План

Вступ

1. Глобалізація економіки в Україні.

2. Поняття та зміст міжнародного маркетингу.

3. Внутрішній міжнародний маркетинг.

4. інтеграція світового господарства і нові пріоритети міжнародного маркетингу.

Висновок.

Використана література.

Вступ

Слід зазначити, що з часу набуття Україною державного суверенітету, дискусії, присвячені вибору шляхів політичного та соціально-економічного розвитку, не втрачають своєї актуальності та гостроти. Однак при всьому зовнішньому розмаїтті варіантів дискусій, що пропонуються конкуруючими на політичному подіумі партіями, їх змістовний спектр доволі обмежений: або орієнтація на жорстке державне регулювання економіки, або її лібералізація та адаптація до ринкових умов. Крім того, оскільки у цих програмах недостатньо враховується досвід розвитку економічної системи, вони позбавлені головного - чітко прорахованих та збалансованих дій по їх реалізації, а відтак і гарантій сталого економічного успіху.

До безперечної удачі автора книжки слід віднести насамперед те, що він не вступає у набридливу й малопродуктивну полеміку про доцільність того чи іншого шляху розвитку, а будує концепцію свого дослідження на основі аналізу та широкомасштабних узагальнень даних розвитку світової економіки та її ринків.

Уже на початку своєї книжки С. Соколенко пише, що час, відпущений Україні історією для глибинної переорієнтації власної економічної та нормативно-правової бази, вичерпано. В ситуації, коли "держава втрачає свої позиції у конкурентній боротьбі за світові ринки, необхідні негайні корективи у житті суспільства, в його економічній системі" (с. 8).

Справді, в той час, коли у міжнародному співтоваристві дедалі виразніше виявляються ознаки й характеристики глобальної економічної системи, коли ця система виступає як історичний виклик, альтернативою для будь-якої країни залишається питання, чи прийме вона цей виклик, чи ж відійде в історичне небуття.

До речі, про термін "глобалізація". Вперше цей термін був введений американським економістом Т. Левіттом у статті, яку він опублікував у 1983 р., для означення феномену злиття ринків окремої продукції. Свій подальший розвиток поняття глобалізації дістало завдяки книзі консультанта Гарвардської школи бізнесу японця К. Оме "Мир без границ" (1990 р.). У ній автор стверджував, що тенденції розвитку світової економіки неминуче ведуть до того, що транснаціональні фінансово-промислові групи все більш рішуче витісняють зі світового ринку національні корпорації. Цей процес неминуче призведе до інтернаціоналізації і глобалізації всієї системи світової економіки та її ринків. Інакше кажучи, світ опиниться на порозі нового етапу свого цивілізаційного розвитку.

Виходячи з аналізу реалій сучасного світу, що динамічно змінюються, С. Соколенко робить висновок: "На противагу попереднім поняттям, що характеризувалися порівняно високим ступенем незалежності національних економік і великою свободою прийняття рішень, у новій глобалізованій міжнародній економіці залишається дедалі менше й менше можливостей для національних автономій. Це, відповідно, веде тих, хто керує національними економіками, до втрати ними контролю в керівництві господарським розвитком держави, зокрема, у таких ключових галузях, як "рівень державних витрат". Глобалізація економіки призводить до практичної неспроможності регулювати ринок та систему виробництва в державі на національному рівні" (с. 21).

Можна з повною підставою стверджувати, що подібний підхід є принципово новим у формуванні концепції політичного та соціально-економічного облаштування України.

Загальновідомо однак, що будь-яка концепція потребує інструментально-технологічного забезпечення як засобу своєї реалізації. На думку С. Соколенка, ці засоби в Україні є. Аналізуючи закономірності економічної системи світового співтовариства і шляхи входження в неї на прикладі країн з різною історичною і економічною спадщиною, він дійшов висновку, що потенціал України для участі у глобальних ринках як повноцінного партнера досить високий. Зміст позитивних факторів, що складають соціально-економічний ресурс країни, С. Соколенко бачить у наступному:

- вигідне геополітичне розташування України на карті транснаціональних транспортно-комунікаційних коридорів, на території якої перетинаються два головних їх напрямки: "Північ - Південь" та "Європа - Азіатсько-Тихоокеанський регіон" через Кавказ і Центральну Азію;

- досить прийнятна для початкового етапу входження у світовий економічний простір транспортно-комунікаційна інфраструктура;

- наявність численного корпусу висококваліфікованих робітників, інженерно-технічних і наукових працівників, спроможних забезпечити наукоємні технології виробничо-технічних секторів сучасної економіки.

Ці фактори повинні, на думку автора книжки, ініціювати політичну волю керівництва України на проведення безвідкладної і широкомасштабної переорієнтації усієї господарсько-економічної та нормативно-законодавчої бази для повноцінної інтеграції країни у систему міжнародного економічного співтовариства і у глобальні ринки.

1. Глобалізація економіки в Україні

Транснаціональна торговельно-економічна мегаструктура глобального ринку, що формується, вносить суттєві корективи у функціонування інституціональної інфраструктури у кожному національно-державному утворенні у напрямі їх уніфікації і взаємного узгодження. Насамперед ці вимоги поширюються на законодавчу базу, принципи організації технологічних процесів і сертифікацію продукції промислово-виробничого і аграрного секторів економіки, а також на фінансово-кредитну, фондову та торговельну системи.

Аналізуючи причини невдач, що переслідують українську економіку протягом усього "перехідного періоду", С. Соколенко вважає, що вони обумовлені відсутністю узгодженого синхронного підходу при модернізації діяльності суміжних і взаємопов'язаних секторів - виробничого і фінансового, а також відставанням ефективних реформ у нормативно-правовій системі, завданням якої є створення оптимального режиму для розвитку економіки. Так, досліджуючи ринок цінних паперів, С. Соколенко пише: "З самого початку його виникнення в Україні він набув характеру спекулятивного і таким лишатиметься принаймні ще добрий десяток років у зв'язку з затримкою реальних реформ і відсутністю довготривалих привабливих інвестиційних програм" (с. 468).

Подібні негативні оцінки, на жаль, визначають нинішній кризовий стан української економіки (та й не тільки української, а практично кожної з національних економік на всьому пострадянському просторі). Але, як кажуть на Сході, "недостатньо назвати Зло його ім'ям. Потрібно показати Добру шляхи подолання Зла".

Активні сили економіки намагатимуться її розвивати. Навіть тоді, коли для розвитку