Важлива роль у хімічній та нафтохімічній про-мисловості належить виробництву мінеральних добрив. У 1989 р. в Україні їх випуск становив 5,1 млн т в перерахунку на 100 % поживних речо-вин (в 2 рази більше, ніж у 1970 p.).

За виробництвом мінеральних добрив Україна займає третє місце в Європі після Німеччини — 8,7 млн т і Росії та п'яте місце в світі (після назва-них країн, США — 20 млн т і Китаю — 18 млн т).[3.151]

У структурі виробництва мінеральних добрив основне місце посідає випуск азотних добрив, який територіально тяжіє до центрів виробництва коксу і переробки природних газів. Заводи по випуску азотних добрив на основі переробки природного газу споруджені у Рівному, Черкасах, Лисичанську. У 1989 р. вироблено 3,3 млн т азотних добрив (у 1970 р.— 1,4 млн т). Виробництво фосфатних добрив (1989 р.— 1,7 млн т, тоді як у 1970 р.— 0,7 млн т) організовано переважно на базі привіз-них (кольських) апатитів в Одесі, Вінниці, Сумах і Костянтинівці. Прикарпаття (Калуш, Стебник) є центром випуску калійних добрив. У 1989 р. їх виробництво становило приблизно 250 тис. т і ско-ротилося порівняно з 1970 р. на 148 тис. т.

У хімічній промисловості широко використову-ються кислоти. Найбільш масово застосовується сірчана кислота, сировиною для виробництва якої є самородна сірка, що видобувається в західній час-тині республіки (близько 2 млн т у рік), сірчані кол-чедани, які привозяться з Уралу, сірчані домішки в лазах тощо. У зв'язку з низькою транспортабель-ністю сірчаної кислоти її виробляють переважно в місцях споживання. Оскільки найкрупнішими спо-живачами цього хімічного продукту є підприємства по виробництву фосфатних добрив, основні центри випуску цих добрив є одночасно центрами вироб-ництва сірчаної кислоти (Суми, Вінниця, Одеса, Костянтинівка). Сірчану кислоту виробляють та-кож коксохімічні заводи, розташовані у Придні-пров'ї і Донбасі. В 1989 р. в республіці вироблено 4267 тис. т сірчаної кислоти в моногідраті.

Україна — раніше основний регіон виробництва соди (центрами випуску цієї продукції є також Білорусія і Урал). Винятково сприятливі умови для розміщення содового виробництва є у Донбасі (величезні поклади високоякісної кухонної солі, вапняків і палива). Виробництво соди організовано в Слов'янську і Лисичанську; її випуск освоєно та-кож в Криму на базі солей Сивашу. Характерною особливістю содового виробництва в Україні є висока питома вага випуску кальцинованої соди. Обсяг її виробництва за 1980—1989 pp. зріс з 1077 до 1263 тис. т. каустичної соди --- з 396,4 до 471 тис. т.[2.198]

Важливою новою галуззю хімічної промислово-сті є виробництво хімічних волокон і ниток: штуч-них, синтетичних, а також синтетичних смол і пластичних мас. Виробництво хімічних волокон і ниток у 1989 р. становило 191,4 тис. т, у тому числі штучних волоком і ниток — 71,7 тис. т, синтетичних волокон і ниток — 119,7 тис. т. Було вироблено та-кож 839,6 тис. т синтетичних смол і пластичних мас. Причому темпи випуску всіх видів названої продукції неухильно зростають (у 1980 p., наприк-лад, її відповідно було виготовлено 161,2; 60,9; 100,3 і 509 тис. т).

Центрами виробництва штучних і синтетичних волокон є збудована в 1936 р. велика фабрика віс-козного шовку в Києві (Київське виробниче об'єд-нання «Хімволокно»), Сокальський та Житомир-ський заводи хімічного волокна. Центром вироб-ництва штучних і синтетичних волокон є Черкаси.

В Україні організовано виробництво лакофар-бових матеріалів. Тут зосереджувалося близько 7 % (1989 р.) загальносоюзного випуску цієї про-дукції (0,3 млн т). її випуск налагоджено в багатьох містах усіх регіонів (Дніпропетровськ, Маріуполь, Донецьк, Харків, Кривий Ріг, Київ, Ніжин, Львів, Борислав, Одеса та ін.).

Республіка виробляє також гумоазбестові виро-би і пов'язану з ними продукцію, що переважно ви-користовуються в автомобільній промисловості. Найбільшими центрами гумоазбестового вироб-ництва є Дніпропетровський шинний завод, Біло-церківський завод гумотехнічних .виробів та ін. Ви-робляються (у 1989 р.— 80 тис. т) нитки для корд-ної тканини і технічних виробів (Київ, Черкаси, Чернігів, Сокаль, Житомир). Організовано також випуск технічної сажі, яка широко застосовується для виготовлення гуми. Центрами її виробництва є Дашава, Кременчук та ін.[7.84]

Перше промислове підприємство хімікофармацевтичного профілю в Україні виникло в 80-х роках XIX ст. в Одесі. В 1881 р. почало працювати спеціалізоване підприємство в Києві. Хімікофармацевтичні підприємства були споруджені в Мико-лаєві, Харкові, Кременчузі, Львові та інших містах. У повоєнні роки збудовано Київський завод медич-них препаратів; центрами виробництва вітамінів є Київ, Умань, Одеса. В Україні функціонує 43 хіміко-фармацевтичні заводи і фабрики. Та потреби в хіміко-фармацевтичних препаратах повністю не задовольняються.

Найвищий рівень територіальної концентрації хімічної та нафтохімічної промисловості в трьох регіонах республіки — Донбасі, Придніпров'ї і При-карпатті. Тільки у Луганській і Донецькій областях зосереджено близько третини всього випуску про-дукції цієї галузі. Виділяється в цьому відношенні Луганська область, на яку припадає 17 % усього випуску хімічної та нафтохімічної продукції рес-публіки. Це значно більше, ніж випуск будь-якого внутріреспубліканського району, про що мова піде далі. В межах області сформувався найбільший на Україні Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол хімічної спеціалізації. У Донецькій області створено великий Горлівсько-Слов'янський промис-ловий вузол. Високого рівня територіальної кон-центрації продукції цієї галузі в Придніпров'ї досяг-нуто у Дніпропетровській області (11 % ), де функ-ціонує Дніпропетровсько-Дніпродзержинський вузол, в Прикарпатті — Львівська (5 %; Дрогобицько-Бориславський, Львівський, Новояворівський і