-схеми й агрегати функціонального взаємозв'язку елементів системи маркетингу, що у свою чергу забезпечило побудову відповідних модулів, використовувані з метою комп'ютерного імітаційного моделювання.

І, нарешті, модель потенційно забезпечує реалізацію системного підходу в проблемі пошуку ринково орієнтованої парадигми.

Стаціонар-поліклініка: маркетингові проблеми

співвідношення.

Практична реалізація Концепції розвитку охорони здоров'я і медичної науки в розділі проведення реструктуризації ліжкового фонду убік його скорочення вкрай загострила проблему оптимального співвідношення надання двох видів медичних послуг: амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних. При поверхневому підході, здається логічним і економічно доцільним скорочувати частку фінансових вкладень в організацію і надання госпітальної допомоги і всіляко розширювати амбулаторну з її відносно малими накладними витратами.

Тривіально, що в крайніх границях діапазону “амбулаторне – стаціонарне лікування” існує деяке оптимальне співвідношення гуманітарної і виробничої місії охорони здоров'я для конкретного хворого з його конкретною хворобою. Сукупність усіх можливих співвідношень по визначеному попередньо обговореному ознаці (діагнозу, підлозі, віку й ін.) формує той усереднений відсоток, про яке прийнято говорити, що в структурі витрат на всю медичну допомогу засобу, виділювані для амбулаторне лікування пацієнта в Росії